Справа № 620/18156/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
08 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О., за участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайленка Д.П.; представників відповідача - Доля С.М. та Гончарука Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайленка Дмитра Петровича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною діяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
08 грудня 2023 року адвокат Михайленко Д.П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини (далі - в/ч) НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо винесення командиром вказаної частини наказу №301 від 19 жовтня 2023 року про самовільне залишення його довірителем, - старшим солдатом військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , старшим стрільцем оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, місця розташування підрозділу в районі виконання завдань за призначенням на території Запорізької області з 19 жовтня 2023 року в/ч НОМЕР_1 , та скасування зазначеного наказу. В позові зазначає, що 21 жовтня 2023 року старший солдат ОСОБА_1 здав зброю та амуніцію й вимушений був за станом здоров'я та психологічним станом покинути військову частину, оскільки за весь час повномасштабного вторгнення не отримував належного лікування при отриманих контузіях. Представник позивача вказує на те, що оспорюваний наказ №301 від 19 жовтня 2023 року відповідач прийняв без проведення службового розслідування, чим порушено положення частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
У відзиві на позов ОСОБА_1 командир в/ч НОМЕР_1 заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. За наявною у нього інформацією позивач ОСОБА_1 отримав травмування 22 вересня 2023 року та силами медичної служби був евакуйований до передового хірургічного відділення 66-го військового мобільного госпіталю для огляду спеціалістами. Потреби в госпіталізації та подальшій евакуації виявлено не було, а тому військовослужбовець ОСОБА_1 того ж дня був повернутий у підрозділ. Відпустки для лікування в зв'язку пораненням чи хворобою позивачу не надавалися. Командир в/ч НОМЕР_1 вважає, що військовослужбовець ОСОБА_1 покинув місце розташування свого підрозділу в бойовій обстановці, що є порушенням норм чинного законодавства.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що факт залишення 19 жовтня 2023 року місця розташування військової частини без відповідного дозволу підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, що не заперечується і самим позивачем, а тому не вбачав правових підстав для скасування наказу №301 від 19 жовтня 2023 року командира в/ч НОМЕР_1 .
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, Михайленко Д.П. , - представник позивача ОСОБА_1 , (надалі - апелянт) подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи. Адвокат Михайленко Д.П. не заперечує, що позивач ОСОБА_1 дійсно, в зв'язку з поганим самопочуттям та необхідністю проходження лікування, 19 жовтня 2023 року залишив розташування в/ч НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги позивача у повному обсязі та просили рішення суду залишити без змін, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача слід залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 , будучи з 24 лютого 2022 року старшим солдатом військової служби за призовом під час мобілізації зарахованим до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , а з 20 квітня 2023 року - старшим стрільцем-оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , самовільно 19 жовтня 2023 року, без зброї, залишив місце розташування свого військового підрозділу. Це було встановлено 19 жовтня 2023 року близько 22 години командиром зазначеної стрілецької роти під час перевірки особового складу в місці розташування вказаного батальйону в селі Просяна Покровського району Дніпропетровської області. Пошуки 19 жовтня 2023 року старшого солдата військової служби ОСОБА_1 в районі розташування підрозділу позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки він не відповідав, встановити його місцезнаходження не видалося можливим.
В той же день командир в/ч НОМЕР_1 видав оспорюваний позивачем наказ №301 за змістом якого позивач ОСОБА_1 вважається таким, що 19 жовтня 2023 року самовільно залишив місце розташування військового підрозділу в районі виконання завдань за призначенням на території Запорізької області, в зв'язку з чим його вирішено зняти зі всіх видів забезпечення з 19 жовтня 2023 року.
В подальшому, за фактом відсутності 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 за місцем розташування військового підрозділу, наказом №2503 від 21 жовтня 2023 року командира в/ч НОМЕР_1 призначалося проведення службового розслідування, однак колегія апеляційного суду не надає оцінку наказу №2503, оскільки його результати виходять за межі позовних вимог та предмету цього позову, яким є правомірність дій 19 жовтня 2023 року командира в/ч НОМЕР_1 при постановленні оспорюваного наказу №301, яким ніякі дисциплінарні стягнення стосовно позивача ОСОБА_1 , передбачені статтею 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», взагалі. не накладалися
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статей 254, 260-262 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 особисто подавав документи для оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
В частині посилання представника позивача про відсутність підстав для призупинення виплати позивачеві грошового забезпечення, оскільки відсутній факт самовільного залишення частини, суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок №260.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Пункт 5 розділу XVI Порядку №260 передбачає, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Матеріали справи не містять доказів наявності у старшого солдата військової служби ОСОБА_1 права на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Після залишення ОСОБА_1 місця розташування військової частини НОМЕР_1 та звернення за медичною допомогою позивача не було госпіталізовано, а лише надано консультаційний висновок спеціаліста та призначено лікарем неврологом лікування. Зазначений консультаційний висновок не містить дати такого звернення й не є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пунктом 10.4 наказу №301 від 19 жовтня 2023 року командира в/ч НОМЕР_1 лише встановлено факт самовільного залишення старшим солдатом військової служби ОСОБА_1 без дозволу командування місця несення військової служби з 19 жовтня 2023 року, що не заперечується і самим позивачем, оспорюваний наказ є розпорядчим документом для внесення відповідних відомостей про військову службу позивача до його облікових документів, ним не вирішувалось призупинення військової служби, цей наказ слугував однією з підстав для призначення в подальшому і проведення службового розслідування, а не навпаки. Оспорюваним наказом №301 командира в/ч НОМЕР_1 від 19 жовтня 2023 року не вирішувалися ні питання накладення на позивача дисциплінарного стягнення, ні питання притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а тому відсутні правові підстави для визнання такого протиправним та скасування.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що відповідачем в повній мірі доведено правомірність своїх дій при прийнятті оспорюваного наказу, аргументи та доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на наявність порушень норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу Михайленка Д.П. , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін.
Апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайленка Дмитра Петровича - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови складено: 10 травня 2024 року