13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 335/197/23
провадження № 51-2521 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року,
встановив:
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2023 рокузатверджено угоду про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладену між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022087060000591 від 08 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України(далі - КК).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі статті 71 КК, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року, якому згідно з правилами статті 72 ККвідповідають 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Постановлено строк покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи засудженим вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року за частиною 1 статті 309 КК, протягом року після цього вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
08 листопада 2022 року приблизно о 11:38 ОСОБА_5 , діючи умисно, знаходячись на вул. Незалежної України у м. Запоріжжі, знайшов на землі полімерний згорток з ізоляційної стрічки жовтого кольору з психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP всередині. Усвідомлюючи, що даний згорток містить в собі психотропну речовину, а також спосіб її передачі та фасування, ОСОБА_5 підняв його з землі, чим незаконно придбав вищезазначену психотропну речовину, яку поклав до чорної сумки через плече, де став незаконно зберігати при собі без мети збуту.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , незаконно зберігаючи при собі придбану психотропну речовину, направився в напрямку вул. Якова Новицького, біля буд. 6, але одразу був зупинений працівниками поліції, якими в ході проведення огляду місця події в період часу з 12:06 до 12:20 цього ж дня у ОСОБА_5 вилучено полімерний згорток з ізоляційної стрічки жовтого кольору з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, маса якої в перерахунку на основну складає 0,35275 г.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вказаний вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2023 року - без зміни.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що суд першої інстанції не виконав вимоги частини 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: не відмовив у затвердженні угоди, яка не відповідає вимогам закону. Зокрема, зазначає, що угодою про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 від 04 січня 2023 року передбачено покарання, узгоджене сторонами - 1 рік позбавлення волі. При цьому, вказує на те, що ОСОБА_5 та прокурор дійшли згоди щодо застосування статей 71, 72 КК у вигляді часткового приєднання до цього покарання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року на строк 1 місяць, що, на його думку, є неправильним, оскільки застосування судом вимог статті 71 КК перебуває у виключній компетенції суду. Акцентує увагу на тому, що стаття 472 КПК, яка визначає зміст угоди про визнання винуватості, такої можливості сторонам угоди також не надає.
Крім того, зазначає, що в підготовчому судовому засіданні судом досліджено докази та постановлено вирок. Разом з тим, вважає, що такі дії суд вправі проводити лише на стадії судового розгляду, оскільки зміст підготовчого судового засідання, регламентований статтями 314 - 315 КПК, не передбачає їх вчинення.
Стверджує, що зазначеним аргументам суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі статі 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з частиною 1 статті 412 КПКістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог статті 469 КПК, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Згідно з вимогами до статті 472 КПК в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
У частині 7 статті 474 КПК визначено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок районного суду, дійшов висновку про те, що судом дотримано вимоги кримінального процесуального закону в повному обсязі під час розгляду угоди про визнання винуватості від 04 січня 2023 року, укладеної між прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022087060000591 від 08 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК.
Так, апеляційний суд зазначив у своєму рішенні про те, що відповідно до матеріалів провадження, угода про визнання винуватості підписана обвинуваченим та його захисником. Водночас, суд апеляційної інстанції врахував, що зі змісту угоди вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 ознайомлений з пред'явленим йому обвинуваченням, беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК, погоджується із призначенням узгодженого покарання. Крім цього, апеляційний суд зазначив, що обвинувачений засвідчив, що розуміє наслідки укладання даної угоди, підстави оскарження обвинувального вироку, яким буде затверджена ця угода, в апеляційному та в касаційному порядку, а також те, що останньому роз'яснено наслідки умисного невиконання ним угоди.
При цьому, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зміст вироку відповідає угоді, а також нормам кримінального процесуального закону.
З огляду на зазначене, колегія суддів вбачає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо відсутності у цьому випадку порушень вимог КПК під час укладання угоди про визнання винуватості.
Що стосується доводів захисника про неправильне застосування положень статей 71, 72 КК, оскільки вказане є виключною компетенцією суду, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Апеляційний суд, врахувавши, що ОСОБА_5 до повного відбуття покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2022 року вчинив новий злочин, вказаний в оскаржуваному вироку, зазначив у своєму рішенні, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_5 підлягають застосовуванню положення статті 71 КК. Зокрема, при визначенні остаточного покарання до покарання, призначеного за новим вироком, має бути повністю або частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком, що і мало місце в цьому випадку.
Тому апеляційний суд вважав, що покарання, узгоджене під час укладання угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 , відповідає вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що кримінальне процесуальне законодавство не містить норми, яка б забороняла учасникам провадження під час укладання угоди про визнання винуватості узгоджувати остаточне покарання із застосуванням вимог статей 70, 71 КК.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки при узгодженні покарання учасники провадження повинні дотримуватись правил призначення покарання, які передбачені кримінальним процесуальним законодавством, як про це правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
Доводи захисника про те, що суд вправі був досліджувати докази та постановляти вирок лише на стадії судового розгляду, а не у підготовчому судовому засіданні, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на положення статті 474 КПК.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 474 КПК, розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не порушив вимог процесуального закону, затверджуючи угоду про визнання винуватості та постановлячи вказаний вирок саме під час попереднього судового засідання.
Отже, з копії оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 , які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення залишив вирок без зміни.
Ухвала ж апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які потребують перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Зважаючи на викладене, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3