Справа № 455/345/24
Провадження № 1-кп/455/119/2024
Іменем України
15 травня 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань об'єднане кримінальне провадження за №12024141320000026, №12024141320000080 та №12024141320000123 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Созань Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, з професійно-технічною освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 29.11.2019 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185,ст.70,71 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців, звільненого 08.06.2023 умовно-достроково на невідбуту частину покарання 3 місяці 22 дні на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 31.05.2023,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 395 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , щодо якого ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 вересня 2023 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік з наступними обмеженнями у виді: реєстрації в органах поліції один раз на місяць (першого вівторка місяця на 10.00 год.); заборони виходу з будинку за місцем постійного проживання з 22.00 години по 06.00; заборони без дозволу поліції виїжджати за межі Самбірського району Львівської області; заборони перебувати в місцях де продаються алкогольні напої на розлив, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно без поважних причин, умисно залишив місце свого проживання з 22.00 години по 06.00 годину 05 січня 2024 року, 06 січня 2024 року, 07 січня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду.
Крім того, ОСОБА_4 , щодо якого ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 вересня 2023 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік з наступними обмеженнями у виді: реєстрації в органах поліції один раз на місяць (першого вівторка місяця на 10.00 год.); заборони виходу з будинку за місцем постійного проживання з 22.00 години по 06.00; заборони без дозволу поліції виїжджати за межі Самбірського району Львівської області; заборони перебувати в місцях де продаються алкогольні напої на розлив, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно без поважних причин, умисно залишив місце свого проживання з 22.00 години по 06.00 годину 25 січня 2024 року, 26 січня 2024 року, 27 січня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду
Крім того, ОСОБА_4 , щодо якого ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 вересня 2023 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік з наступними обмеженнями у виді: реєстрації в органах поліції один раз на місяць (першого вівторка місяця на 10.00 год.); заборони виходу з будинку за місцем постійного проживання з 22.00 години по 06.00; заборони без дозволу поліції виїжджати за межі Самбірського району Львівської області; заборони перебувати в місцях де продаються алкогольні напої на розлив, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно без поважних причин, умисно залишив місце свого проживання з 22.00 години по 06.00 годину 01 березня 2024 року, 02 березня 2024 року, 03 березня 2024 року 05 березня 2024 року, а саме, будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду.
Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальні проступки, передбачені ст.395 КК України, тобто порушення правил адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальних актах. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ст.395 КК України, всі докази, зібрані на досудовому розслідуванні, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що він постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає один. У січні та березні 2024 року він, знаючи про те, що перебуває під адміністративним наглядом та будучи ознайомленим із покладеними на нього обов'язками, порушив правила адміністративного нагляду, залишив місце свого проживання та проживав у своєї сестри. У вчиненому щиро розкаюється, усвідомлює наслідки своїх дій. Просить суд суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених кримінальних проступках визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальних актах, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ст.395 КК України, оскільки він своїми діями порушив правила адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України є кримінальними проступками.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, також враховується його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, також враховується його стан здоров'я, зокрема те, що обвинувачений є особою з інвалідністю ІІІ групи, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває.
Також, що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому (щире каяття), та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.
При цьому, визначаючи обвинуваченому вид та міру покарання суд, керуючись положенням частини третьої статті 5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, застосовує положення статті 395 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» № 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності 28 березня 2024 року та є чинним на момент розгляду справи, відповідно до якого покарання у виді «арешту на строк до шести місяців», яке було передбачене за вчинення вказаного кримінального правопорушення на момент його вчинення, замінено на покарання у виді «штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років», що свідчить про часткове пом'якшення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, зокрема можливість його визначення у виді штрафу, яке є більш м'яким ніж покарання у виді арешту, відповідно до статті 51 КК України.
Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, фактичні обставини справи, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ст.395 КК України (з врахуванням редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023 та вимог ст.5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі), що також відповідає позиції прокурора, та на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-376 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст.395 КК України, та призначити йому покарання виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.
Речові докази: п'ять DVD-R дисків марки «НР» та один DVD-R диски марки «Alerus», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12024141320000026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1