Справа № 463/5079/23
Провадження № 2/463/233/24
09 травня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря - Станько Р.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 25 000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в неї з відповідачем є спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З відповідача на утримання дитини стягуються аліменти, зокрема у провадженні Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (Україна) перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_4 на утримання однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 09.07.2014 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів здійснюється на підставі
рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року у справі
№ 461/7672/14, яким вирішено стягувати з ОСОБА_4 на утримання
однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в
розмірі 6000,00 грн. щомісячно, починаючи з 09.07.2014 і до досягнення дитиною
повноліття.
Разом з тим, на сьогоднішній день постала потреба у перегляді розміру аліментів на
утримання неповнолітньої дитини. Зокрема вказує, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України практично всі сфери життя людини зазнали змін. Так, країна переживає надзвичайно великий дефіцит товарів на ринку, високу інфляцію та зростання цін на найнеобхідніші товари.
Враховуючи ситуацію яка склалась в країні вбачається, що присуджений на користь ОСОБА_5 розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного рівня життя.
Зокрема, при поділі присудженої суми аліментів на користь дитини - 6 000,00 грн. (149.58 Євро) на 30 календарних днів, можна встановити, що сума аліментів на день становить 200,00 грн. (4.9 Євро), що не дозволяє дитині харчуватися належним чином, не беручи до уваги купівлю елементарних речей таких як одяг і витрати на медицину.
З огляду на вищенаведене вважає, що сума аліментів, яка виплачується, є недостатньою для задоволення базових потреб дитини, забезпечення достатнього та гідного рівня життя, а також, не відповідає рівню розвитку дитини. Окрім того, ОСОБА_5 хворіє, потребує постійного медичного спостереження та лікування, що також потребує додаткових витрат.
Також звертає увагу на те, що витрати на дитину збільшились, зокрема, у зв'язку з підвищенням цін на продуктовий кошик, одяг та взуття, базові потреби. У дитини наявні проблеми із станом здоров'я, а саме: деформація хребта з діагнозом S-подібний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта, також дитина проходить обов'язкове стаціонарне лікування раз в півроку. Крім того, протягом останнього року дитина проходить систематичне лікування фізичної терапії в центрі фізичної реабілітації.
Станом на сьогоднішній день, дитині виповнилось 14 років, це період коли організм підлітка особливо росте та дуже чутливий до зовнішніх чинників та ушкоджень. Потреба організму підлітка полягає в особливій увазі протягом такого періоду, що у свою чергу включає як якісне харчування, займання спортом чи регулярне лікування зубів.
Зазначає, що на момент прийняття рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився курс гривні щодо іноземних валют згідно даних НБУ.
З огляду на вищезазначене, вбачається, що за останні 8 років національна валюта України сильно знецінилась, а сукупний рівень інфляції за останні 8 років перевищив 200%.
Беручи до уваги інформацію, яка розміщена на сайті https://index.minfm.com.ua/щодо індексу споживчих цін в Україні лише у 2022 році, можна встановити, що індекс споживчих цін у 2022 році зріс за наступними категоріями на такий відсоток:
- Продовольчі товари загалом - 134,4 %;
- Хліб і хлібопродукти - 130,3 %;
- Фрукти - 173,8%;
- Овочі - 151,8 %;
- Медикаменти - 121,9 %;
- Паливо та мастила - 169,4 %.
Наведена вище статистика цін на споживчі ціни лише за останній рік показує нестабільність національної валюти, швидку динаміку цін на будь-яку категорію товарів та послуг. Лише за останні 5 років ціни на овочі, м'ясо, олію зросли у 2,7 рази, на молочні продукти - у 2,5 рази, а хліб подорожчав майже в 4 рази.
