13 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1319/20
Провадження № 11-кп/4820/410/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2020 року за № 12020240000000225 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року, -
Цією ухвалою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 липня 2024 року включно.
Продовжуючи ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати; більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти таким ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів провадження, в період час у з кінця березня 2020 року до 28 травня 2020 року включно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи умисно, в складі організованої групи під приводом повернення неіснуючих боргових зобов'язань у мешканців м. Волочиськ Хмельницької області, вимагали в потерпілого ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 40 000 грн., у потерпілого ОСОБА_12 - перереєструвати на ОСОБА_6 автомобіль «Ауді А4», д.н.з. НОМЕР_1 (вартістю 110 000 грн.), у потерпілого ОСОБА_13 - грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 27 040 грн. 40 коп., у потерпілого ОСОБА_14 - грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 53 949 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу в частині задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. із покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вказує, що суд належним чином не мотивував своє рішення про необхідність обрання ОСОБА_6 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений інкримінованого йому злочину не вчиняв.
Розглядаючи клопотання прокурора, суд не в повній мірі дослідив матеріали, які були надані сторонами, оскільки такі не підтверджують існування ризиків, наведених прокурором.
Судом не враховано, що ОСОБА_6 характеризується позитивно, працює, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, а тому йому слід призначити запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення такої, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Зважаючи на те, що у справі не з'ясовані усі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено її доказами, не допитані усі потерпілі, обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись суддею. При цьому, був допитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд першої інстанції врахував, що підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, продовжують існувати вищенаведені ризики.
Тому, суд прийшов до правильного висновку про те, що ризики переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати та не зменшились.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Враховуючи наведене, доводи захисника, про те, що суд належним чином не мотивував своє рішення про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали апеляційним судом.
Доводи апелянтки про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені, є безпідставними.
Так, наявність вищезазначених ризиків, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Суд першої інстанції, врахувавши всі ризики та обставини, визначені ст. 178 КПК України в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з чим погоджується апеляційний суд.
Твердження ж про те, що суд не врахував наявність у обвинуваченого позитивних характеристик, сім'ї та двох малолітніх дітей на утриманні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року в частині продовження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 липня 2024 року включно залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1 .
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3