Справа № 367/9872/23
Провадження №2/367/2161/2024
Іменем України
14 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.
за участю:
секретаря судового засідання Шаповала О.О.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з під арешту,-
До Ірпінського міського суду Київської області звернувся представник позивача - адвокат Браніцький О.М. з позовною заявою ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з під арешту.
В позовній заяві вказав, що в АДРЕСА_1 розташована квартира АДРЕСА_2 (надалі - Квартира). Квартира на праві власності належить сім'ї ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Органом приватизації АТ «Меком» згідно з розпорядженням від 30 листопада 1994 року №49. Право власності на квартиру було зареєстровано БТІ у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційної довідкою від 30 жовтня 2019 року за № і-4075. Так, згідно даних комунального підприємства Київської обласної ради «Північне бюро технічної інвентаризації» право власності на об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_3 зареєстровано на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Також зазначили, що відповідно до інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Вказали, що з інформаційної довідки 349015452 від 04.10.2023 вбачається, що наявний запис про обтяження арешт (архівний запис) нерухомого майна накладений постановою №б/н від 07.02.2001, Виконавча служба Ірпінського УЮ, який 30.06.2004 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 46401, реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора.
З довідки вбачається, що Ірпінським відділом державної виконавчої служби Київської області було винесено постанову про арешт майна, відповідно до якої було накладено арешт на майно, а саме на квартиру (частину квартири), розташованою за адресою: АДРЕСА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна, боржником за вказаною постановою визначено ОСОБА_1 (надалі - Позивач).
Вказали, що Листом від 09 листопада 2023 року № 32386 Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області (надалі - Відповідач) з якого вбачається, що станом на 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 не є боржником у будь-яких виконавчих провадженнях.
В зв'язку з викладеним вище просили суд, зняти арешт з квартири (частини квартири) АДРЕСА_5 , вилучивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо арешту вказаної квартири (частини квартири), внесені 30.06.2004 реєстраційний номер обтяження 46401.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 грудня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Браніцький О.М. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду позивач надав заяву, в якій просив розгляд справи № 367/9872/23 проводити у його відсутність. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Ірпінського відділу ДВС у Бучанському районі Київської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суд не повідомили.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. 3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1994р., видане Органом приватизації АТ «Меком» згідно з розпорядженням-а (наказом) від 30 листопада 1994 року №49, квартира за адресою: АДРЕСА_6 , на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності належить ОСОБА_3 , та членам його сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .(а.с.11-12).
Також встановлено, що відповідно до Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Північне бюро технічної інвентаризації» на замовлення власників: ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , квартира складається з двох кімнат, загальною площею 52,8кв.м.(а.с.13-16).
Відповідно до Рішення Ірпінської міської ради № 1254-36-1 від 16 червня 2005 року «Про зміну назви вулиці» вулицю «2-га Лінія» перейменовано на вул. Воїнів Інтернаціоналістів.(а.с.19)
Згідно з Рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 552-8-VII від 18 лютого 2016 року «Про перейменування вулиць міста Ірпеня, що підлягають перейменуванню на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» вулицю Воїнів Інтернаціоналістів перейменовано на вулицю Воїнів Афганістану.(а.с.20-21)
Встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 349015452 від 04.10.2023, на квартиру АДРЕСА_5 , 30.06.2004 за № 46401 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора накладено арешт на підставі постанови б/н, 07.02.2001 Виконавчої служби Ірпінського УЮ.(а.с.18)
Також встановлено, що відповідно до відповіді Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 32386 від 09 листопада 2023 року вбачається, що отриманою пошуковою інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (пошук ВД/ВП архів, спец розділ) встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №18809845 з примусового виконання постанови від 24.12.2009 №АІ 129974 виданої ДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 102 гривні. Зазначене виконавче провадження 26.08.2010 року закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція), проте в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем арешти на майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 не накладався. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що на квартиру АДРЕСА_7 накладений арешт, підставою якого є: постанова №б/н від 07.02.2001, видана Виконавчою службою Іртиського УЮ -реєстраційний номер обтяження №46401. Надання інформації та копії документів, які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період включно по 2019 та 2021 рік не вбачається можливим, зважаючи на закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п.2 Розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 699/30567 від 08.06.2017року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5.(а.с.24-25)
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власниками права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.
У відповідності до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Зазначені принципи сформулювало і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 316-320, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15.05.2013 року в справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Пунктом 9 постанови № 5 від 03 червня 2016р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз'яснено, що із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Враховуючи, що відносно позивача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відсутні відкриті виконавчі провадження, суд дійшов висновку про те, що наявність арешту на належне позивачу нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_5 , перешкоджає останньому в реалізації ним своїх прав власника щодо вказаного нерухомого майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з під арешту - задовольнити.
Зняти арешт з квартири (частини квартири) АДРЕСА_5 , вилучивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо арешту вказаної квартири (частини квартири), внесені 30.06.2004 реєстраційний номер обтяження 46401.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua.
Суддя: Д.С. Кухленко