Станом на день подання позовної заяви, позивачка витрачає на доньку - ОСОБА_5 щомісячно в середньому 33 000,00 гривень, що випливає з аналітичної розрахункової виписки витрат позивачки. Так, Позивачка витрачає щомісячно в середньому на неповнолітню дитину:
- витрати на харчування: 6950 грн./місяць;
- витрати на школу (Львівська академічна гімназія): 420 грн./ місяць;
- на заняття з реабілітологом згідно з призначенням лікаря: від 5500 грн./місяць (година заняття становить 550 грн.), а корсет - 13500.00 грн.;
- відвідування секції з плавання КСК Євроспорт: 1640 грн./ місяць;
- витрати на відвідування гуртка з вокалу - 1000 грн./місяць, а участь в конкурсах, фестивалях: 670 грн./місяць;
- відвідування гуртка з живопису: 500 грн./міс., а витрати на художні матеріали: 200 грн./ місяць;
- витрати на контактні лінзи для корекції зору (згідно призначення лікаря) - 650 грн./місяць;
- витрати на стоматолога (гігієна+лікування): 4000 грн./рік, 330 грн./ місяць;
- витрати на одяг: 8000 грн./квартал, 32000 грн./рік, 2700 грн./місяць;
- витрати на взуття: 5-6 пар/рік, 10000 грн./рік, 830 грн./місяць;
- витрати на шкільне приладдя - 3000 грн./рік, 250 грн./місяць;
- витрати на косметику та засоби гігієни:400 грн./місяць;
- кишенькові витрати дитини:1500 грн./місяць;
- витрати на дозвілля (книги,театр, кіно, музеї, тощо): 3000 грн./місяць;
-витрати на поїздки та екскурсії по Україні та за кордон: 2000 грн./місяць;
- витрати на відпочинок: 4500 грн./місяць.
Також, позивачка звертає увагу на те, що крім спільної дитини з відповідачем вона виховує що двох доньок 2014 та 2018 року народження, працює у представництві «ЕВЕР Нейро Фарма ГмбХ» в Україні на посаді регіонального менеджера з 23 вересня 2016 року на умовах повного робочого часу, а на її утриманні є три дочки.
Вказує, що відповідач проживає у Федеративній Республіці Німеччина та працює на постійній основі старшим лікарем (Медичний спеціаліст з урології) у лікарні DIAKO MANNHEIM GGMBH, яка знаходиться за адресою: Speyerer Stra?e 91-93, Mannheim, Deutschland, 68163, що підтверджується даними сайту лікарні. Матеріальний стан відповідача, станом на момент подання цієї заяви, можна вважати таким, що значно покращився, адже існують докази його працевлаштування у лікарні DIAKO MANNHEIM GGMBH.
З урахуванням того, що позивачка виховує трьох доньок, а також те, що її спільна з відповідачем дитина ОСОБА_5 має проблеми із спиною, а лікування і догляд за підлітком вимагає додаткових коштів, а тому позивачка змушена витрачати лише на утримання ОСОБА_5 (спільної доньки з відповідачем) близько 33 000,00 грн. для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а тому вважаємо, що наявні достатні підстави для збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.
Як на підставу позову посилається на норми законодавства України, Конвенцію про права дитини, практику Верховного Суду та на «Дюсельдорфську таблицю», яка застосовується для визначення розміру аліментів у Федеративній Республіці Німеччина.
З врахуванням наведених мотивів просить позов задовольнити.
24 жовтня 2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечує, просить в задоволенні такого відмовити. Вказує, що дійсно на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року він оплачує аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_5 в розмірі 6 000,00 грн. щомісячно. Крім того, він з власної волі, без будь-яких примусів, додатково допомагає своїй дочці як грошовими коштами так і купівлею всього необхідного для забезпечення достатнього та гідного рівня життя дитини.
Зокрема, він понад чотири роки оплачує заняття дочки з репетитором німецької мови. Щомісячна оплата в середньому становить в залежності від кількості занять - 1 800,00 грн. Крім того, дитина регулярно приїжджає до відповідача в Німеччину. Лише в 2022 році дитина перебувала в Німеччині майже чотири місяці.
