Справа № 464/3477/24
пр.№ 1-кс/464/690/24
15 травня 2024 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Адвокат ОСОБА_4 , від імені та від інтересах заявника, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Сихівського районного суду м.Львова зі скаргою, в якій просить: визнати бездіяльність начальника відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні уповноваженими особами відділу поліції протягом 24 годин відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання 10 травня 2024 року заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення - протиправною; зобов'язати начальника відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області (Сихів) полковника поліції ОСОБА_5 та заступника начальника відділу поліції № 2 начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_6 , негайно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву (повідомлення ) ОСОБА_3 від 09 травня 2024року на 7 аркушах з додатками на 39 аркушах про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень передбачених п. 2, 3 ч. 2 ст. 115 КК України; винести окрему ухвалу щодо бездіяльності начальника відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області (Сихів) полковника поліції ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні уповноваженими особами відділу поліції протягом 24 годин відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, покликаючись, що уповноваженими особами Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області в порушення вимог ст.214 КПК України у визначений законом строк не було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та така протиправна бездіяльність у вказаному відділі поліції є неодноразовою.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 13 травня 2024 року таку передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді від 13 травня 2024 року відкрито провадження за скаргою.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_4 , скаргу підтримав, просив таку задоволити, після чого було постановлено оголосити у справі перерву до 09:45 год 15 травня 2024 року.
У судове засідання учасники справи не з'явилися. Представник заявника подав клопотання про розгляд скарги у його відсутності. Представник Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області в судове засідання не з'явився та будь-яких заяв або пояснень з даної установи не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторона повідомлена належним чином, відповідно до вимог КПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження, зокрема, згідно з пунктом 1 даної статті під час досудового провадження може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що 10 травня 2024 року о 16:45 год заявником було надіслано на електронну адресу Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 4 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
У відповідності до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 лютого 2019 року № 100, заяви і повідомлення про інші події, що надійшли до чергової служби центрального органу управління поліцією, головних управлінь Національної поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділів поліції, у яких немає відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, уповноважена службова особа після реєстрації в ІКС ІПНП (журналі ЄО) невідкладно, але не пізніше 24 годин передає керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18), у якій зазначено, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
У постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 373/18/23 Верховний Суд вказав, що системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, виходячи зі змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення та відсутності відомостей про вчинення відповідних дій, передбачених законодавчими актами, вважає, що така підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання службової особи Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області розглянути заяву про вчинене кримінальне правопорушення, оскільки таким суб'єктом не були вчинені всі необхідні процесуальні дії, визначені законодавством, щодо порядку розгляду заяви про кримінальне правопорушення.
Згідно з вимогами ст.307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчим суддею постановляється ухвала про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на визначені кримінальним процесуальним законом повноваження слідчого судді при розгляді скарг безпідставними є вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії конкретну службову особу відділу поліції, такі питання не входять до компетенції слідчого судді.
Також скарга в частині внесення відомостей до ЄРДР за певною кваліфікацією (статтею) є неприйнятною, адже законодавчими приписами не покладено обов'язок вносити до ЄРДР із зазначенням статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність, яка вказана у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення. Указане узгоджується із позицією ВПВС у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.
Щодо винесення окремої ухвали на бездіяльність начальника Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області, то слідчий суддя зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18 сформульовано правовий висновок про те, що діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції. Єдиним випадком коли чинний КПК прямо передбачає постановлення окремих ухвал є наявність процесуальних підстав, визначених у статті 378 цього Кодексу. Водночас суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
У даній справі доводи скарги щодо винесення окремої ухвали фактично зводяться до вимог, які розглядаються у порядку ст.303 КПК України, окремому реагуванню не підлягають, а тому підстави для винесення окремої ухвали - відсутні.
Керуючись ст.ст.214, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу задоволити частково.
Зобов'язати службову особу Відділу поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення розглянути заяву ОСОБА_3 від 09 травня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення та повідомити заявника про прийняте рішення.
У решті вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає чинності після закінчення строків на її оскарження.
Слідчий суддя ОСОБА_1