Справа № 420/14196/24
про відмову у відкритті провадження у справі
14 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) про визнання протиправним рішення Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про відмову в реєстрації відомостей про батька дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 за спільною заявою батьків: матері - ОСОБА_1 та батька - ОСОБА_5 , зобов'язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) прийняти рішення та провести дії щодо державної реєстрації відомостей про батька - ОСОБА_5 за спільною заявою матері та батька про визнання батьківства на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя вважає, що у відкритті провадження по даному адміністративному позову заяві слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, з позовних матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися із спільною заявою про визнання батьківства щодо трьох неповнолітніх та малолітніх дітей ОСОБА_1 , а саме відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На вказану заяву листом від 23.04.2024 року №1309/25.9-21 відповідач повідомив позивачу про те, що визнання батьківства у воєнний час може бути використане не з метою виконання батьківських обов'язків відносно дитини, а з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон та зазначив, що фіктивне визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов'язки, порушує права дитини. Також, вказано, що з метою захисту прав дітей питання визнання батьківства відносно трьох неповнолітніх та малолітніх дітей необхідно звернутися до суду.
Таким чином, фактично предметом даного спору є визнання батьківства дитини.
Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).
Згідно ч.1 ст.1 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Главою 12 «Визначення походження дитини» Сімейного кодексу України, передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст.121 Кодексу).
Статтею 134 Сімейного кодексу України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Суд вважає, що оскаржувана відмова, хоч і прийнята суб'єктом владних повноважень, спрямована на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права, у т.ч. щодо захисту прав дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки фактично спір про визначення походження дитини, реєстрацію відомостей про батька, визначення цивільних прав дитини та його матері, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглянути в порядку ЦПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про приватноправовий характер спірних у цій справі правовідносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст. 256 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що дані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА