Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2024 р. № 520/5038/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.11.2021 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу», які виражені у рішенні про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії від 19.09.2023 №963330177187;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії від 19.09.2023 №963330177187;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.11.2021 шляхом призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої зарахувати посадовий оклад 8200,00 грн., надбавку за ранг 500,00 грн, надбавку за вислугу років 4100,00 грн., надбавку за інтенсивність праці 20222,86 грн., премію місячну 1479,59 грн., інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю 24309,27 грн., тобто всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які зазначені у довідках №47/14/28-10-10-02-55 від 22.11.2021 та №45/14/28-10-10-02-55 від 22.11.2021, виданих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно не переведено її на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ згідно її заяви від 25.11.2021 та не взято до уваги при розрахунку пенсії довідки від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, подані разом із вказаною заявою.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У період з 29.04.2024 по 12.05.2024 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення вказаного питання здійснюється в перший робочий день після відпустки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивачка) з 11.02.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.11.2021 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
01.12.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення №963330177187 про відмову в здійсненні переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», оскільки позивачка займала посади інспектора податкової служби відповідного рангу, тоді як згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, вказані посади не відносяться до категорії посад державних службовців.
Не погоджуючись за таким рішенням, позивач оскаржила його до суду.
29 листопада 2022 р. Харківським окружним адміністративним судом було ухвалено судове рішення по справі №520/3036/22, яким:
- скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.12.2021 №963330177187 про відмову в переведенні позивачки на пенсію згідно закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перевести позивачку з 25.11.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ згідно її заяви від 25.11.2021, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі №520/3036/22 набрало законної сили 01.09.2023.
Однак, 19.09.2023 відповідачем було прийнято Рішення про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії №963330177187, яким відмовлено у переведенні позивачки з 25.11.2021 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу» у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії позивачки у такому разі є меншим, ніж у разі її перебування на пенсії згідно із ЗУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, як зазначено у вказаному рішенні відповідача №963330177187 від 19.09.2023, при проведенні розрахунку пенсії позивачки згідно із ЗУ «Про державну службу» відповідачем було враховано зазначений в рішенні суду від 29.11.2022 по справі №520/3036/22 стаж державної служби позивачки, однак не враховано довідки від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, оскільки зазначене питання судом у справі №520/3036/22 не вирішувалось.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України №963330177187 від 19.09.2023 про відмову у переведенні її на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу», позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.
Тобто, до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статі 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 по справі № 569/350/17, від 03.07.2018 по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 по справі № 591/6970/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
При цьому, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01.05.2016).
Згідно п. 5 постанови від 03.05.1994 № 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до п. 1 Порядку обчислення стажу державної служби № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
При цьому, додатком до Порядку № 283 визначено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII Про державну податкову службу в Україні (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.
Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Спеціалізовані державні податкові інспекції можуть бути підпорядковані Державній податковій адміністрації України за її рішенням. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.
Відповідно до ст. 15 Закону України Про державну податкову службу в Україні посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Пунктом 342.4 ст. 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до п. 344.1 ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Згідно частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 346/6052/16-а, №234/3477/17 від 12.06.2018, № 464/3783/17 від 27.03.2018 та № 344/16515/16 від 02.05.2018 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з довідки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), до складу заробітної плати головного державного службовця входить: посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років. На всі виплати були нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, як вбачається з довідки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданої позивачу, встановлені розмірі надбавок, премій ті інших виплат за жовтень 2021 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії становили: надбавка за інтенсивність праці - 20 222,86 грн., премія місячна 1479,59 грн. та інші виплати в частині, що відповідає календарному місяцю - 24309,27 грн.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що матеріальна допомога, премія, надбавка за інтенсивність, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років входили до системи оплати праці державного службовця, тому повинні бути враховані відповідачем при обчисленні пенсії позивача за ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
Як встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022, яке набрало законної сили 01.09.2023, по справі №520/3036/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.12.2021 № 963330177187 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 25.11.2021 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ згідно її заяви від 25.11.2021, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби.
Не погоджуючи з рішенням суду І інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2023 апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 залишено без змін.
Вказане судове рішення набрало законної сили 01.09.2023.
Як вбачається з Розписки-повідомлення разом із заявою від 25.11.2021 позивачкою були надані відповідачу довідки від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про розмір та складові заробітної плати державного службовця за місяць, який передує призначенню пенсії.
19.09.2023 відповідачем було прийнято Рішення про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії №963330177187, яким відмовлено у переведенні позивачки з 25.11.2021 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу» у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії позивачки у такому разі є меншим, ніж у разі її перебування на пенсії згідно із ЗУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, як зазначено у вказаному рішенні відповідача №963330177187 від 19.09.2023, при проведенні розрахунку пенсії позивачки згідно із ЗУ «Про державну службу» відповідачем було враховано зазначений в рішенні суду від 29.11.2022 по справі №520/3036/22 стаж державної служби позивачки, однак не враховано довідки від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, оскільки зазначене питання судом у справі №520/3036/22 не вирішувалось.
Отже, відповідачем протиправно не було переведено ОСОБА_1 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу» та не враховано довідки від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При вирішенні даного спору суд не приймав рішення про присудження виплати пенсії позивачу, оскільки вона їй виплачується відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, предметом розгляду даної справи є призначення пенсії позивачу згідно із ЗУ «Про державну службу» та подальшого її перерахунку з урахуванням довідок від 22.11.2021 №47/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 22.11.2021 №45/14/28-10-10-02-55 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, отже, відсутні підстави для звернення даного рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Адвокатом Кандиба Тетяною Олександрівною було складено договір про надання правничої допомоги №130 від 05.02.2024.
Відповідно до п. 3.2 вказаного договору гонорар узгоджується сторонами та зазначається у додатковій угоді до цього договору.
Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги №130 від 05.02.2024, сторони дійшли взаємної згоди доповнити Договір наступним: "За послуги, отримані за цим Договором, Клієнт сплачує адвокату 6000,00 (шість тисяч) гривень за послуги згідно з переліком".
Довідкою б/н від 05.02.2024 підтверджено факт отримання Адвокатом Кандиба Т.О. 05 лютого 2024 р. від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень в рахунок оплати послуг за Договором №130 від 05.02.2024 про надання правничої допомоги згідно з переліком.
Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховує складність справи та надані адвокатом послуги.
З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що вимога про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.11.2021 на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу», які виражені у рішенні про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії від 19.09.2023 №963330177187.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсії від 19.09.2023 №963330177187.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 25.11.2021 шляхом призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої зарахувати посадовий оклад 8200,00 грн., надбавку за ранг 500,00 грн, надбавку за вислугу років 4100,00 грн., надбавку за інтенсивність праці 20222,86 грн., премію місячну 1479,59 грн., інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю 24309,27 грн., тобто всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які зазначені у довідках №47/14/28-10-10-02-55 від 22.11.2021 та №45/14/28-10-10-02-55 від 22.11.2021, виданих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов