Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2467/21
номер провадження 2/695/106/24
10 травня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Оніщенко Н.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «Український Страховий Стандарт» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позовна заява, з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що 05.10.2020р., близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan X-Trail, р.н. НОМЕР_1 , в м. Черкаси по вул. Чіковані зі сторони вул. В'ячеслава Галви в напрямку до вул. Максима Залізняка, на перехресті з вул. Пастерівська, поблизу буд. №194, в порушення вимог п. 2.3.б), п. 33.2 (дорожній знак 2.2), п. 16.11 Правил дорожнього руху України, не переконався у відсутності транспортних засобів, які рухались по проїзній частині вул.. Пастерівська, не зупинив керований ним автомобіль перед дорожнім знаком п.п 2.2 (Проїзд без зупинки заборонено), не дав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 , який рухався з причепом КРД-050100, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався по проїзній частині вул.. Пастерівська зі сторони вул. Чайковського в напрямку до проспекту Хіміків, тобто справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля та перетинав вказане перехрестя. В наслідок ДТП ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження, а автомобіль ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 зазнав значних механічних пошкоджень.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Nissan X-Trail, р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/201092750 в ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт».
Позивач у встановленому законом порядку звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування та йому, відповідачем ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» було здійснено страхову виплату на суму 64 106 грн.
Однак, вказана виплата не покриває усієї шкоди, яка була заподіяна позивачу. Позивач уточнивши свої позовні вимоги, вказує, що вартість відновлювального ремонту його автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 84 768.37 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, в наслідок ДТП, становить 103 505.25 грн, що стверджується висновком за результатами проведеної авто-товарознавчої експертизи за №СЕ-19/124-23/5432-АВ. Крім того, позивачем понесені витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця ДТП, що складають 800 грн, а також витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження №187 від 30.10.2023р., що виконано експертом ОСОБА_3 , в розмірі 2200 грн. Також позивач, посилаючись на ст. 23 ЦК України вказує, що йому була заподіяна моральна шкода розмір якої він оцінює в 20 000 грн.
За цих підстав позивач просив стягнути із ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» різницю між фактично сплаченим страховим відшкодуванням (64 106 грн) та вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля (87 768,37 грн.), що складає 20 662.37 грн; 800 грн витрат на евакуацію автомобіля з місці ДТП та 2200 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, що разом складає 23 662.37 грн.
В свою чергу із ОСОБА_2 на свою користь позивач просить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (103 505.25 грн.) та страховим відшкодуванням (84 768,37 грн.) в розмірі 18 736.88 грн, а також моральну шкоду, в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою судді від 20.09.2021р. відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.10.2021р. від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в первісній редакції, у якому останній заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що недоплачене страхове відшкодування, витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу підлягають компенсації за рахунок страхувальника винуватця ДТП, що визначено чинним законодавством. Позивачем не доведено дійсного розміру понесеного ним матеріального збитку, наявна необхідність в проведенні судової авто-товарознавчої експертизи, а вимоги щодо відшкодування витрат на проведення незалежного авто-товарознавчого дослідження взагалі є необґрунтованими. Заявлена позивачем моральна шкода взагалі є недоведеною без зазначення критеріїв її розрахунку. Крім того, від відповідача 20.01.2022р. до суду надійшла заява про передачу пошкоджених складових частин особі, відповідальній за шкоду, у якій відповідач просив у випадку стягнення з ОСОБА_4 відшкодування вартості збитків, передати йому пошкоджені складові частини транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 .
