Справа № 464/2583/24
пр.№ 2/464/1075/24
14.05.2024 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі: судді Мички Б.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу № 464/2583/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна,, Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 23223 таким, що не підлягає виконанню, покликаючись, що такий вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема нотаріусом не установлено безспірність заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року таку передано на розгляд судді Мичка Б.Р.
Ухвалою судді від 15 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву. Третім особам встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та отримання відзивудля подання пояснень щодо позову чи відзиву.
Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.
Треті особи не скористались правом подати пояснення на позовну заяву.
Будь-яких заяв/клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).
11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 56034) про задоволення вимог відповідача шляхом стягнення з позивача грошові кошти за кредитним договором № 001-13104-210213 від 21 лютого 2013 року, що становить загальну суму 22400, 83 гривень.
З примусового виконання даного виконавчого документа Франківським відділом державної виконавчої служби м. Львова постановою від 12 квітня 2022 року відкрито виконавче провадження № 68785607.
Між сторонами виник спір стосовно дотримання приватним нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат'та іншими актами законодавства України (ч.1ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зіст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у Постанові від 13 жовтня 2021 року у справі№ 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеномустаттею 84 Закону України «Про нотаріат». За нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Так, звертаючись до суду із заявленими вимогами позивач покликається на відсутність безспірної заборгованості, водночас відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що є його процесуальним обов'язковим згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, щодо направлення позичальнику (позивачу) листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником (позивачем) такого.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, що зумовлює визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Водночас відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому справа вирішується за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).
Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст.16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).
Наведене свідчить, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення. Водночас, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не позбавляє позикодавця звернутися за захистом свого порушеного права у судовому порядку.
Розглядаючи заяву сторони позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .
За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, яка складається з: ознайомлення та вивчення матеріалів справи та надання усної консультації 1 000 грн; підготовка та написання позовної заяви 4 000 грн, представництво інтересів у суді першої інстанції 1000 грн. надавши такі докази: витяг з договору № 180370 про надання правової допомоги від 05.04.2024; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 до вказаного договору від 05.04.2024.
У Постанові Верховного Суду у від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, зокрема Верховного Суду, яка є сталою, консультація та підготовка і подача позовної заяви до суду, для професійного адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, у даній справі адвокат участі у судовому засіданні не брав, оскільки справа розглядається без виклику учасників, відтак суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв'язку з чим підлягає зменшенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн. Отже заява підлягає частковому задоволенню.
У порядку ст.141 ЦПК України, так як позивач при поданні позову до суду був звільнений від сплати судового збору, такий слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Позов задоволити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 23223 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.
третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2 Києво- Святошинського району.
третя особа Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові, м. Львів, вул. Конотопська, 6/8.
Головуючий суддя Мичка Б.Р.