Справа № 456/3755/22
Провадження № 2/456/62/2024
іменем України
29 квітня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А..,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/3755/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя, у якій просить поділити майно подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та шляхом визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на ідеальну частину автомобіля марки «Subaru Forester», легковий - загальний універсал - В, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Крім того, просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем 05.10.2010 року було укладено шлюб. Відтак, після реєстрації даного шлюбу, подружжям проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до свідоцтва про право власності від 23.05.2007 року належить відповідачу - ОСОБА_2 .. Однак, позивач зазначає, що після проведення реконструкції, зокрема влаштування мансардного поверху, площа квартири збільшилася вдвічі. Крім того, позивач повідомляє, що 23.08.2018 року, тобто за час спільного проживання, подружжям було придбано автомобіль «Subaru Forester», легковий - загальний універсал - В, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за відповідачем - ОСОБА_2 , однак підлягає поділу після розірвання шлюбу.
Відповідач, користуючись своїм правом, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо поділу між подружжям квартири АДРЕСА_1 . На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що дана квартира належала йому ще до реєстрації шлюбу, а тому є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, зазначає, що у шлюбі будь-яких покращень дана квартира не зазнавала, а житлова площа такої збільшилася внаслідок зміни статусу мансарди, якою відповідач володів ще до реєстрації шлюбу, із статусу «нежитлова» у нове правове положення - «житлова». Тобто, мансарда була складовою оспорюваної квартири, що до укладення шлюбу, а тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину квартири АДРЕСА_1 відмовити та не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на частину автомобіль «Subaru Forester», легковий - загальний універсал - В, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ним.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею, на було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 27.12.2022 року вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у цій справі - 16.02.2023 року о 09:30 год..
Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 16.02.2023 року судове засідання було відкладено до 13.03.2023 року о 10:00 год.
13.03.2023 року у судовому засіданні було оголошено перерву для надання можливості ознайомитися із поданим відповідачем відзивом на позовну заяву.
19.06.2023 року судове засідання було відкладено у зв'язку з неможливістю представника відповідача приєднатися до судового засідання за допомогою відеоконференцзв'язку.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.07.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.10.2023 року о 16:00 год.. Задоволено клопотання про виклик свідків у судове засідання.
09.10.2023 року справа була знята з розгляду у зв'язку з відсутністю можливості проведення судових засідань з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС, відповідно до акту щодо знеструмлення електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інших умов, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.
20.11.2023 року, після допиту свідків, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2023 року о 11:30 год..
Протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 22.12.2023 року судове засідання було відкладено до 12.02.2024 року о 15:30 год., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамка Р.Т. від 12.02.2024 року судове засідання відкладено до 08.03.2024 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання сторін у справі.
08.03.2024 року, після допиту свідків, у судовому засіданні оголошено перерву до 29.04.2024 року о 12:30 год..
Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Усі заяви та клопотання стрін у справі були вирішені судом у встановленому порядку.
Розгляд справи по суті відбувся з участю представника позивача - адвоката Мундяка М.М. та представника відповідача - адвоката Сєргєєвої О.І., яка брала участь у засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку.
Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що 05.10.2010 року між сторонами у справі було укладено шлюб, про що був зроблений актовий запис № 324. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб повторно виданого 05.10.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Як вбачається копії рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.02.2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.05.2007 року, а також Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до Договору про пайову участь у будівництві від 10.07.2007 року №11/07 однозначно встановлено, що відповідач отримав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , разом загальною площею - 91, 8 м.кв..
Так, згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , наданої ФОП ОСОБА_3 встановлено, що ринкова вартість квартири станом на 21.10.2022 року становить - 879 358, 78 грн..
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зазначили, що з моменту набуття відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та до реєстрації шлюбу, квартира була 2-рівнена та придатна для проживання, хоча ще частково тривали ремонтні роботи, оскільки, особисто були присутні в даній квартирі перед весіллям в 2008 році та підтвердили існування мансардного поверху вихід на який здійснювався по сходах з квартири. Також свідки повідомили, що квартира була придбана за рахунок батька відповідача у якості подарунку на весілля, а згодом ремонт у ній робився за кошти відповідача.
Свідок ОСОБА_7 , у судовому засіданні пояснив, що відповідач є рідними братом його швагра, свідок особисто клав плитку у даній квартирі і ці роботи проводилися до весілля. Також ним виконувалися роботи по влаштуванню виходу на мансардне приміщення, сходи, які були встановлені з кухні і були металеві.
Також, на підтвердження факту, що квартиру придбано, а також зроблено у ній ремонт, в тому числі на горищі (мансарді), до одруження відповідача з позивачкою, представником відповідача долучено до матеріалів справи фотографії, які датуються 02.01.2008 роком.
Крім того, з відповіді ТСЦ МВС № 4645 на адвокатський запит, вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 , 23.08.2018 року було зареєстровано на праві власності транспортний засіб марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_1 .
Згідно довідки наданої ФОП ОСОБА_3 про оціночну вартість транспортного засобу «Subaru Forester», 2006 року випуску, об'єм двигуна 1994 см3, станом на 21.10.2022 року становить 5 123 USD, що до відповідного курсу становить 208 260 грн..
Норми та джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).
За загальним правилом, наведеним у ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Відтак, згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частиною 6 статті 57 СК України визначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Висновок суду.
За встановлених у судовому засіданні обставин справи та перевірки доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що позивачем та її представником не надано належних, допустимих та достовірних доказів, щодо підтвердження її права власності на частину квартири АДРЕСА_1 , яка була набута відповідачем до реєстрації шлюбу, який був зареєстрований 05.10.2010 оскільки, на підставі Договору про пайову участь у будівництві від 10.07.2007 року №11/07 однозначно встановлено, що відповідач отримав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 22, 9 м.кв, загальною площею 46,8 м.кв., розташована на 7-му поверсі будинку, включно з приміщенням горища (мансарди) площею 45,0 м.кв. розташованим на 8-му поверсі будинку, разом загальною площею - 91, 8 м.кв. до реєстрації шлюбу з позивачем, а тому вважається особистою приватною власністю відповідача. Крім того, судом не було встановлено, що за час шлюбу цінність квартири істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат позивача і таких доказів позивачем та її представником суду не надано, а тому така квартира не підлягає поділу.
При цьому, судом встановлено, що транспортний засіб марки «Subaru Forester», легковий - загальний універсал - В, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , було придбано подружжя за час перебування у шлюбі, та такий підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у розмірі 3239 грн. 70 коп., понесені судові витрати на правничу допомогу - 12 000 грн., а також витрати понесені на оцінку майна, що становить 2 000 грн., слід стягнути із сторін у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.д.н. НОМЕР_3 право власності на ідеальної частки автомобіля марки «Subaru Forester», легковий - загальний універсал - В, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір за автомобіль в сумі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн.. 00 коп. та витрати на його оцінку в сумі 1000 (одна тисяча) грн.. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати за надану правову допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн.. 00 коп..
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.д.н. НОМЕР_3 права власності на частину квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп., решту судового збору в сумі 2197 (дві тисячі сто дев?яносто сім) грн. 70 коп., витрат на оцінку майна в сумі 1000 (одна тисяча) грн.. 00 коп. - відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 09.05.2024.
Суддя Р. Т. Шрамко