Справа № 275/454/24
19 квітня 2024 року смт. Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли від відділу поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є військовослужбовцем, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 122-2, ч. 4 ст. 130 КУпАП, -
25.03.2024 о 17:02 годині в с.Соловіївка по вул. Брусилівській Житомирського району Житомирської області водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Део Ланос д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору з увімкненням спеціального звукового сигналу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.4, 8.9 б Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, згідно протоколу серії ААД № 664512, 25.03.2024 о 17:02 годині в с.Соловіївка по вул.. Брусилівській Житомирського району Житомирської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Део Ланос д.н.з. НОМЕР_2 та після того як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, вжив алкоголь (зі слів водія вжив 200 гр. горілки), чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справ надійшли до Брусилівського районного суду Житомирської області з ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП у Житомирській області 028.04.2024 та 29.04.2024, справи № 275/454/24, № 275/456/24, справи призначалась до розгляду з дотриманням строків, передбачених ст. 277 КУпАП.
Відповідно до положень ст.36 КупАП, суддя вважає за необхідне об'єднати вказані протоколи в одне провадження.
В судовому засіданні 09.04.2024 ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що автомобіль поліцейських, який стояв, він бачив, але сигнал про зупинку не помітив, поліцейський підійшов до нього вже коли він заїхав до свого двору, вжив алкоголь та вийшов закрити ворота. Зазначає, що спиртне він вживав вже безпосередньо в своєму дворі.
В судовому засіданні 09.04.2024 захисник Кіщенко І.П. подала клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази того 25.03.2024 року о 17 год. 02 хв поліцейський патрульної поліції жезлом або жестом руки вказав на автомобіль «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 та потім на місце його зупинки. Також відсутні докази того, що на поліцейському автомобілі, були ввімкнені проблискові маячки синього і червоного кольору та увімкнено спеціальний звуковий сигнал в момент руху автомобіля ОСОБА_1 . Крім того, протоколи ОСОБА_1 належним чином не були вручені.
В судове засідання 19.04.2024 ОСОБА_1 та його захисник Кіщенко І.П. не з'явилися, остання надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, зазначила, що підтримує клопотання про закриття провадження по справі.
Суддя, дослідивши письмові докази, оцінивши наявні у справах докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст.129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 2.4 Правил дорожнього руху України України особи, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Згідно з пунктом 8.9 б Правил дорожнього руху України України особи, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Стаття 122-2 КУпАП встановлює відповідальність, за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та вина у скоєному, підтверджується:
-протоколом від 25.03.2024 серії ААД № 664513, відповідно до якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем Део Ланос д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу (а.с. 2);
-копією постанови від 25.03.2024 серії ЕНА № 1744442 складеної щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с.3);
-копією протоколу серії ААД № 664512 від 25.03.2024 складеного щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП,
- з відеозаписом події, на якій зафіксовано, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 спочатку проїхав повз поліцейських, а потім через короткий проміжок часу заїхав у двір. При спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 , зокрема, неодноразово було підтверджено, що він проігнорував жест про зупинку авто.
Оцінюючи доводи захисника, суд відхиляє аргументи захисту про те, що наявні підстави для закриття провадження в зв'язку з відсутністю підтвердження подавання сигналу працівниками поліції про зупинку, оскільки сам ОСОБА_1 на дослідженому відеозаписі визнавав той факт, що бачив сигнал про зупинку, але проігнорував його.
В зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Враховуючи вказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а саме - не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, тобто в діях ОСОБА_1 наявний склад вказаного правопорушення.
При обрані міри адміністративного стягнення суддею враховуються обставини справи, характер правопорушення, особу правопорушника, обставин що обтяжують чи пом'якшують відповідальність не встановлено, тому до правопорушника слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу.
Щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне.
На підтвердження факту вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення від 25.03.2024 (а.с.2); постанову у справі про адмінправопорушення (а.с.6), акт огляду на стан сп'яніння (а.с.4); направлення на огляд відносно ОСОБА_1 в медзакладі - (а.с.5); рапорт - (а.с.7); довідки про належність транспортного засобу, наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія, відомості про притягнення до адмінвідповідальності (а.с.8-10) та диск з відеозаписом події (а.с. 12).
Разом з тим, з дослідженого судом наявного в справі відеозапису, який наданий як доказ вини ОСОБА_1 , встановлено що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому процесуальному порядку оскільки зазначав, що вжив алкоголь коли вже заїхав у власне подвір'я і не вважав, що його зупинила поліція.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водночас, ч. 4 статті 130 КУпАП встановлюється відповідальність, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
З наданого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів відмовився від проходження огляду в медичному закладі на визначення стану алкогольного сп'яніння, у зв'язку з тим, що, з його слів, вжив алкоголь вже у зупиненому авто у власному дворі, вказане міститься і в фабулі інкримінованого правопорушення.
З наведеного випливає, що у провину ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження запропонованого медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського як порушення п. 2.5 ПДР України.
Однак, у визначеному ч. 4 ст. 130 КУпАП переліку не передбачено відповідальність водія, який при керуванні транспортним засобом і після його зупинки відмовився від огляду на стан сп'яніння, (тобто порушення п.2.5 ПДР України).
Так, кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, є саме вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського алкоголю, а не відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп'яніння одразу після зупинення авто (п.2.5 ПДР).
Тобто, в даному випадку вирішальне значення має правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , який, згідно дослідженого відеозапису, одразу після керування авто вийшов з нього, підійшов до поліцейських, та в ході спілкування й оформлення матеріалів за інше правопорушення після виявлення ознак сп'яніння відмовився від огляду на стан сп'яніння. Наведені дії мають всі ознаки правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, що й також підтверджується інкримінованим порушенням саме п. 2.5 ПДР України.
Однак, працівником поліції при кваліфікації дій правопорушника лише на основі виключно слів самого водія про вжиття алкоголю вже після зупинки авто помилково було кваліфіковано дії останнього за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Хоча, безпосереднє переслідування керованого ОСОБА_1 авто, мінімальний час, який провів водій в зупиненому авто та прояв ознак сп'яніння, виявлених у водія давали всі підстави для критичної оцінки показів водія щодо вжиття алкоголю вже після керування авто та, як наслідок, для належної кваліфікації дій водія саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відмовою від огляду та порушенням п. 2.5 ПДР України.
Тобто дії ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в протоколі кваліфіковані невірно.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Суд враховує, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р. та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р.).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Частиною 3 ст.62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП, в розумінні статті 251 КУпАП, не є достатнім доказом вини останнього та в ході розгляду справи на підставі сукупності наданих суду доказів не було доведено поза розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 130 КУпАП, а перекваліфікувати дії особи на інший склад правопорушення самостійно суд не вправі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 40-1, 33, 35, 36, ч. 1 ст. 122-2, ч. 4 ст. 130, 280, 283, 284 КУпАП, ч. 2 ст. 4 п. 5 ЗУ «Про судовий збір» та керуючись, суддя,-
На підставі ст. 36 КУпАП, об'єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення № 275/454/24 та № 275/456/24 та присвоїти єдиний унікальний номер справи № 275/454/24.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 9 (дев'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п'ятдесят три) гривні (реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Житомир обл./Житомир обл./ 21081300, код отримувача (код ЄРДПОУ): 37976485, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Провадження в справі по притягненню до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Копію постанови направити до № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та особі, яка вчинила правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П. В. Миколайчук