13 травня2024 року
м. Київ
справа № 953/5859/23
провадження № 51-2438 cк 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року,
встановив:
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 10 травня 2023 року, у вечірній час, перебуваючи разом з ОСОБА_6 в кухонній кімнаті житлової квартири АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в період дії воєнного стану в Україні, таємно від ОСОБА_6 взяв його мобільний телефон та зайшов в застосунок «Приват24», попередньо знаючи пароль доступу та перевів на банківську картку НОМЕР_1 (яка була в його користуванні) грошові кошти потерпілого у розмірі 30 000 грн.
В подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденими грошима на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 30 000 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_5 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
В обґрунтування своїх доводів посилається на відсутність досудової доповіді на ОСОБА_5 . Стверджує, що під час судового розгляду у суді першої інстанції всупереч вимогам ст. 314-1 КПК не було складено досудову доповідь уповноваженим органом пробації, а тому рішення про обрання його підзахисному міри примусу приймалося без урахування усіх даних про особу винного. В свою чергу, апеляційний суд, на думку сторони захисту, на зазначені порушення уваги не звернув, в порядку процедури апеляційного перегляду вироку місцевого суду ухилився від перевірки усіх доводів апеляційної скарги і як наслідок постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 та 419 КПК.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки касатор не оскаржує законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.
Відповідно до ст. 50, ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини за якими вчинено злочин, відсутність дій на повернення коштів, особу винного, який в силу ст. 89 КК не судимий, має постійне місце проживання, ніде не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, та обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 за апеляційною скаргою його захисника ОСОБА_4 , ствердив про те, що призначене судом покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При цьому апеляційний суд зазначив, що підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК за встановлених обставин, не вбачається, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Таким чином, покарання, призначене місцевим судом засудженому ОСОБА_5 яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім зазначеного, колегія суддів касаційного кримінального суду не погоджується із аргументами сторони захисту, що без врахування досудової доповіді органу пробації, суд прийняв рішення з істотним порушенням вимог КПК.
Відповідно до ст. 314-1 КПК досудова доповідь складається представником уповноваженого органу з питань пробації з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання. Така доповідь для суду має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд взяв до уваги усі обов'язкові обставини, що визначені законом України про кримінальну відповідальність, і за такої умови відсутність у даному кримінальному провадженні висновку органу пробації не є тим істотним порушенням норм процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на обґрунтованість постановленого судового рішення.
Зазначена позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, що викладена зокрема у постановах від 03 лютого 2022 року (справа № 308/2231/18, провадження № 51-858км21) та від 10 червня 2021 року (справа № 638/1317/19, провадження № 51-6367км20).
Таким чином, Верховним Судом не встановлено будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону. Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370 та 419 КПК.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3