Він самостійно, в повному обсязі оплачував перельоти неповнолітньої дочки в Німеччину. Вартість квитків у 2022 році становила - 798 Євро, що згідно курсу НБУ (станом на день подачі відзиву) становить 30 546 грн., а в 2023 році становила - 942 Євро, що згідно курсу НБУ (станом на день подачі Відзиву) становить 36 058 грн. (копії квитанцій додаються). Під час перебування дитини в Німеччині, він брав на себе всі витрати щодо забезпечення всім необхідним своєї неповнолітньої доньки та не припиняв сплату аліментів. Звертає увагу на те, що він не вважав за необхідне збирати чеки витрат на дочку, однак орієнтовно витрати під час перебування дитини в Німеччині, включаючи харчування, кишенькові витрати, відвідування парків розваг та купівлю одягу, яка становила орієнтовно 500- 600 Євро в місяць, що згідно курсу НБУ (станом на день подачі відзиву) становить 19 139 грн. - 22 967 грн. Також, щорічно під час перебування дитини в Німеччині, він з неповнолітньою дочкою їздять на відпочинок (на море або гірський відпочинок на лижах). В 2022 році відповідач з донькою відпочивали на острові Крит в Греції; в 2023 році відпочивали у Португалії. Перебування в Греції та Португалії на відпочинку потягли значні витрати.
Окрім того, дитина регулярно отримує від нього коштовні подарунки, зокрема останні це - Apple iPad, Apple Pencil та навушники Marschall.
З метою якісного лікування своєї дочки ОСОБА_5 , відповідач з 2013 року постійно оплачує медичну страховку в Федеративній Республіці Німеччина (по теперішній час), котра повністю покриває всі необхідні медичні витрати на лікування чи реабілітацію дочки. Під час перебування в Німеччині неповнолітня донька регулярно відвідує дитячого лікаря та вузьких спеціалістів за потребою.
Після діагностування сколіозу, дочка проходила в Німеччині консультацію у одного з провідних спеціалістів зі сколіозу в професорки ОСОБА_6 .
Також, ОСОБА_5 в Німеччині в 2022 році проходила курс фізіотерапії за Методикою Шрот (вид гімнастичних та дихальних вправ, спрямованих на корекцію хребта, що дозволяють консервативним методом позбавитися такого поширеного дефекту, як сколіоз), а в 2023 році один місяць знаходилася на реабілітаційному лікуванні в клініці ОСОБА_13 , яка є свого роду унікальною, тому що заснована розробницею цієї однойменної методики. Вартість лікування оцінюється в близько - 6 000 Євро, що згідно курсу НБУ (станом на день подачі відзиву) становить 229669,20 грн. Вказує, що на даний час він проживає у Федеративній Республіці Німеччина, та працює старшим лікарем (медичний спеціаліст з урології) у лікарні Diako Mannheim GGMBH.
Його заробітна плата з урахуванням податків становить - 6 620 Євро на місяць, однак коливається залежності від кількості чергувань у лікарні. Сума заробітної плати зазначена позивачем в позовній заяві не є достовірною, оскільки не включає в себе податкові та інші виплати, та лише вводить суд в оману, підвищуючи платоспроможність відповідача. Після розірвання шлюбу з позивачем, він повторно одружився, та у шлюбі народилася дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на повному його утриманні. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну до нього переїхала його 77-річна мати - ОСОБА_9 , яка є пенсійного віку та також перебуває на його утриманні.
Окрім того, оскільки він не має власного житла, та має постійне місце праці в Федеративній Республіці Німеччина, він оформив іпотечний кредит на купівлю нерухомості та щомісячно сплачує кредит в розмірі 3 783 Євро, строк дії якого закінчується в 2029 році. У Федеративній Республіці Німеччина рівень цін, послуг, медичного обслуговування та податкові зобов'язання є значно вищими ніж в Україні, та досягають значних витрат. Вважає, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема ряд платіжних документів складені польською мовою, крім того, ряд таких документів не підтверджують витрат на їх спільну дочку та на оплату відповідних гуртків.
21 листопада 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він посилається на те, що описане представником відповідача у відзиві на позовну заяву не відповідає дійсності, надані документи є неналежними доказами та не можуть братись судом до уваги з огляду на те, що вони жодним чином не підтверджують наявність тих витрат про які зазначає відповідач. З боку відповідача часто відбувається затримка з оплати аліментів на рахунок позивачки, до відповіді на відзив додано виписку про рух коштів по рахунку в період: 01.01.2020 - 08.11.2023 Окрім того, звертає увагу суду, що сплата аліментів від ОСОБА_4 здійснювалась лише до квітня 2021, а пізніше кошти надходили лише від Пташник Стефанії, матері відповідача. Щодо витрат відповідача на утримання доньки коли вона перебуває у Німеччині позивач додає копії сторінок закордонного паспорта ОСОБА_5 , згідно яких можна встановити, що донька відповідача перебувала у Німеччині в період до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році лише 3-4 тижні на рік, і лише після 24.02.2022 термін такий становив більше в цілях безпеки.
Разом з тим, 15.06.2022 ОСОБА_5 отримала довідку про подання заяви на отримання дозволу на проживання у Німеччині до 14.09.2022. На підставі зазначеної довідки ОСОБА_5 отримувала від Федеративної Республіки Німеччина соціальну допомогу. Необхідною умовою для отримання цивільної та соціальної допомоги є, серед іншого, отримання дозволу на проживання. Додає копію довідки F 9913968 разом з перекладом. Станом на 2022 рік ОСОБА_5 мала право на отримання коштів у розмірі 348 Євро. Щодо аргументів представника відповідача про наявність у відповідача витрат на доньку в розмірі 500-600 Євро на місяць, коли вона перебуває у Німеччині, зазначає, що розмір витрат які нібито наявні у відповідача нічим не підкріплені, відсутні рахунки, платіжні документи про оплату їжі, відпочинку, тощо. У свою чергу позивачка при подачі позову до суду надала суду докази понесення витрат на дитину, навіть такі витрати як на плавання, організація дня народження дитини чи купівля продуктів/одягу. Вважає посилання представника відповідача щодо купівлі для доньки планшета Apple iPad Air Про (2022) та Bluetooth - навушники «Marshall Major iV» не можна брати до уваги, оскільки такі витрати були здійснені для подарунку одноразово та не були вкрай необхідні підлітку, що активно росте та розвивається. У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_5 потребує додаткової уваги і витрат в силу того, що зараз вона швидше росте, розвивається, потребує лікування і відповідного харчування. Присуджений розмір аліментів у 2014 році у розмірі 6 000,00 грн. не може забезпечити належного рівня життя який вона потребує і на який заслуговує. Крім того, вважає посилання відповідача на те, що у нього є друга донька - ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки відповідач не надає доказів її утримання, також не надає доказів утримання матері. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що саме він здійснював оплату медичного страхування їх спільної дочки, також не підтверджено оплату лікування дитини у клініці Німеччини. Окрім того, вважає недоречним посилання представника відповідача про велику вартість авіаквитків, оскільки такий розмір білетів викликаний тим, що батько хотів побачитись з дитиною і тому їх оплачував. Щодо посилання відповідача на те, що він часто їздить разом з донькою відпочивати і має додаткові витрати, то це спростовується відсутністю доказів у відповідача оплати готелів, санаторіїв, баз відпочинку, тощо. Вважає, що суд не може брати до уваги посилання на ефемерні докази відповідача про наявність витрат на відпочинок разом з донькою, оскільки відповідач не надав жодного підтверджуючого документа про оплату аких витрат. Тому слід зробити висновок, що для збільшення розміру аліментів суд враховує таку обставину як стан здоров'я та матеріальне становище дитини та стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. З долучених відповідачем документів вбачається, що фінансовий стан відповідача значно покращився і тому він може сплачувати на доньку аліменти у розмірі 10% від своєї місячної зарплати. У свою чергу ОСОБА_5 потребує додаткових витрат, оскільки вона швидко росте та потребує догляду і лікування у лікарів, про які вже зазначалось у позовній заяві.
20 грудня 2023 року представником відповідача подано письмові заперечення на відповідь на відзив, згідно якого представник відповідача не погоджується з твердженнями, викладеними у відповіді на відзив на спростування додатково звертає увагу на те, що у відповідача на утриманні перебуває дочка від другого шлюбу та мати похилого віку, зазначає, що допомогу у Німеччині він отримував на двох дітей, тобто на спільну з позивачкою дочку та дочку від другого шлюбу. Ще раз наголошує на добросовісному виконанні свого обов'язку по сплаті аліментів та на неналежності та не допустимості представлених позивачем доказів.
20 лютого 2024 року представником позивача подано письмові заперечення, в яких він ще раз наголошує на недопустимості та неналежності поданих відповідачем доказів.
06 березня 2024 року представником відповідача подано письмові заперечення, в яких він наголошує, що відповідач не лише сплачує аліменти в розмірі, який більш ніж двічі перевищує визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6до 18 років в Україні та практично дорівнює розміру мінімальної заробітної плати в Україні та додатково оплачує викладачів німецької мови в Україні та скеровує кошти на інші витрати дитини.
18 березня 2024 року представником позивача подано письмові пояснення, в яких він наголошує на те, що відповідач не вчасно розпочав сплату аліментів після ухвалення рішення апеляційним судом, що свідчить про нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.
Позовна заяви поступила до суду 20 червня 2023 року.
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.
Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Узагальнена позиція учасників справи.
Позивач та її представник в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги підтримали. Дали пояснення, аналогічні наведеним мотивам позову та просять позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні під час виступу із вступним словом проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву на інших заявах по суті справи, просить в задоволенні позову відмовити.
Позиція суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає разом з позивачкою (т.1, а.с.67-76).
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2024 року (т.1, а.с.13-14), позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково, вирішено: стягувати з ОСОБА_4 на утримання однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 6000 грн. щомісячно починаючи з 09.07.2014 і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі відповідного виконавчого листа Галицьким районним відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини (т.1, а.с.12).
На підтвердження позовних вимог позивачем представлено численні платіжні документи, зокрема про оплату харчування дитини, школи, занять з реабілітологом, відвідування секції плавання, гуртків вокалу, живопису, лікування у офтальмолога та стоматолога, витрат на одяг, взуття, шкільне приладдя, косметику на засоби гігієни, кишенькові витрати, мобільний зв'язок, дозвілля (книги,театр, кіно, музеї тощо), поїздки та екскурсії по Україні, відпочинок (т.1,а.с.15-35,103-106,108,т.2,а.с.45-63,181-196).
Крім спільної з відповідачем дитини у позивачки на утриманні є ще дві дитини - ОСОБА_10 , 2014 року народження та ОСОБА_11 ,2018 року народження, позивач є багатодітною матір'ю (т.1., а.с.48).
З долученої позивачкою довідки про підтвердження місця роботи №85 від 16.06.2023 (т.1,а.с.49) позивачка ОСОБА_1 працює у представництві « ЕВЕР Нейро Фарма ГмбХ » на посаді регіонального менеджера з 23 вересня 2016 року на умовах повного робочого часу (40 годин в тиждень).
В свою чергу, як встановлено під час розгляду справи, відповідач проживає та працює у Федеративній Республіці Німеччина. З представленої суду копії довідки про доходи (перекладеної з німецької на українську мову) останній працює старшим лікарем (медичний спеціаліст з урології), його заробітна плата з урахуванням податків становить 6 620 Євро на місяць (т.1,а.с.144-145).
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач стверджує, що згідно рішення суду він добросовісно сплачує аліменти та додатково допомагає дитині як грошовими коштами так і купівлею всього необхідного для забезпечення достатнього та гідного рівня життя, зокрема понад чотири роки оплачує заняття дочки з репетитором німецької мови (т.1,а.с.120), забезпечив дитину медичним страхуванням (т.1,а.с.133-135), придбав дороговартісну техніку (планшет та навушники), (т.1,а.с.137-143), оплачує лікування дочки (т.1,а.с.158-164), оплачує перельоти дочки в Німеччину та на відпочинок (т.1,а.с.165-203).
Переказ грошових коштів здійснює також з використанням платіжної картки своєї матері (т.1,а.с.121-125).
