14 травня 2024 р. Справа № 120/17416/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.09.2023 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №025750007694 від 27.09.2023 йому було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не врахував періоди його роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.05.1980, оскільки записи на титульній сторінці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58, а саме титульний аркуш завірено печаткою установи на якій заявник не працював.
На думку позивача, дані обставини в жодному разі не повинні впливати на підтвердження його стажу роботи, позаяк є суто формальним недоліком трудової книжки, відповідальність за який працівник не повинен нести. Окрім того, на переконання позивача, необґрунтоване неврахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.
Ухвалою від 13.12.2023 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Втім, відповідач копію ухвали про відкриття провадженні у справі від 13.12.2023 отримав в електронний кабінет 13.12.2023 о 19:10, про що свідчить відповідна довідка, яка наявна в матеріалах справи, однак своїм правом на подання відзиву не скористався.
Наведені обставини згідно ч. 6 ст. 162 КАС України не є перешкодою в розгляді справи за відсутності відзиву від відповідача.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.09.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення №025750007694 від 27.09.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Мотивами прийняття даного рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж заявника на день звернення складає 7 років 06 місяців 28 днів з мінімально необхідних 29 років.
При цьому, до загального трудового стажу позивача не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.05.1980, оскільки записи на титульній сторінці власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції №58, а саме титульний аркуш завірено відтиском печатки установи в якій заявник не працював.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що на титульному аркуші та в записах про звільнення у п. 2, на сторінці 2, п. 2 на сторінці 6 стоїть відтиск печатки «Агротехнік Воронівці», в той час як записи свідчать про періоди роботи в колгоспі «Дружба» с. Уланів, КСП «Воронівське». В довідці про реорганізацію №19 від 14.04.2022 відсутня інформація про правонаступництво (реорганізацію, перейменування) від колгоспу «Дружба» до Агротехнік Воронівці».
Запис про прийняття на роботу в СП «Агротехнік Воронівці на сторінках 4-5 трудової книжки не містить посилання на первинні документи.
Також вказано про те, що неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно довідки №1372 від 09.06.2022 оскільки прізвище, зазначене в довідці (Казерян) не відповідає даним паспорту заявника (Казарян).
Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про не зарахування періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника та, у зв'язку з цим, протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років
Отже, позивачу як особі, яка в 2022 році досягла віку в 60 років для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 29 років.
До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно вимог ст. 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наведене узгоджується також із положеннями п. 1.1 Інструкції № 58 та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
Водночас порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанови № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).
Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Також суд враховує те, що на момент заповнення (20.05.1980) та внесення у трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 записів у період до 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), а з 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Так, згідно з п. 2.11 Інструкції № 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених даних. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.2 та 2.4. Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).
Водночас, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №025750007694 від 27.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, основною підставою для не зарахування позивачу до загального трудового стажу періодів його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.05.1980, слугувало те, що записи на титульній сторінці трудової книжки внесено з порушенням Інструкції №58, а саме титульний аркуш завірено відтиском печатки установи в якій заявник не працював.
Так досліджуючи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а саме зміст першого запису, судом встановлено, що позивач з 20.05.1980 був прийнятий в члени колгоспу «Дружба» с. Уланів. Отже саме колгоспом «Дружба» вперше здійснювалось заповнення трудової книжки позивача та саме печатка вказаного колгоспу мала би бути проставлена на титульній сторінці трудової книжки. Втім на титульній сторінці трудової книжки наявна печатка СП "Агротехнік Воронівці".
Так, як вже було зазначено вище, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує на те, що позивач не працював у даній установі. Разом із тим судом встановлено, що згідно архівної довідки від 22.06.2022 № 01-19/142, виданої архівним відділом Хмільницької районної військової адміністрації, на підставі рішення загальних зборів від 05.01.1993 (протокол № 1) від КСП "Дружба" с. Уланів від'єднано відділок с. Воронівці і утворено КСП "Воронівське" с. Воронівці. В подальшому на базі цього КСП було утворено сільськогосподарське спільне українсько-німецьке підприємство ТОВ "Агро-Технік-Воронівці", яке було правонаступником КСП "Воронівське". Тобто, вказані підприємства між собою були пов'язані.
В той же час суд першочергово виходить із того, що недоліки в оформлені трудової книжки позивача, на які посилається відповідач (неточності печатки, відсутність в записі про прийняття на роботу посилання на первинні документи), не є достатніми та вагомими підставами для висновку про незарахування відображених в такій трудовій книжці періодів роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити особу права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
При цьому суд враховує те, що ні Постановами, ні Інструкціями, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка або ж інша документація, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
В даному випадку суд враховує, що відповідач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
За таких обставин, на переконання суду, оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №025750007694 від 27.09.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
За результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що ГУ ПФУ у Вінницькій області при розгляді заяви позивача від 20.09.2023 про призначення пенсії за віком не надана належна оцінка записам трудової книжки позивача, в яких відображено, власне, періоди трудового (страхового) стажу, не аналізовано всіх відомостей трудової книжки позивача на предмет врахування періодів його роботи позаяк оскаржувана відмова обґрунтовувалася зовсім іншими підставами (в цілому неможливість зарахування до стархового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 через неправильність її оформлення). Тобто, в цьому разі відповідач взагалі не зарахував жоден період трудової діяльності позивача відображеного в записах його трудової книжки, а зробив загальний висновок про неврахування усіх наявних записів, що в даному випадку є безпідставним.
Таким чином, оскільки відповідач детально не аналізував конкретні періоди трудової діяльності позивача згідно записів його трудової книжки, тому суд в цьому випадку також позбавлений можливості здійснити оцінку таким періодам на предмет можливості їх врахування до страхового стажу.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
З урахуванням викладеного суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача в даному спірному випадку, є зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн., у зв'язку з чим такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором, і спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025750007694 від 27.09.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за наслідками розгляду цієї справи, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 14.05.24.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22 м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович