14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 643/1601/24
провадження № 51 - 2489 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року,
встановив:
Ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 та закрито кримінального провадження № 12012220010000068 від 12 грудня 2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3 - 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою апеляційного суду вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Згідно з абз. 4. ч. 4 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурор звернувся домісцевого суду з клопотанням про закриття кримінального провадження № 12012220010000068 від 12 грудня 2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як видно з ухвали місцевого суду, у цьому кримінальному провадженні проведено ряд слідчих дій, однак встановити особу, причетну до вчинення вказаного кримінального правопорушення не вдалося. Жодній особі повідомлення про підозру в межах кримінального провадження не оголошувалося.
За змістом ст. 284 КПК умовами для закриття кримінального провадження за вказаною підставою є наявність визначених законом умов для цього та відповідне клопотання прокурора. За наявності всіх визначених законом підстав, закриття кримінального провадження є обов'язком суду.
Оскільки особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбаченеч. 3 ст. 185 КК, органом досудового розслідування не було встановлено і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення закінчився (з моменту його вчинення минуло більше десяти років), суд прийняв правильне рішення про задоволення клопотання прокурора та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд переглянув ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, дав належну оцінку доводам апеляційної скарги потерпілого, вказав відповідні мотиви та обґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без змін, зазначивши у своїй ухвалі підстави прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Посилання у касаційній скарзі на неповноту досудового розслідування не впливає на обов'язок суду закрити кримінальне провадження на підставі положень ст. 284 КПК за наявності передбачених для цього законом підстав.
Обґрунтування касаційної скарги потерпілого ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому колегія судів касаційного суду вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3