Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 554/6443/19
Провадження № 6/553/59/2024
Іменем України
14.05.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді: Тимчука Р.І.,
за участю секретаря: Ковпак А.І.,
розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни про примусове проникнення до помешкання боржника, -
13.05.2024 року до суду звернулась приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни з поданням, в якому просить надати дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_1 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у приватного виконавця Гуріної Т.В. перебуває виконавче провадження № 73933803 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави № 554/6443/19 від 25.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в рахунок повернення боргу в сумі 65700,00 грн. за борговими розписками, 3% річних в загальній сумі 1879,50 грн., а також кошти відповідно до індексу інфляції в сумі 13571,28 грн., а всього 81150,78 грн. (вісімдесят одна тисяча сто п'ятдесят гривень 78 коп.).
Згідно інформації ДМС, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
На підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що за боржником нерухоме майно не зареєстровано.
На підставі інформації, отриманої з інформаційної системи «НАІС», встановлено, що у боржника відсутні кошти на рахунках.
Згідно відповіді МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавець визначає обсяг дій, які слід вчинити для виконання судового рішення. Надання виконавцю доступу до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, є обов'язком боржника.
02.04.2024 року ОСОБА_1 рекомендованим листом направлено вимогу про надання доступу до житла за адресою: АДРЕСА_2 на 16.04.2024 о 14.00 год.
16.04.2024 року, з метою організації виконання судового рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 . Під час виходу встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться офісне приміщення Бізнес-центру «Поділ», житлові приміщення (квартири) за вказаною адресою відсутні, про що складено відповідний акт приватного виконавця.
Представником стягувача ОСОБА_3 16.04.2024 року надано заяву про те, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
16.04.2024 року разом із понятими і представником стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виходу встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Останній відчинив двері житлової квартири АДРЕСА_3 , але надати доступ для перевірки майнового стану за вказаною адресою відмовився, зачинивши двері до квартири, чим здійснив перешкоду для проведення подальших виконавчих дій.
Після цього ОСОБА_1 22.04.2024 було направлено вимогу про надання доступу до житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 на 03.05.2024 о 10.00 год. (направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується списком згрупованих відправлень).
03.05.2024 здійснено повторний вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, двері квартири були зачинені, на стукіт ніхто не відповів. Про факт ненадання доступу до помешкання складено відповідний акт приватного виконавця від 03.05.2024 року.
Суд, на виконання вимог щодо строку розгляду подання визначеного ч. 2 ст. 439 ЦПК України, дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду подання та розгляд справи без присутності державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України стягувач та боржник в судове засідання не викликались.
Суд, вивчивши матеріали подання, встановив наступне.
На підставі ст. 30 Конституції України примусове входження до житлового приміщення, проведення в ньому огляду та опису можливе лише за рішенням суду.
Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Частинами 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, за якою стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Частиною 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, як вбачається з аналізу статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема, за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.
При цьому, передумовами такого звернення є обізнаність боржника про наявність відкритого виконавчого провадження, ухилення боржника від вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду, в тому числі, і виконання вимог виконавця за умови, якщо боржник про них обізнаний.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Гуріної Т.В. перебуває виконавче провадження № 73933803 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави № 554/6443/19 від 25.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в рахунок повернення боргу в сумі 65700,00 грн. за борговими розписками, 3% річних в загальній сумі 1879,50 грн., а також кошти відповідно до індексу інфляції в сумі 13571,28 грн., а всього 81150,78 грн. (вісімдесят одна тисяча сто п'ятдесят гривень 78 коп.).
Згідно інформації ДМС, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . На підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що за боржником нерухоме майно не зареєстровано. На підставі інформації, отриманої з інформаційної системи «НАІС», встановлено, що у боржника відсутні кошти на рахунках. Згідно відповіді МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
02.04.2024 року ОСОБА_1 рекомендованим листом направлено вимогу про надання доступу до житла за адресою: АДРЕСА_2 на 16.04.2024 о 14.00 год. 16.04.2024 року, з метою організації виконання судового рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 . Під час виходу встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться офісне приміщення Бізнес-центру «Поділ», житлові приміщення (квартири) за вказаною адресою відсутні, про що складено відповідний акт приватного виконавця.
Представником стягувача ОСОБА_3 16.04.2024 року надано заяву про те, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . 16.04.2024 року разом із понятими і представником стягувача здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виходу встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Останній відчинив двері житлової квартири АДРЕСА_3 , але надати доступ для перевірки майнового стану за вказаною адресою відмовився, зачинивши двері до квартири, чим здійснив перешкоду для проведення подальших виконавчих дій. Після цього ОСОБА_1 22.04.2024 було направлено вимогу про надання доступу до житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 на 03.05.2024 п 10.00 год. (направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується списком згрупованих відправлень). 03.05.2024 здійснено повторний вихід за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, двері квартири були зачинені, на стукіт ніхто не відповів. Про факт ненадання доступу до помешкання складено відповідний акт приватного виконавця від 03.05.2024 року.
Суд зазначає, що звертаючись до суду з поданням про входження до житла боржника державним виконавцем не надано докази того, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_1 ; не перевірено обставини про наявність у боржника намірів ухилення від примусового виконання рішення суду; не надано доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та того, що боржнику було відомо про виклик до державного виконавця на певну дату чи відносно проведення виконавчих дій у визначений час і він ухилився від проведення таких дій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для надання дозволу приватному виконавцю для примусового входження до помешкання боржника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-260, 439 ЦПК України, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Тетяни Вікторівни про примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Р. І. Тимчук