13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 607/3511/22
провадження № 51-2481 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2024 року,
встановив:
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено: за частиною 2 статті 185Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 3 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі частини 4 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2022 року, більш суворим покаранням призначеним цим вироком ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання - 10 січня 2022 року.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо його підзахисного.
Перевіривши касаційну скаргу захисника на відповідність вимогам статті 427 КПК, Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК. Також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК, та застереження щодо участі особи в касаційному розгляді.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник, не погоджуючись із кваліфікацією дій його підзахисного за частиною 3 статті 187 КК, також вказує на незастосування судами положень статті 75 КК при призначенні засудженому покарання, однак не наводить належних доводів такої позиції та вимог щодо перекваліфікації дій засудженого та застосування положень статті 75 КК в прохальній частині касаційної скарги не ставить, чим допустив суперечності в своїй касаційній скарзі.
Тобто, у касаційній скарзі захисник має вказати на конкретні порушення закону, що може бути підставою для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Разом з тим, у частині 1 статті 50 КПК визначено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги документів, захисник на підтвердження повноважень надав доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_5 та ордер. Однак захисник не надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, в порушення вимог частини 3 статті 427 КПК захисник не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2024 рокузалишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3