м. Вінниця
13 травня 2024 р. Справа № 120/1824/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до позовом Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не вжиття заходів організації та встановлення меж території об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення, що унеможливлює його належне зберігання та використання, а також існує ймовірність використання території не за цільовим призначенням, з огляду на відсутність меж заказника.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, представник відповідача акцентує увагу на тому, що Липовецькою міською радою було взято на себе охоронне зобов'язання № 226/23 від 06.01.2023 року. Окрім того, зауважує, що прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницької обласної ради 44 сесії 7 скликання від 23.07.2020 року ландшафтний заказник "Скала" орієнтовною площею 30 га на території Липовецької об'єднаної територіальної громади оголошено об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.
Департаментом агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації ландшафтний заказник "Скала" передано під охорону Липовецької міської ради Вінницької області про що 06.01.2023 року складено охоронне зобов'язання № 226/23, яким останню зобов'язано забезпечити охорону та збереження території (об'єкта) природно-заповідного фонду в цілому.
У ході моніторингу використання земельних ділянок природно-заповідного фонду на території Липовецького району, Немирівською окружною прокуратурою було виявлено факти порушень законодавства у сфері охорони цих об'єктів, зокрема відсутність відомостей про розроблення, затвердження документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення "Скала", внесення відомостей про земельну ділянку заказника до бази даних Державного земельного кадастру - відсутні.
Керівник Немирівської окружної прокуратури, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні проведення робіт з винесення меж пам'ятки природи та закріплення їх в натурі (на місцевості), звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності правових підстав для зобов'язання відповідача відповідно до вимог законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ботанічної пам'ятки природи "Скала", що розташована на території Липовецької міської територіальної громади.
Надаючи правову оцінку відносинам по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин другої, третьої статті 2 ЗК України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Відповідно до Положення "Про ландшафтний заказник місцевого значення "Скала", затвердженого Наказ управління розвитку територій та інфрастукртури обласної військової адміністрації від 06.01.2023 року № 6 ландшафтний заказник місцевого значення "Скала" загальною площею 30 га, у тому числі об'єкт водного фонду загальною площею (водного дзеркала) 9,2397 га входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.
Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України від 06.06.1992 року № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі Закон № 2456-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2456-XII завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
Статтею 3 Закону № 2456-XII визначено класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України.
Відповідно до положень цієї статті до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Статтею 27 Закону № 2456-XII визначено, що пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
За змістом частини третьої статті 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 60 Закону № 2456-XII охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань (ч. 3 ст. 60 Закону № 2456-XII)
Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України від 22.05.2003 року № 858-IV "Про землеустрій" (далі Закон - № 858-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону № 858-IV вказано, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону № 858-IV є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судові рішення.
Частиною 2 статті 25 Закону № 858-IV визначено види документації із землеустрою. Зокрема пунктом "в" цієї частини одним із видів такої документації є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Згідно з частиною другою статті 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Цією ж статтею визначено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища визначені статтею 33 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), відповідно до пункту 9 якого, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить таке делеговане повноваження як організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Відповідно пунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Так, відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до пункту 34 та пункту 37 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що до повноважень зокрема, міських рад належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій , що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного значення.
За інформацією з листів головного управління Держеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2023 року, наданими у відповідь на запити керівника Немирівської окружної прокуратури, відомості про розроблення, затвердження документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі га земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення, внесення відомостей про земельну ділянку заказника до бази даних Державного земельного кадастру - відсутні, заходи державного нагляду (контролю) не проводилися.
Відсутність вчинення заходів із проведення робіт з винесення меж території ландшафтного заказника місцевого значення, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання.
Окрім того, судом враховано доводи відповідач щодо того, що останнім взято охоронне зобов'язання № 226/23 від 06.01.2023 року.
Однак, суд повторно наголошує, що пунктом "в" частини другої статті 25 Закону 858-IV визначає такий вид документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Статтею 47 Закону 858-IV визначено, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Охоронне зобов'язання вказує лише на покладені на відповідача зобов'язання.
Окрім того, зміст такого зобов'язання не містить прямої вимоги щодо укладення організації проведення робіт із винесення меж території об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення.
До того ж, суд критично оцінює доводи відповідача про намір розгляду питання щодо укладення договір з проектною організацією щодо виготовлення (розробки) проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника "Скала", оскільки у матеріалах справи міститься лист від Липовецької міської ради про відсутність запланованих коштів на виконання відповідних зобов'язань.
Відтак, у контексті цієї справи, відсутні підстави вважати, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень реалізує дії щодо встановлення меж ландшафтного заказника.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що не вчинивши дій щодо винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Скала", за наявності визначеного законодавством обов'язку щодо вчинення таких дій, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої, із урахуванням п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, є необхідність зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Окремо суд висловлює свою позивачу щодо доводів відповідача про відсутність підстав звернення прокурора із цим позовом.
За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У Законі України 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України , пунктом 1 якого передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
При цьому, згідно із положеннями цього нормативного документу саме Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Отже діяльність органу місцевого самоврядування щодо планування території природно - заповідного фонду є об'єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України.
Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.12.2020 року у справі № 809/807/17.
Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Держекоінспекцією у Вінницькій області дій щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до матеріалів справи, у відповідь на запит прокурора щодо здійснення державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області листом повідомлено, що позапланові/планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства в частині охорони і використання території та об'єктів природно-заповідного фонду Липовецькою міською радою та вжиття органом місцевого самоврядування заходів з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Скала" в натурі - не проводилися.
Зазначене свідчить про невжиття Держекоінспекцією у Вінницькій області дій щодо захисту інтересів держави.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі № 380/8385/21 та від 28.02.2023 року у справі № 380/9160/21.
При цьому суд зазначає інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 569/4123/16-а.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, адміністративний позов прокурора має на меті захист інтересів держави.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляджу на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., РНОКПП 02909909) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979894) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 04325957) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж території об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Скала" і закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства України організацію проведення робіт із винесення меж території об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення "Скала" і закріплення їх в натурі (на місцевості) та внесення інформації про межі об'єкта до Державного земельного кадастру.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович