13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 448/1440/22
провадження № 51-5931 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 30 січня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 ,
встановив:
Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 30 січня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22022140000000093, укладену 26 січня 2023 року між виконуючим обов'язки прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 , у присутності захисника
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15і частиною 1 статті 201, частинами 1, 2 статті 263, частиною 2 статті 15і частиною 2 статті 305, частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання: за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 201 ККз урахуванням положень частини 1 статті 69 ККу виді штрафу у розмірі 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн; за частиною 1 статті 263 ККз урахуванням положення частини 1 статті 69 ККу виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн; за частиною 2 статті 263 ККу виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн; за частиною 2 статті 15і частиною 2 статті 305 ККз урахуванням положень частини 1 статті 69 ККу виді штрафу у розмірі 29 412 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 500 004 грн, без конфіскації майна; за частиною 1 статті 309 ККу виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 70 ККза сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 29 412 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 500 004 грн, без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, спеціальної конфіскації, речових доказів та процесуальних витрат у справі.
Зокрема, на підставі статті 96-1 ККтранспортний засіб - автомобіль марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - в порядку спеціальної конфіскації, конфісковано у власність держави.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Мостиського районного суду Львівської області від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що адвокат не погоджується з вказаними судовими рішеннями в частині спеціальної конфіскації майна.
Перевіривши касаційну скаргу адвоката на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Зокрема, вимоги захисника викладено не у відповідності до статті 436 КПК, оскільки суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Тобто, у касаційній скарзі адвокат просить одночасно про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та зміну вироку районного суду, що не узгоджується з положеннями статті 436 КПК.
При цьому, адвокатом додано до касаційної скарги вирок суду першої інстанції від 30 січня 2023 року, який є деперсоніфікованим, з якого неможливо ідентифікувати осіб.
Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 30 січня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3