Справа № 464/3437/24
пр.№ 1-кс/464/685/24
13 травня 2024 року м.Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
До суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 погоджене із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.
В обгрунтування клопотання покликається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 02.05.2024 у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області звернулась із заявою ОСОБА_5 про те, що 27.04.2024 близько 10:00 год. невідома особа, таємно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, перебуваючи у приміщенні закладу "I Love kebab", що по АДРЕСА_1 викрав мобільний телефон марки "Motorola е40" imei НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , чим заподіяла матеріальну шкоду на суму 4896 грн. 07.05.2024 свідок ОСОБА_6 добровільно надав в якості речового доказу мобільний телефон марки «Моторола», моделі «МОТО е40», імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_3 темно-сірого кольору із чохлом чорного кольору, який був викрадений у потерпілої ОСОБА_5 27 квітня 2024 року. Вказані вище речі 07.05.2024 були оглянуті та визнані речовим доказом у матеріалах даного кримінального провадження.
У судове засідання слідчий не з'явився, у клопотанні просить розгляд такого проводити у його відсутності.
Володілець майна у судове засідання не викликався.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до такого висновку.
ВП №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 02.05.2024 до ЄРДР за №12024141410000395, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучені речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, внесене слідчим клопотання є достатньо обґрунтованим та відповідає вимогам ст.171 КПК України. З доводів, викладених ним у клопотанні вбачається, що арешт вилученого майна є необхідним для забезпечення збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки наявні ризики їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Підстави для відмови у задоволені клопотання, передбачені ч.1 ст.173 КПК України, відсутні. Тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст.173 КПК України, клопотання про арешт майна підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.167,170-173,309,395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке свідок ОСОБА_6 добровільно надав в якості речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування таким, а саме: мобільний телефон марки «Моторола», моделі «МОТО е40», імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_3 темно-сірого кольору із чохлом чорного кольору, який був викрадений у потерпілої ОСОБА_5 27 квітня 2024 року у приміщенні закладу "I Love kebab", що по вул. Стрийська, 59 у м. Львові.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1