Дата документу 14.05.2024Справа № 554/4976/24
Провадження № 2-н/554/666/2024
14 травня 2024 року Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Сініцин Е.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, -
Стягувач звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи із дня подання заяви і до досягнення дитиною 23 років.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Наказне провадження є одним із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін, та документарна видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст. ст. 165, 167 цього Кодексу, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України якої визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 163 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
З заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на момент розгляду справи виповнилось 18 років.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, а повнолітньою, в свою чергу, є фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років, згідно з ч. 1 ст. 34 ЦК України.
Тобто, суддя зазначає, що заявницею подано заяву про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання її доньки, яка з настанням вісімнадцятирічного віку втратила правовий статус дитини, відтак релевантна норма п. 4 ч. 1 ст. 163 ЦПК України - не може бути застосована до вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Такі вимоги можуть бути розглянуті в позовному проваджені.
За таких обставин, суддя відмовляє у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.163,165,166 ЦПК України, п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітню дитину.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня її складання.
Суддя Е.М. Сініцин.