18 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 990SCGC/1/24
Провадження № 11-1сап24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Подосінов Андрій Олександрович, на рішення Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2023 року № 1179/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21,
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 30 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Подосінов А. О., звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 5 грудня 2023 року № 1179/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
2. ОСОБА_1 не погодився з рішенням ВРП і просить його скасувати, оскільки вважає, що висновки ВРП про наявність дисциплінарного проступку в його діях не відповідають установленим обставинам справи, є безпідставними та неналежно вмотивованими, а суддя притягнутий до дисциплінарної відповідальності за тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснено при вирішенні вказаної справи.
3. Зазначає, що ВРП залишила без змін рішення своєї Другої Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження з приводу наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), під час розгляду справи № 761/7657/19 за протоколом стосовно ОСОБА_2 , складеного за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).
4. Твердить, що мотивом прийняття рішення у справі № 761/7657/19 стало те, що сукупність доказів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, доводила, що відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння мала формальний характер та не була юридично значущою подією, яка може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не роз'яснили ОСОБА_2 наслідки такої відмови та не видали направлення для самостійного проходження огляду на стан сп'яніння. Окрім того, працівники поліції долучили до протоколу про адміністративне правопорушення виключно відеозапис формальної відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та не долучили відеозапис усього процесу спілкування з ОСОБА_2 з моменту зупинки транспортного засобу, включаючи процес складання протоколу. Наведене і стало підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Зазначене викладено в постанові суду, тобто докази, мотиви та тлумачення закону, якими керувався суддя ОСОБА_1 при ухваленні рішення у справі № 761/7657/19.
5. Скаржник вважає, що фактично предметом розгляду його дисциплінарного провадження є тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які він здійснив при вирішенні вказаної справи, що відповідно до міжнародних та національних стандартів правосуддя не повинно бути приводом для дисциплінарної відповідальності.
6. З огляду на викладене вважає, що в діях судді ОСОБА_1 при розгляді справи № 761/7657/19 по протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_2 немає складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а рішення ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню.
Позиція учасників справи щодо скарги
7. У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що немає підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване.
8. ВРП наголошує, що суддя ОСОБА_1 не дотримався процесуальних вимог щодо вмотивованості постанови суду від 1 березня 2019 року у справі № 761/7657/19, оскільки зазначене рішення суду не містить жодних мотивів відхилення доводів особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення щодо факту відмови водія від проходження огляду, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
9. ВРП зазначила, що відсутність будь-яких мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони судового процесу безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
Обставини справи
10. Указом Президента України від 7 грудня 2009 року № 1016/2009 ОСОБА_1 призначений на посаду судді військового місцевого суду Хмельницького гарнізону строком на п'ять років.
11. Указом Президента України від 7 грудня 2010 року № 1079/2010 переведений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п'ятирічного строку.
12. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 443/2017 призначений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Короткий зміст рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП
13. До ВРП 25 вересня 2020 року надійшла дисциплінарна скарга народного депутата України ОСОБА_3 від 23 вересня 2020 року на неналежну поведінку судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 761/7657/19 за частиною першою статті 130 КУпАП.
14. У дисциплінарній скарзі народний депутат України ОСОБА_3 зазначав, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 1 березня 2019 року фактично звільнив особу від відповідальності, поклавшись на її власні пояснення, резюмуючи, що відеозапис є більш інформативним, ніж безпосереднє сприйняття (стану) водія працівниками поліції та свідками. Як зауважив скаржник, стаття 130 КУпАП визначає, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним правопорушенням. Відповідно, відмова водія від проходження огляду вже є закінченим складом адміністративного правопорушення, за яке настає встановлена законом відповідальність. Незгода водія з висновками працівників поліції не звільняє особу від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
15. На переконання скаржника, суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи грубо проігнорував вимоги КУпАП і прийняв рішення всупереч приписам статей 130, 245, 280 цього Кодексу та звільнив особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, від відповідальності без наявних для цього підстав, що сприяє формуванню у правопорушників відчуття безкарності й вседозволеності.
16. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 26 квітня 2021 року
№ 934/2дп/15-21 за скаргою народного депутата України ОСОБА_3 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
17. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 2 серпня 2021 року
№ 1728/2дп/15-21 суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
18. Як убачається зі змісту вказаного рішення, Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2019 року до провадження судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 761/7657/19), а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2019 року (серія БД № 318073); пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; відеозапис із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, зафіксований на СD-диску.
19. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 16 лютого 2019 року о 15:10 керував транспортним засобом марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Ружинській, 31 з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
20. Указаний транспортний засіб затримано працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції відповідно до статті 265-2 КУпАП, складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за підписами свідків від 16 лютого 2019 року, в якому зазначено, що автомобіль мав пошкодження заднього та переднього бамперів, кришки багажника, заднього лівого крила, заднього правого крила, задніх лівих дверей, лівого переднього крила.
21. З відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції видно, що водію транспортного засобу марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у присутності двох свідків повідомлено, що працівник патрульної поліції вбачає в нього ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим пропонує пройти медичний огляд у лікаря-нарколога.
22. Друга Дисциплінарна палата ВРП, дослідивши відеозапис, наявний у матеріалах справи, встановила, що працівник поліції неодноразово пропонував водію ОСОБА_2 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, від чого водій у присутності свідків категорично відмовився. Факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, на вказаному відеозаписі, а також у письмових поясненнях свідків.
23. Під час судового засідання 1 березня 2019 року у вказаній справі ОСОБА_2 свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши суду, що він не вживав наркотиків і алкоголю та не мав ознак наркотичного сп'яніння. ОСОБА_2 також повідомив, що йому не було роз'яснено наслідків відмови від проведення огляду на стан сп'яніння.
24. Суддя ОСОБА_1., заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, відеозапис процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що в діях водія не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв'язку із чим він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
25. Постановою судді ОСОБА_1 від 1 березня 2019 року провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
26. У зазначеній постанові суддя ОСОБА_1 дійшов висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, належною мірою не доведено факту наявності в ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, вказує на те, що в цьому випадку відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння не свідчить про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
27. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 761/7657/19, Друга Дисциплінарна палата ВРП урахувала, що диспозиція частини першої
статті 130 КУпАП містить кілька окремих (самостійних) складів правопорушень, які відрізняються за об'єктивною стороною (зовнішнім проявом).
28. На переконання дисциплінарного органу, правопорушення, яке полягає у керуванні транспортними засобами особами у стані сп'яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає в ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
29. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.
30. Проаналізувавши положення пункту 2.5, підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пунктів 4, 6, 9 розділу І, пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858; далі - Інструкція), Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, він відразу направляється поліцейським для проведення огляду до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення такого сп'яніння.
31. Як установила Друга Дисциплінарна палата ВРП, працівник патрульної поліції, вбачаючи у водія транспортного засобу ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп'яніння, у присутності двох свідків неодноразово пропонував йому пройти в лікаря-нарколога медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від чого водій категорично відмовився. Факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора патрульної поліції та в письмових поясненнях свідків.
32. Отже, у діях (бездіяльності) водія вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про що був складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
33. Натомість, як зауважила Друга Дисциплінарна палата ВРП, у постанові
від 1 березня 2019 року суддя ОСОБА_1 зазначив, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, належною мірою не доведено факт наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння, однак не послався при цьому на норми права, які були порушені під час складання вказаного протоколу.
34. Друга Дисциплінарна палата ВРП в оскаржуваному рішенні констатувала, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за наявності у діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, а саме ухилення водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а не керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані такого сп'яніння, що не міг не розуміти суддя з огляду на його значний досвід роботи.
35. На переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП, чинним законодавством не встановлено обов'язку органу, що складає протокол про адміністративне правопорушення щодо відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у зв'язку з виявленням ознак наркотичного сп'яніння, збирати та долучати до протоколу докази, що дали поліцейському підстави вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими Інструкцією. Наявність або відсутність стану наркотичного сп'яніння може бути встановлена лише відповідним лікарем, натомість поліцейський для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо перебування водія у стані наркотичного сп'яніння під час безпосереднього спілкування має пересвідчитись, що в особи наявні визначені Інструкцією ознаки стану сп'яніння, які відображаються у протоколі, а також у присутності двох свідків зафіксувати у протоколі дії водія щодо ухилення від огляду в закладі охорони здоров'я.
36. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП критично оцінила пояснення судді ОСОБА_1 , що відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння мала формальний характер, оскільки такі пояснення прямо суперечили положенням статті 130 КУпАП, відповідно до якої окремим складом адміністративного правопорушення є ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, незгода водія з висновками поліції (протоколом про адміністративне правопорушення) не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності, передбаченої вказаною вище нормою права.
37. За висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1 закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, як указано в постанові суду, за недоведеністю факту наявності в ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння. Разом з тим у постанові від 1 березня 2019 року суддя ОСОБА_1 не надав оцінки обставинам, зокрема, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення (відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я).
38. З постанови від 1 березня 2019 року Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що суддя ОСОБА_1 у повному обсязі не з'ясував обставин справи, враховуючи об'єктивну сторону правопорушення, за вчинення якого був складений протокол стосовно водія, а також положення нормативних актів, якими врегульовано питання щодо виявлення поліцейськими у водіїв стану сп'яніння та щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення, не надав оцінки доказам щодо відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також не навів належних мотивів, які відповідають обставинам справи, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення та порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
39. За таких обставин Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 при винесенні постанови від 1 березня 2019 року не виконав вимог статей 251, 252, 280 КУпАП.
40. Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні також зауважила, що при розгляді категорії справ за вчинення правопорушення відповідно до статті 130 КУпАП відсутня інша сторона, для якої настали негативні наслідки, а законодавець не передбачив можливості оскарження таких постанов особою, яка склала протокол, а тому виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів і підстав прийняття рішення, яке повинне бути обґрунтованим.
41. У рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП наголошено, що суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом, однак установлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення безсумнівно вказували на те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 761/7657/19 діяв усупереч вимогам КУпАП, унаслідок чого не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи.
42. За таких обставин Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи та прийняття постанови від 1 березня 2019 року за результатами її розгляду не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення якого саме порушення його складено, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, письмовим поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування, а отже, в його діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
43. Зважаючи на порушення суддею ОСОБА_1 очевидних і зрозумілих за змістом вимог закону, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що допущені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення до службових обов'язків, а отже, вчинені внаслідок недбалості. Разом з тим Друга Дисциплінарна палата ВРП не встановила, що такі порушення допущені суддею ОСОБА_1 умисно.
44. У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП представник судді ОСОБА_1 - адвокат Подосінов А. О. зазначав, що постанова суду від 1 березня 2019 року містить посилання на докази та мотиви, а також тлумачення норм закону, якими керувався суддя під час ухвалення рішення у справі № 761/7657/19.
Короткий зміст рішення ВРП
45. ВРП 5 грудня 2023 року, розглянувши скаргу представника судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 - адвоката Подосінова А. О. на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, погодилась із висновком своєї Другої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), а також із тим, що характер допущеного суддею дисциплінарного проступку, його наслідки, ступінь провини, відомості про особу судді, досвід його роботи на посаді судді, позитивна характеристика, відсутність дисциплінарних стягнень дозволяють застосувати до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке буде пропорційним та достатнім заходом впливу за такі дії.
46. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими її Другою Дисциплінарною палатою, а також юридичною кваліфікацією цих діянь, та зазначила, що, порушення суддею ОСОБА_1 чітких та зрозумілих за змістом вимог закону виходить за межі простої суддівської помилки, свідчить про неналежне виконання ним службових обов'язків, а з огляду на його значний досвід роботи (на час розгляду справи - понад 9 років) є проявом недбалості при здійсненні правосуддя.
47. ВРП зазначила, що, вирішуючи питання про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, її Друга Дисциплінарна палата лише перевірила дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи, що безпосередньо пов'язані з виконанням ним процесуальних обов'язків та повноважень.
48. Під час перевірки дисциплінарної справи ВРП установила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а наведені ним у скарзі та доповненнях доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 2 серпня 2021 року № 1728/2дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для його скасування.
Рух скарги
49. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2024 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Подосінов А. О., на рішення ВРП від 5 грудня 2023 року №1179/0/15-23 та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
50. Від ВРП 22 лютого 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення ВРП 5 грудня 2023 року №1179/0/15-23.
51. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу за цією скаргою призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки матеріали справи не містять клопотань від учасників справи про розгляд скарги за їх участю.
