Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання прийняття позову до розгляду і відкриття провадження
в адміністративній справі та з питання повернення позову
14 травня 2024 р. справа №520/11357/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 83% грошового забезпечення на підставі довідки № ФХ84498 від 25.03.2024 р. наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за формою згідно додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення та без обмеження граничним розміром,
Позов надійшов до суду 26.04.2024р. з використанням функціоналу Електронного кабінету підсистеми "Електронний суд", і ухвалою суду від 29.04.2024р. був залишений без руху у зв'язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності доказів сплати судового збору та юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини в частині позовних вимог стосовно перерахунку основного розміру пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.04.2019р.
Указане рішення суду зумовлено неухильним виконанням приписів ч.1 ст.122 КАС України, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169 КАС України, якими передбачено, що недоліком в оформленні позову є подання позову поза межами визначеного процесуальним законом строку на звернення до суду без заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку та без доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Дану ухвалу представник позивача отримав 30.04.2024р. в Електронному кабінеті, але недоліків позову не усунув.
Вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття позову до розгляду, суд виходить із таких підстав та мотивів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Окрім того, приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Вивчивши матеріали позовної заяви, судом було встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у межах поданого одного позову заявником поєднано одночасно три різних та самостійних основних вимог немайнового характеру, а саме: 1) стосовно перерахунку основного розміру пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.04.2019р.; 2) стосовно перерахунку з 01.04.2019р. основного розміру пенсії на підставі довідки №ФХ84498 від 25.03.2024 р., наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) стосовно виплати пенсії без обмеження граничного розміру з 01.04.2019р.
Процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією окремою самостійною вимогою, а отже оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В матеріалах справи було встановлено наявність квитанції про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн, тому заявнику було надано строк для усунення недоліків позову, зокрема, шляхом доплати судового збору ще за дві заявлені вимоги немайнового характеру.
Суд відмічає, що під час остаточного вирішення питання про оформлення позову заявника у відповідності до ч.3 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку належить надати відповідь на питання: 1) зміст правової категорії "вимога немайнового характеру" у відносинах з пенсійного забезпечення громадян; 2) види окремих управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень у відносинах з пенсійного забезпечення громадян як самостійних предметів судової перевірки у порядку ч.2 ст.2 КАС України.
Суд зауважує, що норми національного закону України (у тому числі і КАС України) не містять визначення правових категорії "вимога немайнового характеру", "немайнова вимога", "вимога позову", "предмет позову", а тому зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) тлумачення змісту цього терміну не повинно призводити до звуження обсягу прав позивача.
Так, згідно з ч.1 ст.5 КАС України учасник суспільних відносин може заявити до суду вимоги про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб"єкта владних повноважень, визнання протиправною дії суб"єкта владних повноважень, визнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень, за якими суд згідно з ч.2 ст.245 КАС України при розв"язанні спору по суті повинен відповідно до п.4ч.1 ст.244 та п.1 ч.5 ст.246 КАС України прийняти рішення про задоволення позову або про відмову у позові.
Звідси слідує, що кваліфікуючою ознакою кожної окремої та самостійної "вимоги немайнового характеру" є виникнення обов"язку суду постановити стосовно такої вимоги рішення про задоволення позову або рішення про відмову у позові.
З цих міркувань суд доходить до переконання про тотожність змісту правової категорії "вимога немайнового характеру" згадуваній законодавцем у ч.1 ст.47 КАС України правовій категорії "предмет позову".
Також у межах ініційованого заявником спору ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень під час призначення, обчислення, нарахування і виплати пенсії є окремою управлінською дією.
Системний аналіз положень Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) та суміжних підзаконних актів дозволяє виокремити, зокрема, такі види управлінських дій суб"єкта владних повноважень: 1) управлінська дія з приводу обчислення вислуги років у порядку ст.12 Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 2) управлінська дія з приводу визначення показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення у порядку ст.13 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 3) управлінська дія з приводу обчислення розміру пенсії під час призначення пенсії вперше у порядку ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ; 4) управлінська дія з приводу перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у разі підвищення розмірів видів грошового забезпечення або у разі введення у дію нових видів грошового забезпечення; 5) управлінська дія з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром; 6) управлінська дія з приводу виплати 50% підвищення до пенсії у порядку п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103; 7) управлінська дія з приводу виплати 75% підвищення до пенсії у порядку п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103; 8) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713; 9) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118; 10) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168; 11) управлінська дія з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
При цьому, управлінські дії суб"єкта владних повноважень з приводу призначення і виплати платежів у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 не є перерахунком пенсії у розумінні ч.3 ст.51 та ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк вчиняються не у зв'язку із зростанням розміру видів поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця та не на підставі довідки про підвищене грошове забезпечення, а виключно на виконання приписів, зокрема, постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185.
При цьому, управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168; з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2023р. №185 є однократними, разовими, одномоментними актами правозастосування і не вчиняють безперервно у межах кожного окремого календарного місяця.
Усі перелічені види управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень є окремими предметами позову, відносно яких виникає обов"язок суду відповідно до п.4 ч.1 ст.244 та п.1 ч.5 ст.246 КАС України прийняти рішення про задоволення позову або про відмову у позові.
