14 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17478/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за 182 робочих дні;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за 182 робочих дні та виходячи з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за календарний день 579,76 грн х 182 дні = 105516,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем при звільненні позивача зі служби в поліції 30.09.2020 не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, а її виплату проведено на виконання судового рішення 10.11.2023. З цих підстав позивач вважає, що відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на одержання середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних при звільненні сум за період з 01.10.2020 по 10.11.2023 за шість місяців. Відповідач не виплатив позивачу таку компенсацію, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/17478/23. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.04.2024 через систему "Електронний суд" позивач звернувся до суду із трьома заявами про уточнення позовних вимог, при цьому згідно з останньою заявою про уточнення позовних вимог (вх. від 17.04.2024 № 22986/24) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, 19.07.2022, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до та після внесення у неї змін вказаним Законом, виходячи з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача в сумі 644693,12 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 16.04.2024 (вх. від 17.04.2024 № 22986/24) у справі №440/17478/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, 24.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 14.12.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні Позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 14.12.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців, виходячи з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача за календарний день 579,76 грн. * 182 дні = 105516,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при звільненні позивача зі служби в поліції 30.09.2020 було виплачено одноразову грошову допомогу без урахування індексації грошового забезпечення, а її виплату проведено на виконання судового рішення 14.12.2023. З цих підстав позивач вважає, що відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на одержання середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних при звільненні сум за період з 01.10.2020 по 14.12.2023 за шість місяців. Відповідач не виплатив позивачу таку компенсацію, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/18793/23. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.04.2024 через систему "Електронний суд" позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 14.12.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 01.10.2020 по 14.12.2023 з урахуванням дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, 19.07.2022, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до та після внесення у неї змін вказаним Законом, виходячи з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача в сумі 644693,12 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 16.04.2024 у справі №440/18793/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У відзивах від 07.12.2023 та від 11.01.2024 представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 об'єднано в одне провадження адміністративну справу №440/17478/23 та адміністративну справу №440/18793/23. Присвоєно об'єднаній адміністративній справі загальний №440/17478/23. Вирішено подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів здійснювати у межах об'єднаної адміністративної справи №440/17478/23.
10.05.2024 відповідачем подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №440/17478/23 та у справі №440/18793/23 є абсолютно ідентичними.
При цьому, відповідач посилається на одну із заяв позивача від 16.04.2024, проте, не звертає увагу на останню із заяв від 16.04.2024 про уточнення позовних вимог (вх. від 17.04.2024 № 22986/24), згідно з якою позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 01.10.2020 по 10.11.2023 з урахуванням дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, 19.07.2022, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до та після внесення у неї змін вказаним Законом, виходячи з розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача в сумі 644693,12 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
При цьому суд звернув увагу, що підстави та обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень до позовних заяв у справах №440/17478/23 та №440/18793/23 є однакові та взаємопов'язаними.
Таким чином, перевіривши подані позовні заяви із заявами про уточнення позовних вимог, а також оцінивши докази, які наявні у матеріалах справи №440/17478/23 (суддя Канигіна Т.С.) та справи №440/18793/23 (суддя Канигіна Т.С.), суд дійшов висновку про наявність підстав для об'єднання в одне провадження наведених адміністративних справ, оскільки позовні вимоги у справах №440/17478/23 та №440/18793/23 пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, заявлені одним і тим ж позивачем до одного і того ж відповідача, у зв'язку з чим їх спільний розгляд в одному провадженні спростить та прискорить розгляд та вирішення по суті об'єднаної справи.
Отже, заява Головного управління Національної поліції в Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Суд розглядає цю справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 29.09.2020 №427о/с "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління 30.09.2020 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга років станом на 30.09.2020 складає 14 років 01 місяць 25 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 09 місяців 17 днів. Має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 років. Встановлено премію за вересень 2020 в розмірі 76,406%. При звільненні має право на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 29 календарних днів /а.с. 135/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7121/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не включення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення у розмірі 1069,94 грн. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням фактично сплачених сум) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 1069,94 грн.
Наведене судове рішення набрало законної сили 17.10.2023.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7121/22 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 6025,17 грн, яку виплачено з 14.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №3593 від 12.12.2023 з відміткою органу Казначейства про оплату 14.12.2023 /а.с.145/.
Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №440/201/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік та за 2018 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Наведене судове рішення набрало законної сили 17.08.2023.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №440/201/23 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області нараховано позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки у розмірі 14496,06 грн, яку виплачено 10.11.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №3271 від 08.11.2023 з відміткою органу Казначейства про оплату 10.11.2023 /а.с. 54/.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виплати грошового забезпечення при розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Регулювання правовідносин, які виникають у зв'язку з проходженням служби в поліції, здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію").
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Однак, цим Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.
При цьому, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, набрання чинності 19.07.2022) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Суд зазначає, що стаття 117 КЗпП України діяла і до цього часу (до змін, введених Законом №2352-ІХ) і Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні наведених норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Аналогічні висновки щодо правозастосування у спірних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №400/3365/19.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зокрема, наведено: з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 зазначено, що підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку. Іншими словами, стаття 117 КЗпП України до 19.07.2022 підлягає застосуванню в редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
При цьому суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, а саме: період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Як вищезазначено, на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №440/7121/22 та від 17.03.2023 у справі №440/201/23 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 6025,17 грн та грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки у розмірі 14496,06 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що повний фактичний розрахунок з позивачем здійснено лише 14.12.2023 (10.11.2023 - здійснена часткова виплата необхідної суми при звільненні).
Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу на день звільнення за період з 01.10.2020 (з наступного дня після звільнення) по 14.12.2023 (дата здійснення повного розрахунку).
Щодо обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Правовий висновок щодо необхідності застосування Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), при обрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу із урахуванням кількості календарних днів у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 815/2959/17, від 26.04.2019 у справі № 815/1829/17 та від 17.03.2021 у справі № 815/6557/16.
Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Згідно з довідкою відповідача від 05.12.2023 №1755/115/29/10/01-2023 середньоденний заробіток на дату звільнення складає 562,74 грн /а.с.57/.
Отже, здійснюючи диференційований підхід до розрахунку суми середнього заробітку, спірний період стягнення середнього заробітку в цій справі умовно варто поділити на 2 частини: з 01.10.2020 (з наступного дня після звільнення) по 18.07.2022 (656 календарних днів) та з 19.07.2022 по 14.12.2023 (514 календарних днів).
За період з 01.10.2020 по 18.07.2022 сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 656 день х 562,74 грн (середньоденне грошове забезпечення) = 369157,44 грн.
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 20521,23 грн/369157,44 грн (сума виплаченого грошового забезпечення за платіжною інструкцією №3593 від 12.12.2023 /а.с. 145/ та платіжною інструкцією №3271 від 08.11.2023 /а.с.54/) / середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,0556.
З урахуванням зазначеного, середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні та з урахуванням принципу співмірності становить 20525,15 грн (562,74 грн х 656 календарних днів х 0,0556).
Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає відшкодуванню за період з 19.07.2022 по 14.12.2023 включно, суд виходить з такого.
Як зазначено вище, частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, з урахуванням частини першої статті 117 КЗпП України сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 19.07.2022 по 14.12.2023 становить 103544,16 грн: з 14.06.2023 по 14.12.2023 (шість місяців), тобто 184 календарних дні; 184 календарних дні х 562,74 грн (середньоденне грошове забезпечення).
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в загальному розмірі 124069,31 грн (20525,15 грн + 103544,16 грн).
Наведена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 30.11.2023 у справі №380/19103/22.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки сплати належних при звільненні сум у розмірі 124069,31 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна