Справа №295/15/23
1-кп/295/61/23
Іменем України
14.05.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі учасників судового засідання:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12022065400002028 від 29.11.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту. Своє клопотання мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає п.4,5 ч.2 ст.291 КПК України, зокрема чітко не сформульовані форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення, зазначено, що обвинувачений був пасажиром, але не зазначено якого транспортного засобу, чи надавав потерпілий послуги з перевезення від імені юридичної особи та на якій підставі. Крім того вказав, що адреса події, зазначена в обвинувальному акті, відрізняється від зазначеної у витягу з ЄРДР, обвинувальний акт не містить прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора у кримінальному провадженні. Також зазначив, що в обвинувальному акті є твердження, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, що є порушенням презумпції невинуватості особи.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення обвинувального акту та просив його задовольнити.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Представник потерпілого заперечив проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 , зазначив, що всі деталі можуть бути встановлені під час судового розгляду, а у прокурора були всі підстави для направлення обвинувального акту до суду, щодо адреси події то вважає, що це є технічною помилкою.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Зазначив, що доводи сторони захисту є надуманими та не ґрунтуються на вимогах закону, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Також зазначив, що вид транспортного засобу його марка, маршрут слідування не мають жодного відношення до обставин заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому, а конкретизація статусів пасажир-водій, умови працевлаштування водія, перевезення ним пасажирів лише змальовують обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення та можуть бути підтверджені або спростовані учасниками в ході судового розгляду. Також зазначив, що в обвинувальному акті чітко зазначено місце вчинення та мотив вчиненого кримінального правопорушення. Щодо повноважень прокурора у кримінальному провадженні зазначив, що дата внесення кримінального провадження до ЄРДР, зазначена в постанові про визначення групи прокурорів 28.11.2022 замість 29.11.2022 - помилка та є датою звернення з повідомленням на лінію «102», і не впливає на правомірність визначення прокурорів у кримінальному проваджені №12022065400002028. Крім того зазначив, що обвинувальний акт не є документом, яким встановлюється винуватість чи невинуватість особи, а тому у цьому випадку не порушена презумпція невинуватості особи.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та додані матеріали суд встановив наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Частини 2, 4 статті 291 КПК України передбачають, що обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження та його номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого, потерпілого, викривача, ПІБ, займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Частиною 1 статті 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, при складенні обвинувального акта прокурор має право викласти в ньому ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими та на підставі цього на свій розсуд здійснити кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта в зазначеному кримінальному провадженні при викладені фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення прокурором зазначено ті обставини вчинення злочину, які він вважає встановленими.
Доводи щодо нечіткого формулювання форми вини і мотиву вчинення кримінального правопорушення, опису статусу обвинуваченого як пасажира, а потерпілого як водія таксі «6000», місця вчинення правопорушення та інших зауважень до змісту обвинувального акта не є підставою для його повернення, оскільки кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу та суті обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг. На стадії підготовчого судового засідання суд лише формально перевіряє відповідність обвинувального акта вимогам КПК України. Адже в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд) вважає встановленими.
Також, наведений зміст ст. 291 КПК України свідчить про те, суд не має права під час підготовчого судового засідання досліджувати зміст витягу з ЄРДР (щодо місця вчинення та прокурорів, які були в групі прокурорів на момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення) та перевіряти його на відповідність змісту обвинувального акта. А тому суд відхиляє доводи захисника про невідповідність відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення та групи прокурорів зазначених у витягу з ЄРДР відомостям зазначеним у обвинувальному акті.
Питання наявності чи відсутності повноважень у слідчого, прокурора під час здійснення досудового розслідування також не підлягає вирішенню під час підготовчого судового засідання, оскільки потребує дослідження доказів, що здійснюється під час судового розгляду справи. А тому доводи захисника про відсутність у слідчого та прокурора повноважень на складання та затвердження обвинувального акта не є підставою повернення обвинувального акту і можуть бути предметом оцінки суду під час судового розгляду справи.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі такого законодавчого визначення можна стверджувати, що висунення стороною обвинувачення, твердження про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею закону про кримінальну відповідальність, якщо воно пред'явлене у порядку, встановленому КПК України, а саме викладене в обвинувальному акті, не може бути витлумачене як порушення принципу, закріпленого у ст. 17 КПК України.
А тому суд відхиляє доводи захисника про порушення прокурором презумпції невинуватості в формулювання обвинувального акта в частині твердження про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Крім того, суд керуючись ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою зазначає формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, у разі визнання особи винуватою зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Таким чином обвинувальний акт не містить порушень вимог КПК України, які є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Керуючись ст.ст. 291, 314, 381 КПК України,
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні №12022065400002028 від 29.11.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1