Отже, ці види управлінських волевиявлень суб"єкта владних повноважень є окремими, самостійними і не пов"язаними між собою немайновими вимогами позову, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.04.2023р. по справі №380/8024/21 дійшов висновку, що: "Вимога про зобов'язання відповідача надалі виплачувати йому пенсію в розмірі, встановленому після перерахунку у розмірі 70 % грошового забезпечення з іншими видами підвищення пенсії, без обмеження максимальним розміром, є передчасною, оскільки станом на час розгляду цієї справи відсутні підстави вважати, що при виконанні даного рішення будуть порушені права позивача щодо виплати пенсії."
У постанові від 22.06.2022р. по справі №580/3132/20 Верховний Суд зазначив, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з конкретних відсотків є передчасним, оскільки відповідач відмовився здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з мотивів відсутності у позивача права на такий перерахунок.
Фактично застосовані у згаданих рішеннях Верховного Суду правові позиції підтверджують сформульований вище висновок окружного адміністративного суду про те, що вимога про виплату пенсії у розмірі 83% сум грошового забезпечення, вимога про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, вимога про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром є окремими предметами позову, адже відносно кожної із перелічених вимог суду відповідно до п.4ч.1 ст.244 та п.1 ч.5 ст.246 КАС України належить прийняти рішення про задоволення позову або про відмову у позові.
Відтак, кожна із цих вимог підлягає оплаті судовим збором.
Натомість, на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024р. у справі №520/11357/24 заявником не подано доказів оплати кожної окремої та самостійної немайнової вимоги.
Стосовно строку звернення суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи повинні діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до власних прав і здійснювати реалізацію цих прав таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, і стосовно дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Строк звернення до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення громадян згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Підстав для поширення на спірні правовідносини дії норм ст. 87 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суд не знаходить, позаяк предметом оскарження у справі є управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу визначення відсоткового розміру пенсії громадянина відносно грошового забезпечення, котре вчиняється у порядку ст.13 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» під час призначення пенсії вперше або може бути вчинено у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і має однократний, а не триваючий характер, а суми пенсії у зв"язку із разовим зменшенням суб"єктом владних повноважень показника відсоткового значення пенсії не нараховані за обліками територіального органу системи ПФУ.
Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З викладених вище міркувань положення ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" також не можуть бути поширені на спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, положення ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» поширюються виключно на випадки перерахунків розмірів раніше вже призначених пенсій у зв'язку із підвищенням поточної винагороди діючого публічного службовця, непроведених (або неправильно проведених) з види терорганів системи Пенсійного фонду України або державного органу, який видає довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
Оскільки суд не має повноважень на зміну самостійно сформульованого заявником предмету позову, доводів про існування дійсно поважних причин оскарження однократного управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу зменшення відсоткового розміру пенсії з 01.04.2019р. лише 26.04.2024р. текст позову не містить, доказів необізнаності заявника із таким волевиявленням суб'єкта владних повноважень протягом 5 років до справи не подано, вимог про спонукання суб"єкта владних повноважень до відновлення показника відсоткового значення пенсії у розмірі "83%" грошового забезпечення у межах процесуального строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України заявником не заявлено, судовий збір не сплачено, тому вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024р. у справі №520/11357/24 в цій частині слід визнати невиконаними.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Разом із тим, зважаючи на наявність у заявника спеціального правового статусу, оплату судового збору за одну вимогу немайнового характеру суд у даному конкретному випадку знаходить за справедливе прийняти позов до провадження в частині окремої самостійної немайнової вимоги, відносно якої здійснено оплату судового збору та відносно якої наразі не виявлено факту звернення до суду поза межами процесуального строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 171, 173, 175, 241-243, 248, 256, 257, 262, 295 КАС України, суддя
ухвалив:
1.Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024р. у справі №520/11357/24 - визнати невиконаними.
Позов в частині вимог стосовно перерахунку основного розміру пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення з 01.04.2019р.; 2) стосовно виплати пенсії без обмеження граничного розміру з 01.04.2019р. - повернути.
Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі в частині вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі довідки № ФХ84498 від 25.03.2024 р. наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року за формою згідно додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням змін в грошовому забезпеченні передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Копії даної ухвали направити учасникам справи з урахуванням належності до кола суб'єктів владних повноважень та відомостей про офіційні адреси в ЄСІТС. Роз'яснити, що надсилання процесуальних документів буде здійснюватись за указаними у позові адресами сторін. Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
2.Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку ст.263 КАС України.
3.Зобов'язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно докази про обсяг та зміст повноважень контролю, а також про привід для їх реалізації; документи про знаходження заявника на обліку в установі відповідача та в інших установах ПФУ із зазначенням календарних дат взяття на обік та зняття з обліку; копії матеріалів пенсійної справи в частині, необхідній для з'ясування обставин спору; докази поширення на заявника дії постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 або постанови КМУ від 11.11.2015р. №988; документи про проведені на користь заявника виплати під час знаходження заявника на обліку в установі відповідача та в інших установах ПФУ у розрізі кожного календарного місяця; докази відсутності підстав для взяття до обрахунку показників розміру та структури грошового забезпечення (винагороди за працю, винагороди за службу) - протягом 15 днів з дати отримання копії даної ухвали.
4.Роз'яснити наявність процесуальних прав і обов'язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов'язків.
5.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню в частині повернення позовної заяви; в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко