Справа № 747/370/23
про залишення апеляційної скарги без руху
13 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суду у складі судді-доповідача Маринчак Н.Є., перевіривши матеріали апеляційної скарги Тернопільської митниці на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2024 року позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0010/40300/23 від 18 травня 2023 року, винесену Тернопільською митницею Державної митної служби (далі - апелянт, відповідач), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 статті 470 Митного Кодексу України. Справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 470 Митного Кодексу України, надіслано на новий розгляд до Тернопільської митниці Державної митної служби. Стягнуто з Тернопільської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4536 грн 80 коп.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року вперше подану Тернопільською митницею 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 09 травня 2024 року Тернопільська митниця вдруге подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується апелянтом, копію оскаржуваного рішення ним отримано 26 січня 2024 року.
Проте, апеляційну скаргу подано через електронний кабінет 09 травня 2024 року, тобто поза межами встановленого приписами Кодексу адміністративного судочинства України процесуального десятиденного строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт зазначив, що, у нього були відсутні бюджетні асигнування для сплати судового збору у розмірі 805, 20 грн у визначений судом строк. Додаткового апелянт посилається на ведення воєнного стану в Україні, що спричинило багато обмежень та заборон у всіх сферах діяльності держави. Підкреслює, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляє права на повторне її подання.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану Тернопільською митницею у лютому 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у зв'язку з несплатою судового збору в установленому розмірі. Указаним судовим рішенням було надано п'ятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 15 квітня 2024 року повернув Тернопільській митниці вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, апелянт мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У свою чергу, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 09 травня 2024 року, тобто більше ніж через три місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення та майже через місяць з моменту прийняття ухвали від 15 квітня 2024 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги. Указаним спростовується посилання апелянта на те, що останній невідкладно та без зайвих зволікань повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали невідкладно повторно подати апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду відповідачем не зазначено.
Згідно ч. 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні причини пропуску такого строку поважними визнані не були, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Тернопільській митниці строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних, на думку апелянта, причин для його поновлення, а також, зокрема, але не виключно, надання пояснень щодо неподання апеляційної скарги невідкладно після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволення клопотання Тернопільської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишити без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Маринчак Н.Є.