На підставі клопотання відповідача, ухвалою суду від 15.11.2021р. змінено порядок розгляду даної справи та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 16.10.2023р. у даній справі прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та залучено в якості співвідповідача ПрАТ СК «Український Страховий Стандарт», якому позивача зобов'язано направити копію позовної заяви з додатками.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, однак від представника позивача, адвоката Лавріненка Є.Ю. 09.05.2024р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. У попередніх засіданнях представник позивача вказував, що пошкоджений автомобіль з 2020 р. не ремонтується, позивач позбавлений можливості ним користуватись, що впливає на звичний спосіб життя позивача. Крім того позивач в наслідок ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, а тому розмір заявленої моральної шкоди є обґрунтованим. Позивач не заперечує проти передачі відповідачу пошкоджених складових частин транспортного засобу в межах вартості відшкодованих збитків.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явились, однак від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. У попередніх засіданнях представник відповідача вказував, що стороною відповідача не заперечується вина в ДТП, а тому питання стягнення із відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 18 736.88 грн. представник відповідача поклав на розсуд суду. Просив вирішити питання про передачу відповідачу пошкоджених складових частин транспортного засобу після відшкодування збитків. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди заперечував частково, вказуючи, що заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтованим, докази заподіяння позивачу тілесних ушкоджень в матеріалах справи відсутні, розмір заявленої моральної шкоди є безпідставно завищеним, вважав за можливе стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» у судове засідання повторно не з'явився будучи повідомленим належним чином про час, дату та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток. Крім того, виклик відповідача ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» неодноразово здійснювався через розміщення оголошення на сайті «Судова влада України». Відповідач причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не направляв, відзив не подавав.
Таким чином вбачається, що відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тому, беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, своїми правами, зокрема і правом на безпосередню участь у судовому засіданні не скористався, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних обставин.
Судом були встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2021р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. При цьому із змісту даної ухвали суду вбачається, що 05.10.2020р., близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan X-Trail, р.н. НОМЕР_1 , в м. Черкаси… не зупинив керований ним автомобіль перед дорожнім знаком п.п 2.2 (Проїзд без зупинки заборонено), не дав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 , який рухався з причепом КРД-050100, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 … В наслідок ДТП у потерпілого-пасажира автомобіля Nissan X-Trail, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 мали місце ушкодження, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 заявила клопотання про закриття провадження у даній справі у зв'язку з примиренням з ОСОБА_2 , на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 46 КК України. ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся.
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також суд враховує, що під час розгляду даної цивільної справи представник ОСОБА_2 не заперечував вину останнього у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.
Згідно з даними електронного страхового полісу № ЕР/201092750 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час виникнення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», строк дії полісу з 31.08.2020 до 30.08.2021; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн, розмір франшизи - 2 600 грн. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором страхування виступає транспортний засіб Nissan X-Trail, р.н. НОМЕР_1 , страхувальником зазначено ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , був пошкоджений автомобіль ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Сторонами також не заперечується, що позивач звернувся до вказаної вище страхової компанії із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату страхового відшкодування на підставі якої страховою компанією прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 64 106 грн., яка отримана позивачем.
Вважаючи вказаний розмір страхового відшкодування недостатнім позивач звернувся до суду із позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_2 різницю матеріальних збитків завданих в наслідок ДТП та отриманою страховою виплатою. Крім того врахував у вказану суму витрати на транспортування автомобіля з місця ДТП та витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження, що за розрахунком позивача, разом, склало 41 302.80 грн.
У ході розгляду даної справи на вимогу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 19.04.2023р. було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Черкаського НДЕКЦ МВС.
Згідно з даними висновку експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ ринкова вартість транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 на момент настання ДТП, а саме станом на 05.10.2020р. становила 105 951,57 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, в наслідок ДТП, а саме станом на 05.10.2020р. становила 103 505.25 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме станом на 05.10.2020р. становила 84 768.37 грн.
Суд враховує, що подаючи первісну позовну заяву позивач обґрунтовував свої позовні вимоги виходячи з висновку №187 авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, та розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля транспортного засобу ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_2 від 30.10.2020р..
Однак, після отримання результатів проведеної авто-товарознавчої експертизи за №СЕ-19/124-23/5432-АВ від 25.07.2023р., позивач уточнив свої позовні вимоги та здійснив розрахунок позовних вимог виходячи із висновку вказаної експертизи.
Вказаний висновок експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ досліджений судом, сумнівів у собі не викликає, а відповідачами до суду не надано жодних доказів щодо його спростування.
Також у своїй уточненій позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати за позовними вимогами, які викладені у редакції заяви про зміну предмета позову, яка отримана судом 05.10.2023р..
Суд керуючись ст. 12 та ст. 13 ЦПК України здійснює розгляд справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про стягнення вартості відновлювального ремонту в розмірі 20 662.37 грн.
Як встановлено судом вище, згідно висновку експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме станом на 05.10.2020р. становила 84 768.37 грн.
Позивач визнає, що йому страховою компанією виплачено страхове відшкодування, в розмірі 64 106 грн, а тому із ПрАТ«СК «Український Страховий Стандарт» на користь позивача необхідно стягнути несплачене страхове відшкодування, в розмірі 20 662,37 грн (84 768,37 грн - 64 106 грн).
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 ЦПК України, передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як вбачається з частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема,Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Положення статей 33, 37 Закону № 1961-IV передбачає дії учасників ДТП та страховика у випадку настання ДТП. При цьому положення цих норм закону виходять з того, що сторони правовідносин діють добросовісно, а невиконання обов'язків, передбачених цими нормами, має наслідком відмову в захисті права на відшкодування (підпункти 37.1.1, 37.1.2, 37.1.3, 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічні положення закріплені також п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) про що вказувалося у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 з вини якої трапилась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована в ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», з розміром відповідальності 130 000.00 грн за шкоду, заподіяну майну та 260 000.00 грн. - за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, розмір франшизи 2600.00 грн.
20 вересня 2022 року Національний банк України застосував до вказаного страховика захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) всіх ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а з 26 січня 2023 року ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» був позбавлений членства в МТСБУ.
Правовідносини страховика та МТСБУ врегульовано розділом IV Закону № 1961-IV та Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 40 від 28 серпня 2003 року (далі Ліцензійні умови).
Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.
Таким чином, МТСБУ має зобов'язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.
Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв'язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов'язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов'язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.
Відтак відповідно до зазначеного Закону № 1961-IV з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов'язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов'язань страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.
У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.
Закон не передбачає обов'язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 201/16373/16-ц (Провадження № 14-27цс21).
З матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору страхування між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт», а також на момент ДТП товариство мало ліцензію та було членом МТСБУ. Страховик ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» був позбавлений членства в МТСБУ 26 січня 2023 року.
З огляду на викладене, суд приймає до уваги ту обставину, що позбавлення ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, страховик є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, у розмірі 84 768.37 грн стверджується вказаним вище висновком експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ.
При цьому суд враховує, що за дорученням страхової компанії ФОП « ОСОБА_8 » 25.03.2021р. склав звіт №2198 про визначення вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ Lanos, номерний знак НОМЕР_2 складає 115 930,23 грн., а ринкова вартість вказаного КТЗ складає 103 814,40 грн, а тому відновлювальний ремонт є недоцільним з економічної точки зору. Дані про вартість матеріального збитку завданого ТЗ, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу відсутні.
У постанові від 6 липня 2018 року по справі №924/675/17 Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
На підставі зазначеного, суд встановив, що відповідно до п. 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV страховик не направив свого представника протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (дорожньо-транспортна пригода відбулась 05.10.2020р.) до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Внаслідок чого необхідно керуватися п. 34.3. статті 34 Закону № 1961-IV, відповідно до якого потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.
Будь-яких доводів на спростування вказаних висновків матеріали справи не містять, а представником страхової не надано жодних доказів спростування висновку експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17 вказав, що у разі наявності спору щодо розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суду слід виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, якою проводився ремонт автомобіля. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У даній справі за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 була призначена вказана вище судова авто-товарознавча експертиза за результатами проведення якої складено вказаний висновок експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ.