52. Велика Палата Верховного Суду ознайомилася з матеріалами дисциплінарного провадження та скарги, обговорила доводи скарги та заперечення відповідача й дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги судді ОСОБА_1 на Спірне рішення.
Оцінка рішення ВРП
53. Переглядаючи Спірне рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги свою сталу практику щодо застосування визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді, мотивів, з яких ВРП сформулювала відповідні висновки, а також підстав, через які Спірне рішення підлягає скасуванню.
54. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).
55. Можливість оскаржити Спірне рішення є важливим механізмом забезпечення суддівської незалежності зокрема та незалежності судової системи загалом. Велика Палата Верховного Суду забезпечує виконання гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарги на рішення.
56. Відповідно до статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
57. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє Спірне рішення, зокрема на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
58. Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 , його представник - адвокат Подосінов А. О. та народний депутат України ОСОБА_3 належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. Засідання ВРП 5 грудня 2023 року відбулося за участю адвоката скаржника Подосінова А. О. Народний депутат України ОСОБА_3 у засідання ВРП не прибув, про причини неявки не повідомив.
59. На підставі наявної у матеріалах справи копії Спірного рішення Велика Палата Верховного Суду також установила, що в засіданні ВРП 5 грудня 2023 року взяли участь 14 членів ВРП, які прийняли рішення та його підписали. Крім того, скаржник не стверджував про відсутність повноважного складу ВРП та не заперечував, що ВРП належно повідомила його про засідання, призначене на вказану дату.
60. З огляду на наведене визначені пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Спірного рішення відсутні. Водночас Велика Палата Верховного Суду констатує, що скаржник не заперечував повноважності складу ВРП, яка ухвалила Спірне рішення, належності підписання останнього, а також обізнаності з дисциплінарним провадженням, належності повідомлення про засідання ВРП і відповідно дотримання процесуальних гарантій у цьому провадженні.
61. Оцінюючи Спірне рішення в аспекті наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
62. ВРП, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із висновками її Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
63. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальним критерієм правомірності Спірного рішення є встановлення у ньому обставин, які підтверджують наявність підстави дисциплінарної відповідальності скаржника.
64. ВРП у Спірному рішенні зазначила, що суддя ОСОБА_1 при винесенні постанови від 1 березня 2019 року у справі № 761/7657/19 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 не виконав вимог статей 251, 252, 280 цього Кодексу, а саме: не з'ясував за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення (відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я); не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення якого його складено, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, письмовим поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування.
65. Так, скаржник 1 березня 2019 року прийняв постанову, згідно з якою закрив провадження у справі № 761/7657/19 про адміністративне правопорушення через відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. У вказаній постанові суддя встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2019 року серії БД №318073 ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Закриваючи провадження у справі, суддя мотивував рішення, зокрема, тим, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, належною мірою не доведено факту наявності у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, вказує на те, що у цьому випадку відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння не свідчить про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
66.Частина перша статті 130 КУпАП установлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
67. ВРП у Спірному рішенні вказала, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за наявності у діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, а саме ухилення водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а не керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані такого сп'яніння, що не міг не розуміти суддя з огляду на його значний досвід роботи.
68. При цьому, як зазначила ВРП у Спірному рішенні, її Друга Дисциплінарна палата критично оцінила пояснення судді ОСОБА_1 , що відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння мала формальний характер, оскільки такі пояснення прямо суперечили положенням статті 130 КУпАП, відповідно до якої окремим складом адміністративного проступку є ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, незгода водія з висновками поліції (протоколом про адміністративне правопорушення) не може бути підставою для звільнення особи від відповідальності, передбаченої вказаною вище нормою права.
69. Отже, диспозиція частини першої статті 130 КУпАП містить кілька окремих (самостійних) складів адміністративних проступків, які відрізняються за об'єктивною стороною (зовнішнім проявом): 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
70. Правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами у стані сп'яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.
71. Відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14).Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).
72.За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
73. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).
74. Отже, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
75. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
76.За змістом частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
77. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією.
78. Відповідно до пункту 4 розділу I Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І цієї Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
79. Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
80. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 7 розділу І Інструкції).
81. Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
82. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції визначено, що в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
83. Аналіз наведених правових норм свідчить, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного проступку. При цьому обов'язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння є наявність ознак такого сп'яніння, визначених в Інструкції.