Крім того, на утриманні у відповідача перебуває також дочка від другого шлюбу ОСОБА_8 (т.1, а.с.126-128), зокрема він оплачує заняття дочки з шахів та тенісу (т.2.,а.с.83-86,103-108), заняття музикою та балетом (т.2,а.с.100-102), відпочинком з врахування оплати перельотів (т.2, а.с.110-143).
Також відповідач вказує, що в нього на утриманні є мати похилого віку (т.1, а.с. 129-131,т.2,а.с.88).
Зазанчає, що власного житла у відповідача в Німеччині немає, тому він оформив іпотечний кредит на купівлю нерухомості та щомісячно сплачує кредит в розмірі 3783 Євро, строк дії договору закінчується у 2029 році (т.1, а.с.148-153).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Отже, заслухавши думку сторін суд приходить до висновку про те, що безумовно позивач несе значні витрати на утримання спільної з відповідачем дочки і аліментів, які стягуються згідно рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року в розмірі 6 000 грн. з відповідача недостатньо для гармонійного розвитку дитини, і збільшені витрати позивачки на утримання дитини є складовою частиною виконання позивачкою свого обов'язку на утримання дитини.
Однак, суд не приймає до уваги посилання позивачки на численні скріншоти з відповідних інтернет сайтів щодо умов та оплати праці у Німеччині та посилання на специфіку стягнення аліментів у Німеччині, зокрема посилання на «Дюссельдорфську таблицю», оскільки на території України не діє законодавство Німеччини, на території України діє національне законодавство України.
Також не заслуговують на увагу посилання позивачки на збільшення рівня інфляції в Україні так як такий фактор як інфляція враховується державою при визначенні розміру прожиткового мінімуму, а не при визначенні розміру аліментів.
Також суд безумовно враховує факт оплати відповідачем аліментів, як виконання свого батьківського обов'язку, разом з тим, суд також враховує факт збройної агресії російської федерації, внаслідок чого по всій території України запроваджено воєнний стан, що в свою чергу спровокувало підвищення цін на товари та послуги.
Також суд враховує те, що спільна дитина сторін постійно проживає з матір'ю в Україні і лише періодично проживає з батьком в Німеччині і в період проживання дитини в Німеччині витрати відповідача на утримання дитини збільшуються.
Безумовно суд враховує наявність у відповідача на утриманні дитини від другого шлюбу, матері похилого віку, іпотеку, проте в останнього постійний, значний в порівнянні з Україною дохід у Німеччині, наявність нерухомого майна в Україні, що на думку суду дає відповідачу можливість оплачувати аліменти на утримання дочки в більшому розмірі.
Загалом, з вище наведених доказів, в ході розгляду справи безперечно встановлено наявність підстав передбачених ст. 192 СК України для збільшення розміру аліментів. Так, матеріальний стан платника аліментів значно покращився, стан здоров'я дитини погіршився, а вік дитини потребує значних витрат на базові потреби.
В свою чергу покликання представника відповідача на те, що позивач фактично заявляє вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину, не заслуговують на увагу, оскільки не охоплюються нормами ст. 185 СК України. Зокрема,витрати на оздоровлення дитини не можуть вважатись додатковими, так як не є наслідком тяжкої або іншої хвороби, що в свою чергу зумовлюється виключно виникненням особливих обставин. Також витрати на відвідування різного роду гуртків, пов'язані з повсякденним розвитком дитини, а не із наявністю особливих обставин. Тобто по факту всі витрати про які вказує позивач пов'язані з виконанням батьківського обов'язку щодо утримання та розвитку дитини, а тому, такі витрати не можуть вважатись додатковими.
Враховуючи наведене, у відповідності до вимог ст. ст. 184, 192 СК України, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочкиОСОБА_5 в розмірі 16 000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації, починаючи з 20 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також при ухваленні даного рішення суд враховує те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,430 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184, 192 Сімейного Кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16 000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації, починаючи з 20 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 1073,60 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 14.05.2024.
Суддя: Леньо С. І.