01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.11.2007 № 40/539
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Швець О.В. - представник за дов. б/н від 03.11.2006 Цибуля С.С. - директор
від відповідача : Лагода О.А. - представник за дов.№1565/НЮ від 16.11.2006;
Хейніс О.Г. - представник за дов. №2904/НЮ від 19.11.2007;
Шаповалов С.Ф. - представник за дов. №2904/НЮ від 19.11.2007
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2007
у справі № 40/539
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерім Сервіс»
до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
про стягнення 278893,43грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2007 у справі №40/539 позов задоволено повністю, витрати на експертизу покладено на сторони порівну, а саме: стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (далі-відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерім Сервіс» 287893,43грн. вартості нестачі вантажу; 2878,93грн. витрат по сплаті державного мита; 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1700,40грн. витрат на проведення експертизи.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення збитків завданих позивачеві з вини відповідача, та недоведеності відповідачем факту, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами, оскільки враховуючи висновок експертизи та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що запірно пломбувальні пристрої (далі-ЗПП) при перевезенні вантажу могли бути замінені на інші ЗПП, які були виготовлені саморобним способом, що свідчить про доступ до вантажу з вини перевізника.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2007, у задоволенні позову відмовити повністю, покласти на позивача витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що висновок експертизи було зроблено на підставі наданих державним підприємством «Вінницятрансприлад» зразків ЗПП, на яких маркування нанесене лазером, а на ЗПП, які були предметом дослідження експертом, маркування, на думку скаржника, нанесене ударним способом. Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, відповідальність за врегулювання всіх спірних питань і взаєморозрахунків щодо даного перевезення несе позивач, а відповідач звільняється від відповідальності, оскільки вантаж надійшов до вантажоодержувача без зауважень, а письмова вимога про виявлену недостачу вантажу в технічно та комерційно справних цистернах і необхідність складання комерційних актів вантажоодержувачем була надана після виявлення недостачі в односторонньому порядку. Відповідач також посилається на те, що позивачем неправильно визначено розмір втраченого вантажу, оскільки граничне розходження визначення маси нетто вантажів, на думку скаржника, становить 2% маси нетто вантажу у вагоні, а надані суду документи на підтвердження розміру заявлених позовних вимог, які свідчать про кількість та вартість втраченого вантажу, помилково прийнято судом як належні докази, оскільки зазначені документи були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Новойл» (далі-ТОВ «Новойл»), а основний договір перевезення було укладено з позивачем та Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Укртатнафта».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 (колегія суддів: Алданова С.О. - головуюча; Кошіль В.В.; Моторний О.А.) було відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.11.2007.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 з метою дотримання процесуальних строків було замінено склад колегії суддів.
У судове засідання 20.11.2007 з'явилися представники сторін. Відповідач повністю підтримав доводи апеляційної скарги та звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи ЗПП, проведення якої відповідач просив доручити провести Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.
Позивач проти заявленого клопотання заперечив, посилаючись на відсутність підстав для призначення повторної експертизи, оскільки клопотання про призначення експертизи є фактично клопотанням про надання додаткових доказів у вигляді повторного висновку експерта, проте відповідачем не зазначено причин з яких відповідач не заявляв вищезазначене клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції, а також підстави, які перешкоджали відповідачу це зробити, що кореспондується з вимогами статті 101 ГПК України відповідно до якої додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач приймав участь у судовому засіданні, в якому судом було призначено судову експертизу, а тому мав можливість надати суду свої питання, які потребують роз'яснення. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач також не заявляв клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи. Оскільки висновок експерта містить чіткий висновок про те, що позначення індивідуальних номерів на наданих на дослідження ЗПП нанесені не заводським (на спеціальному устаткуванні), а саморобним способом, відсутні підстави дослідження ЗПП, на яких маркування нанесено ударним способом, а тому заявлене відповідачем клопотання є лише затягуванням розгляду справи та зловживанням своїми правами з боку відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін та ознайомившись з матеріалами справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної експертизи з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
Таким чином, додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою або повторною. (Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 20.11.20006 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено трасологічну експертизу, за результатами якої було складено висновок №11717 від 23.05.2007. Оскільки, ознайомившись з вищезазначеним висновком та іншими матеріалами справи, судовою колегією не виявлено будь-якої невідповідності чи суперечливості висновку іншим матеріалам справи, а також наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, а також враховуючи той факт, що висновок експертизи містить вичерпні відповіді на поставлені питання, судова колегія не вбачає підстав для призначення повторної судової експертизи.
У судовому засіданні 20.11.2007, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено перерву до 27.11.2007.
У судове засідання 27.11.2007 з'явилися представники сторін.
Позивач повністю заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначивши, що висновок експертизи був оцінений судом першої інстанції за правилами встановленими статтею 43 ГПК України та прийнято як належний доказ, у зв'язку з відсутністю підстав для його відхилення. Оскільки, вантаж надійшов до отримувача з пломбами, позначення на яких було здійснено саморобним, а не заводським способом, що свідчить про неналежне здійснення охорони вантажу залізницею, відповідальність за виявлену нестачу, відповідно до вимог чинного законодавства, несе відповідач. Позивачем також заперечуються твердження відповідача щодо неправильного визначення розміру збитків, оскільки відповідно до пункту 4.1.2.2. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України та Державного комітету статистики України від 02.04.1998 №81/38/101/232/122 (далі-Інструкція), границі відносної похибки під час вимірювань маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100т і більше становить +- 0,5%. Позивач також заперечує проти доводів скаржника щодо відсутності доказів, які підтверджують вартість вантажу, оскільки до матеріалів справи додано договір поставки нафтопродуктів №39-06/Н від 19.12.2005, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новойл».
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові доказ приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:
Між позивачем та ТОВ «Новойл» 19.12.2005 було укладено генеральний договір №39-06/Н про поставну нафтопродуктів та додаткова угода № 1 до нього (далі-Генеральний договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на умовах FСА ст. Кагамлицька Південної залізниці десять вагоно-цистерн з паливом ТС-1 у кількості 552,150 тон на суму 2330073,00грн. (з ПДВ).
30.08.2006 зі ст. Кагамлицька всі десять вагонів з паливом були відправлені на адресу позивача на ст. Одеса-Західна, куди прибули 02.09.2006. На ст. Одеса-Західна вантаж позивачем був переданий під охорону залізниці.
02.09.2006 вісім із десяти вагоно-цистерн №№74730979, 74226101, 74213646, 73950925, 74249228, 74046160, 73924136, 74011867 з паливом зі ст. Одеса-Західна позивачем були відправлені на адресу вантажоодержувача на ст. Чернігів Південно-Західної залізниці, при цьому, відповідно до наданих документів, переопломбування не проводилося.
На всьому шляху вантаж супроводжувався охороною залізниці.
Факт переадресування вагонів підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 40836590, 40836591, 40836592, 40836593, 40836594, 40836595, 40836596, 40836597, які залучені до матеріалів справи. У зазначених документах, в якості відправника зазначено позивача.
При прийманні вантажу 05 - 06 вересня 2006 року, у шести вагонах №№74730979, 74226101, 74213646, 73950925, 74249228, 74046160 була виявлена нестача. Даний факт засвідчений Актами приймання нафтопродуктів за кількістю №Д/152/1674-0003 від 05.09.2006 та № Д/152/1674-0004 від 06.09.2006, які підписані представниками підприємства Комбінат «Айстра» (вантажоодержувач) та представниками вантажовідправника (позивача), тому приймаються судом як належний 2-х сторонній доказ.
Крім того, нестача вантажу підтверджується в Актах експертизи №В-35/1 та №В-35/2 від 06.09.2006, предметом якої було визначення маси нетто палива для реактивних двигунів розрахунковим методом після замірювання.
При прийнятті вантажу встановлено, що фактична кількість вантажу становить 278,235 тонн, в той час як згідно документів повинна становити 340,15 тонн.
Таким чином, відповідно до розрахунку позивача нестача з урахуванням природного убутку становить 61,866 тонн.
Відповідно до приписів статті 115 Статуту залізниць України (далі-Статуту) вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документу відправника.
Відповідно до Генерального договору про поставку нафтопродуктів вартість палива за 1 тонну становить 4220,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно статті 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниця зобов'язана скласти комерційний акт про невідповідність маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, якщо вона сама виявила невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах або якщо про це заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Про існування недостачі вантажу залізниці заявив одержувач вантажу ДО «Комбінат «Айстра» 06.09.2006 заявою №294, що відповідає вимогам Статуту. Проте, у складенні відповідного акту було відмовлено листом №220 від 07.09.2006.
Згідно вимог пункту 16 Правил складання актів, відмова у складанні актів була своєчасно оскаржена, проте відповідач не врахував ці події при формуванні відповіді та у відповіді на претензію.
18.09.2006 позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків за нестачу вантажу в розмірі 287 893,43 грн.
Відповідач надав відповідь на претензію №А-91 від 06.10.2006, в якій повідомив про відмову від задоволення претензії, посилаючись на ст.ст. 111, 114, 115, 130, 133 Статуту.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, за клопотанням позивача, була призначена судова експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів).
Згідно висновку №11717 трасологічної експертизи від 23.05.2007 надані на дослідження ЗПП (типу «Варта-Універсал-М») №№ 1 - 8 після навішування не розкривалися та повторному навішуванню, не піддавалися. Витяги з ЗПП даного типу («Варта-Універсал-М») пломбувальні троси без утворення групи слідів, які характерні для несанкціонованого відкривання, не можливо. Позначення індивідуальних номерів на наданих на дослідження ЗПП №№1 -8 нанесені не заводським (на спеціальному устаткуванні), а саморобним способом.
Суд першої інстанції правомірно прийняв до відома листування та доводи відповідача про можливість виготовлення та здійснення ЗПП таким способом, який застосовувався на підприємстві виготовлювача і надав вказаним обставинам належну правову оцінку. Надані ДП «Вінницятрансприлад» довідки не спростовують висновок судового експерта щодо нанесення номерів на ЗПП №№ 1-8 саморобним способом. Незалежно від способу нанесення маркування, воно повинно здійснюватись на заводському устаткуванні.
Беручи до уваги висновки експертизи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ЗПП при перевезенні вантажу були замінені на інші ЗПП, позначення номерів на яких було здійснено саморобним способом, що свідчить про доступ до вантажу з вини перевізника.
Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок розповсюдження, обліку, зберігання та звітності при використанні запірнопломбувальних пристроїв, що застосовуються на залізничному транспорті для пломбування вагонів і контейнерів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 25.10.2001 №718, ЗПП пошкоджені (через наявність ознак відхилення зовнішнього вигляду та маркування від вимог, наведених у конструкторській документації) вважаються недійсними .
Статтею 24 Статуту передбачено право залізниці перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як було зазначено вище, вантаж на всьому шляху супроводжувався охороною залізниці. Оскільки вантаж надійшов до отримувача з пломбами, позначення на яких було здійснено саморобним, а не заводським способом, нестача палива пов'язана з неналежним здійсненням охорони вантажу залізницею, а відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія критично оцінює посилання скаржника на порушення судом вимог статті 111 Статуту, відповідно до якої залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника, оскільки вищезазначена стаття містить виключний перелік підстав для звільнення залізниці від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Проте, жодна з них не має місця у даному випадку.
Згідно статті 127 Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування, що втрата вантажу відбулась не з його вини, підстав для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, з урахуванням доповнень та уточнень від 10.09.2007, прямі збитки від нестачі вантажу складаються з вартості втраченого вантажу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на провізну плату, плату за охорону вантажу, витрати за користування овердрафтом, вартість експертизи проведеної Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При визначенні розміру збитків, судова колегія погоджується з розрахунком наданим позивачем, оскільки єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково розрахункових операцій встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122. Вимоги зазначеної Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Відповідно до частини другої статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно пункту 27 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою визначеною на станції призначення не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення. Тобто для обчислення правильного розрахунку у даному випадку необхідно врахувати саме ці два показники. Норми природної втрати обчислюються відповідно до Постанови Державного комітету СРСР матеріально-технічного забезпечення від 26.03.1986 №40 і складають 0,021% від маси вантажу. Стосовно граничного розходження визначення маси нетто, то у п. 4.1.2.2. наведеної Інструкції визначено розмір відносної похибки під час вимірювань маси нетто нафтопродуктів від 100 тонн і більше і цей показник дорівнює +-0,5 %.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія критично оцінює посилання відповідача на те, що норму природної втрати та розходження визначення маси нетто слід визначати у розмірі 2% маси замість встановленої чинним законодавством норми 0,5 %.
Судовою колегією також критично оцінено посилання відповідача на порушення статті 45 Статуту, оскільки вказана стаття регулює спірні питання пов'язані з розрахунками між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами, а не питання пов'язані з недостачею або втратою вантажу перевізником. Наявність або відсутність спірних питань пов'язаних з розрахунками між відправниками, попередніми адресатами та фактичними отримувачами не звільняє залізницю від відповідальності за недостачу або втрату вантажу.
Під час розгляду справи представником позивача була надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої загальний розмір збитків, спричинених нестачею, становить 286466,63грн. Проте, судом першої інстанції не було враховано зазначений факт та помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 287893,43грн. вартості вантажу, незважаючи на той факт, що у заявлену до стягнення суму збитків позивачем було включено вартість втраченого вантажу, витрати на провізну плату, плату за охорону вантажу, витрати за користування овердрафтом та окремо заявлено вимоги про стягнення витрат на проведення експертизи Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою у розмірі 1420,80грн.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення збитків, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру збитків заявлених до стягнення.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, при задоволенні позовних вимог суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються на відповідача, тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення витрат на проведення експертизи на обидві сторони та вважає, що рішення господарського суду міста Києва в цій частині підлягає зміні.
За таких обставин, колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2007 у справі №40/539 підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання«Південно-західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2007 у справі №40/539 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2007 у справі №40/539 змінити.
3. Пункт перший резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
«Позов задовольнити повністю, витрати на судову експертизу покласти на відповідача.»
4. Пункт другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (01034, м.Київ, вул.Лисенка, 6 код ЄДРПОУ 04713033; р/р260360100504 в АБ «Експрес-Банк» м.Києва, МФО 322959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерім Сервіс» (65084, м.Одеса, Французький бульвар, 85; р/р26006312125 в АБ «Південний», МФО 328209, код ЄДРПОУ 24778112) 286466(двісті вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят шість)грн.63коп.-збитків; 1420(одну тисячу чотириста двадцять)грн.80коп.-витрат на проведення експертизи Чернігівською регіонально торгово-промисловою палатою; 3400(три тисячі чотириста)грн.00коп.-витрат на проведення судової експертизи; 2878(дві тисячі вісімсот сімдесят вісім)грн.87коп.-витрат по сплаті державного мита; 118(сто вісімнадцять)грн.00коп.-витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.»
5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №40/539 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
04.12.07 (відправлено)