84. З матеріалів адміністративної справи ВРП установила, що працівник патрульної поліції, вбачаючи у водія транспортного засобу ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп'яніння, у присутності двох свідків неодноразово пропонував йому пройти у лікаря-нарколога медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від чого водій категорично відмовився.
85. Разом з тим скаржник у постанові від 1 березня 2019 року у справі № 761/7657/19 указав, що ні протокол про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2019 року серії БД № 318073, ні долучені до нього матеріали, у тому числі й долучений до зазначеного протоколу диск з відеозаписом, не містять доказів того, що в ОСОБА_2 були наявні зазначені ознаки наркотичного сп'яніння.
86. Натомість ВРП установила, що саме в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора патрульної поліції та в письмових поясненнях свідків зафіксована наявність ознак сп'яніння ОСОБА_2 як обов'язкової умови для вимоги поліцейського до водія пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, яким, власне, скаржник і не надав належної оцінки, ухвалюючи 1 березня 2019 року постанову в справі № 761/7657/19.
87. Чітке обґрунтування й аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд (пункт 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень). У судових рішеннях слід належно зазначати підстави, на яких ці рішення ґрунтуються.Обов'язок суду обґрунтувати рішення не можна сприймати як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь виконання цього обов'язку може різнитися залежно від справи та характеру правовідносин осіб, які беруть у ній участь.Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів, прийняття доказів для їхнього підтвердження чи спростування. Але це не позбавляє обов'язку навести в рішенні відповідне обґрунтування, що, зокрема, дозволяє забезпечити публічний контроль за здійсненням правосуддя.
88.Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
89.Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна певна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
90.Загальні вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлені у частині другій статті 283 КУпАП. У такій постанові мають бути: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дата розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
91.Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).
92. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
93.Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
94. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
95. ВРП у Спірному рішенні погодилася з висновком своєї Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 при винесенні постанови від 1 березня 2019 року у справі № 761/7657/19 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 не з'ясував обставин справи у повному обсязі, враховуючи об'єктивну сторону правопорушення, за вчинення якого був складений протокол стосовно водія ОСОБА_2 , а також положення нормативних актів, якими врегульовано питання щодо виявлення поліцейськими у водіїв стану сп'яніння та складення протоколів про адміністративне правопорушення, не надав оцінки доказам щодо відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також не навів належних мотивів, які відповідають обставинам справи, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення та порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
96. Таким чином, ВРП у Спірному рішенні зазначила, що аргументи про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності через відмову водія транспортного засобу ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння, які особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, навела у протоколі, скаржник, приймаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, мав належно оцінити в сукупності з іншими доказами у справі.
97.Отже, скаржник, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, мав обов'язок оцінити всі обставини в сукупності на підставі всіх зібраних доказів і застосувати належні норми права, проте, як установила ВРП, у постанові від 1 березня 2019 року у справі № 761/7657/19 скаржник згадав лише доводи водія, стосовно якого поліцейські склали протоколи про адміністративне правопорушення, щодо наявності в нього ознак наркотичного сп'яніння, проте не навів мотивів неврахування (відхилення) доказів наявності ознак такого сп'яніння у водія, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора патрульної поліції та в письмових поясненнях свідків.
98. Отже, скаржник не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
99. ОСОБА_1 у скарзі на Спірне рішення зазначив, що фактично предметом розгляду його дисциплінарного провадження є тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснено ним при вирішенні вказаної справи, що відповідно до міжнародних та національних стандартів правосуддя не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності.
100. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки).
101. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
102.Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що остання не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, проте відсутність будь-яких мотивів на обґрунтування відхилення доводів сторони судового процесу безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
103. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Висновок за результатами розгляду скарги
104. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
105. Оскільки ВРП у Спірному рішенні правильно виснувала про обґрунтованість притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII і застосувала до нього найм'якіше дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 1 частини першої статті 109 цього Закону (попередження), підстав для задоволення скарги на Спірне рішення немає.
Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Подосінов Андрій Олександрович, на рішення Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2023 року № 1179/0/15-23, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2021 року
№ 1728/2дп/15-21, залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 5 грудня 2023 року № 1179/0/15-23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. І. Гриців О. В. Ступак
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформив суддя Кривенда О. В.