За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши вказаний висновок суд встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 102 ЦПК України. Також у наданому висновку експерта вказано про повідомлення експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Отже, суд доходить висновку, що вказаний висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.
Суд враховує, що у досліджуваному висновку враховано коефіцієнт фізичного зносу щодо транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 п. 36.2. Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Позивач та відповідач ОСОБА_2 підтверджують, що позивач звернувся до відповідача із заявами на виплату страхового відшкодування та страховою компанією прийнято рішення щодо страхового відшкодування в розмірі 64 106.00 грн за вирахуванням франшизи в розмірі 2600.00 грн.
При цьому розмір страхового відшкодування не відповідає ні висновку експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ, ні звіту №2198 про визначення вартості матеріального збитку.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» свої зобов'язання виконав не у повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» на користь позивача несплачене страхове відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20 662.37 гривень.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Як вказувалось вище, умовами договору ОСЦПВНТЗ №ЕР/201092750 передбачено франшизу 2600.00 грн.
Із доданого позивачем листа від 01.06.2021р. страхової компаній про прийняте рішення по події, яка мала місце 05.10.2020р. вбачається, що із суми страхового відшкодування, яке було здійснено відповідачем позивача вирахувана безумовна франшиза в розмірі 2600.00 грн.
Вимоги про компенсацію суми франшизи за рахунок ОСОБА_2 позивачем не ставились, а тому суд на підставі ст. 13 ЦПК України вирішує спір тільки в межах заявлених позовних вимог.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на евакуацію автомобіля у розмірі 800.00 гривень суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону № 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Послуги з евакуації автомобіля було сплачено позивачем у розмірі 800.00 грн, що підтверджується квитанцією від 05.10.2020р.
Враховуючи положення ст. 29, 34, 36 Закону та умов Поліса, відповідач ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» зобов'язаний був сплатити позивачу страхове відшкодування та відшкодувати позивачу витрати з евакуації автомобіля з місця ДТП, чого не зробив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відтак вказані вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2200 грн.
З матеріалів справи вбачається, що подія ДТП відбулася 05.10.2020р.. З метою оцінки заподіяної шкоди 30.10.2020р. судовим експертом, авто товарознавцем ОСОБА_3 був складений висновок №187 на замовлення ОСОБА_1 про проведення експертного авто-товарознавчого дослідження легкового автомобіля ЗАЗ Lanos. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №187 від 30.10.2020р. вартість вказаного дослідження становить 2 200 грн..
Як вказувалося вище, 25.03.2021р. на замовлення відповідача «СК «Український Страховий Стандарт» оцінювачем ОСОБА_8 був складений звіт №2198 про визначення вартості матеріального збитку.
Будь-яких інших даних щодо проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 34 Закону № 1961-ІV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 цього Кодексу), а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 цього Кодексу).
Оскільки страховою не було спростовано необхідності проведення авто товарознавчого дослідження за рахунок позивача, зокрема не доведено виконання обов'язку із огляду пошкодженого транспортного засобу, в межах строку, визначеного чинним законодавством, а в матеріалах справи наявні докази, які вказують, що страховою проведено огляд т транспортного засобу та здійснено оцінку шкоди аж більше ніж через п'ять місяців, тому суд вважає, що вказані витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт».
Відтак, до стягнення з ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» підлягають витрати, пов'язані з проведенням авто-товарознавчого експертного дослідження в сумі 2 200.00 грн, та страхове відшкодування в розмірі 20 662.37 грн (вартість матеріального збитку). Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 800.00 грн.
Слід зазначити, що витрати понесені позивачем з оцінки нанесеного збитку та з евакуації автомобіля відшкодовуються поза лімітом відповідальності відповідача, враховуючи положення ст. 29, п. 34.3 ст. 34 Закону.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, в розмірі 18 736.88 грн..
Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 29 Закону № 1961-ІV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-І9062св20).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-6691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні за змістом висновки щодо відшкодування потерпілому саме вартості відновлюваного ремонту викладено у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 по справі 757/33065/18-ц (провадження № 61-691сп21) та від 17.08.2022 у справі № 761/15232/18 (проваджений № 61-19661св20).
Таким чином, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.
Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18.
Таким чином, коефіцієнт фізичного зносу застосовується лише для розрахунку суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а з винного водія підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням.
Відповідно до висновку експерта від 25.07.2023р. за №СЕ-19/124-23/5432-АВ вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, станом на 05.10.2020 р. становить 103 505.25 грн.
Згідно із позицією відображеною у ряді постанов Верховного Суду, у тому числі і у рішеннях Великої Палати, винуватець повинен відшкодувати потерпілому різницю між завданим збитком та страховою виплатою.
Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Суть зводиться до того, що з винуватця можна стягнути лише ті суми, які не платить страхова, до яких, як правило відносяться: знос авто, франшиза, розмір збитку понад страхову суму. Якщо потерпілий заявляє вимогу до винуватця про відшкодування тих платежів, які повинна сплатити страхова компанія, то суд повинен відмовити у задоволенні таких позовних вимог. Єдине виключення - сам винуватець згоден самостійно покрити розмір завданого збитку, який повинен бути покритий страховою компанією.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд упостановах:№ 204/5314/18від25.11.2021; № 208/2600/17від27.10.2021; № 205/1314/16-цвід20.10.2021; № 362/3043/18від06.10.2021; № 753/311/17від06.10.2021; № 128/1453/18від06.10.2021; № 369/11644/16-цвід04.08.2021; № 759/24061/19від28.07.2021; № 523/7115/18від30.06.2021; № 204/4050/17від03.06.2021; № 607/17727/18від19.05.2021; № 523/3212/19від24.03.2021; № 753/11069/16від17.02.2021; № 760/5686/17від17.02.2021; № 592/8115/18від03.02.2021.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення вказаної вимоги не заперечував, останню не оспорював, її вирішення поклав на розсуд суду.
Таким чином, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення вказаної позовної вимоги.
Щодо заявленої вимоги представника ОСОБА_2 про передачу пошкоджених складових частин транспортного засобу, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду, від 11.01.2023 (справа № 211/3277/20), вказано, що в суду відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному).
Чинним законодавством не передбачено, що особі, яка відшкодовує не реальні збитки, а шкоду оцінену у встановленому порядку, тобто шкоду встановлену у висновку експерта, потерпіла особа зобов'язана передати деталі, які підлягали заміні. Таким чином суд не вбачає підстав щодо передачі замінених деталей.
При цьому суд зауважує, що позивач проти такої передачі відповідачу не заперечував, а тому вказана питання сторони можуть вирішити в позасудовому порядку.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів.
Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
У даній справі встановлено протиправність поведінки відповідача ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Разом із тим суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000.00 грн, оцінені ним суб'єктивно і є завищеними. Жодних належних доказів на доведення заявленого розміру моральної шкоди позивачем надано не було, як і не наведено належного обґрунтування такого розміру шкоди. Доводи про наявність легких тілесних ушкоджень у позивача в наслідок ДТП взагалі не підтверджені жодними доказами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 5000.00 грн.
Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено частково, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 908.00 грн, квитанція від 20.08.2021р.
З відповідача ПрАТ «Український Страховий Стандарт» на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 100% то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 454 грн.
З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 61.3% то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 278 грн. 20 коп.
На підставі вище викладеного, ст.ст. 22, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13,82,133,137,141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «Український Страховий Стандарт» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Український Страховий Стандарт» (код ЄДРПОУ 22229921, юридична адреса: 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 20 662.37 грн, витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 800.00 грн, витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2200.00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454.00 грн, а всього разом 24 116.37 гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, в розмірі 18 736.88 грн, моральну шкоду в розмірі 5000.00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 278.20 грн, а всього разом 24 015.08 гривень.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Середа Л.В.