08 травня 2024 року Справа № 480/1546/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1546/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить суд про визнання протиправною та скасування постанови від 03.01.2024 № ПШ 025821 Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Вимоги мотивує тим, що 15.11.2023 старшим державними інспекторами відділу державного нагляду (контрою) в Київській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті, у м. Києві по проспекту Бажана, 10А зупинено автомобіль марки "Mersedes-benz" державний реєстраційний номер " НОМЕР_1 " належний ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами проведеної перевірки зазначеними працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт № АР 012175 про встановлення порушень під час перевезення пасажирів, про те, що начебто на момент перевірки були відсутні договір з замовником транспортних послуг, документ, що свідчить про сплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
03.01.2024 за результатами розгляду акту № АР 012175, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 025821 та відповідно за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно господарський штраф у сумі 17000 грн.
Вказує, що дійсно, автомобіль марки "Mersedes-benz" державний номер " НОМЕР_1 ", належний ОСОБА_1 на праві приватної власності та був придбаний ним для сімейних та побутових потреб, оскільки брата позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним у зв'язку з психічним захворюванням, діагноз: легка розумова відсталість (дебільність легкого ступеня), без порушень поведінки, F70.0. та встановлено над ним опіку. Тому позивач регулярно використовував вказаний транспортний засіб для перевезення дитини - інваліда до лікувально-оздоровчих закладів які знаходяться як у м. Охтирка так і у інших містах, та забезпечення свого брата-інваліда необхідними медикаментами та медичними виробами.
Пізніше для зручності, пересування брата, позивачем було придбано спеціальний транспортний засіб для перевезення інвалідів, а автомобіль марки "Mersedes-benz" державний номер " НОМЕР_1 " було передано у безоплатне користування ОСОБА_2 та між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позички (безоплатного користування) майном від 01.07.2023, строк дії якого до 31.03.2024.
Крім того, 30.07.2023 позивач терміново виїхав на лікування важких травм отриманих в дорожно-транспортної пригоди за межі території України, а саме до Німеччини. До моменту подання цього позову до суду, позивач не перетинав кордону України, та весь час знаходився за її межами. Тобто на момент розгляду акту № АР 012175 та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 025821 від 03.01.2024 позивач знаходився за межами території України, а тому йому не було відомо про винесення вказаної постанови та застосування штрафу до нього у розмірі 17000 грн.
Про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач дізнався лише після арешту всіх коштів на його рахунках та 12.02.2024 після ознайомлення матері позивача з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо про подію від 15.11.2023.
Пояснює, що з постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу вбачається, що в ній відсутні дані про суть правопорушення, а саме конкретні дії або бездіяльність ФОП ОСОБА_1 , які містять ознаки порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки до такої постанови не долучено жодних належних доказів фіксації винних дій, що дали б підстави беззаперечно встановити винність дій для складенні відносно винної особи постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 025821 від 03.01.2024 р. Водій під час керування транспортним засобом та під час зупинки інспектором Державної служби України з безпеки на транспорт мав документи, визначені ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а саме договір позички від 01.07.2023. Проте, його не було долучено до оскаржуваної постанови. Постанову просить скасувати.
Ухвалою суду від 05.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Представник відповідача зазначає, що положеннями спеціального закону на перевізника покладено обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - договору із замовником транспортних послуг, документи що свідчать про сплату транспортних послуг), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 12.10.2023 № 026319. Долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.
Так, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Питання перевезень пасажирів автомобільним транспортом регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт". Згідно із ст. 1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Так, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 03.01.2023 № ПШ 025821
Представник пояснив, що оскільки на момент проведення перевірки договір із замовником транспортних послуг, документи що свідчать про сплату транспортних послуг були відсутні, то виявлені у позивача під час перевірки порушення, зафіксовані в Акті, становлять склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і тягнуть накладання штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, постанова № ПШ 025851 від 03.01.2024, складена на підставі акта № 012175, за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15.11.2023 старшим державними інспекторами відділу державного нагляду (контрою) в Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у м. Києві по проспекту Бажана, 10А зупинено автомобіль марки "Mersedes-benz" державний номер " НОМЕР_1 " належний ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 та проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами проведеної перевірки зазначеними працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Київській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт № АР 012175 про встановлення порушень під час перевезення пасажирів, про те, що начебто на момент перевірки були відсутні договір з замовником транспортних послуг, документ, що свідчить про сплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
03.01.2024 за результатами розгляду акту № АР 012175, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 025821 та відповідно за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановлено рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно господарський штраф у сумі 17000 грн.
Позивач, не погоджуючись з такою постановою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі за текстом - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону № 2344-III).
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Позивач зазначає, що він не був автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-ІІІ, оскільки перевезення вантажу здійснювалось іншою особою на підставі договору про перевезення вантажів.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не будь-які інші особи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено постанову від 03.01.2023 №ПШ 025821 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн як до автомобільного перевізника, який здійснив порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, не є суб'єктом відповідальності за цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль автомобіль марки "Mersedes-benz" державний номер " НОМЕР_1 ", який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 був переданий було передано у безоплатне користування ОСОБА_2 для власних потреб, що підтверджується договором позички (безоплатного користування) майном від 01.07.2023, строк дії якого до 31.03.2024.
За змістом ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть автомобільні перевізники, а тому висновок відповідача про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як автомобільним перевізником не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що долучені до позовної заяви документи не пред'являлись на час складання акту при проведенні перевірки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що на час проведення перевірки перевезення здійснювалось іншою особою і позивач не був перевізником у розумінні ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, у його діях відсутній склад правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги, що відповідачем у справі не доведено правомірності свого рішення, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", така постанова не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак підлягає скасуванню.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 3028 гривень.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 03.01.2024 № ПШ 025821.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3028 грн судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал