10 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1557/23
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у справі
за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зеленодольської міської ради та виконавчого комітету Зеленодольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2023 року керівник Криворізької східної окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Зеленодольської міської ради (далі - міськрада) та виконавчого комітету Зеленодольської міської ради (далі - виконком міськради) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги") про визнання недійсними додаткових угод від 15.01.2021 № 1, від 16.01.2021 № 2, від 17.01.2021 № 4, від 15.03.2021 № 5, від 19.08.2021 № 6, від 27.09.2021 № 7, від 29.09.2021 № 8, від 22.10.2021 № 9, від 25.10.2021 № 10, від 29.10.2021 № 11 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії від 15.01.2021 № 143 (далі - договір про закупівлю), укладених між виконкомом міськради і відповідачем, та про стягнення з відповідача на користь виконкому міськради 495 209,74 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі під час укладення оспорюваних додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору пор закупівлю. Зокрема, прокурор стверджував, що оскільки внаслідок вчинення цих додаткових угод ціна за електричну енергію в порівнянні з основним договором збільшилася більш як на 210 % за відсутності доказів значного коливання (зростання) ціни на електричну енергію на ринку як передумови для внесення змін до основного договору в частині ціни товару, то, за доводами прокурора, наявні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів. Водночас з огляду на положення статті 670 Цивільного кодексу України прокурор вважав правомірним стягнення з відповідача 495 209,74 грн надмірно сплачених виконкомом міськради грошових коштів, які відповідач отримав як оплату за товар, однак не поставив електричної енергії на цю суму за договором про закупівлю.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано недійсними укладені між виконкомом міськради і ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" оспорювані додаткові угоди; стягнуто з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь виконкому міськради 495 209,74 грн надміру сплачених грошових коштів; стягнуто з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 34 268,15 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та доведеними підстави представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі в особі визначених ним органів та, задовольняючи позов, виходив із того, що істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому коливання ціни товару на ринку як підстава для збільшення ціни за одиницю товару має бути обґрунтоване і підтверджене постачальником офіційними даними про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" на внутрішньому ринку та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному сайті ДП "Оператор ринку".
Водночас, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд установив, що подані сторонами документи не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору про закупівлю в частині збільшення ціни товару від початково встановленої ціни в договорі на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; оспорювані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", позаяк унаслідок їх укладення загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії для споживача склало більш як 210 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при вчиненні договору про закупівлю. Звідси, за висновком суду, наявні правові підстави для визнання недійсними таких угод.
Суд зазначив, що недійсність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються основним договором, отже, постачання електричної енергії споживачу та його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов договору про закупівлю, а саме з розрахунку 1,7804362 грн за 1 кВт/год. Разом із тим за договором про закупівлю відповідач поставив виконкому міськради електричну енергію в обсязі 521 600,082 кВт/год, за яку останній сплатив 1423 885,41 грн, тобто на 495 209,74 грн більше, ніж передбачено основним договором за такий обсяг електричної енергії. За висновками суду першої інстанції, до спірних правовідносин із поставки електричної енергії як товару в меншому обсязі, ніж сторони погодили в договорі про закупівлю, застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж". Отже, грошові кошти на суму 495 209,74 грн, сплачені виконкомом міськради за електричну енергію, яку не поставив відповідач, підлягають поверненню постачальником споживачеві на підставі статей 216, 670 Цивільного кодексу України, що, як акцентував суд, відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами місцевого господарського суду, покладеними в основу судового рішення про задоволення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції), в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарженні скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України в сукупності з пунктом 1 частини 3 статті 1212 цього Кодексу в частині поширення дії правової конструкції двосторонньої реституції на обидві сторони додаткових угод у разі визнання їх недійсними; чи є ефективним способом захисту прав визнання недійсними додаткових угод із застосуванням наслідків двосторонньої реституції до однієї зі сторін додаткової угоди.
Зокрема, за доводами скаржника, стягнення грошових коштів за недійсним правочином має відбуватися на підставі абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, а не згідно з положеннями статті 670 Цивільного кодексу України, на яку послалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про стягнення із постачальника спірної суми грошових коштів як надмірно сплачених споживачем (покупцем) за товар за договором про закупівлю; у наведеному випадку суд керувався виключно положеннями частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України та поширив наслідки недійсності оспорюваних правочинів тільки на одну сторону - споживача електричної енергії, проігнорувавши при цьому приписи абзацу 2 частини 2 статті 216 та пункту 1 частини 3 статті 1212 цього Кодексу, що, за доводами постачальника, є порушенням принципів справедливості та рівності сторін спірних угод перед судом.
Водночас скаржник послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо неприпустимості підвищення ціни в договорі про закупівлю електричної енергії понад установлений законом ліміт. При цьому він зауважив про прийняття вказаної постанови колегією суддів з окремими думками п'ятьох суддів та без зазначення про відступ від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 про те, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю, незалежно від того як часто відбуваються такі зміни (кількості підписаних додаткових угод). Зазначене, на думку скаржника, підтверджує відсутність єдиного підходу суддів Верховного Суду до застосування приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі її коливання, а також свідчить про неоднозначність зазначеної норми закону, що має наслідком її різне правозастосування учасниками енергетичного ринку та не відповідає принципу юридичної визначеності.
3.2. Дніпропетровська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу не погодилася з її доводами, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.
4. Передача справи на розгляд об'єднаної палати
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1557/23 за касаційною скаргою ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 та призначено її до розгляду на 16.04.2024.
4.2. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 справу № 904/1557/23 за касаційною скаргою ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 щодо застосування статей 670, 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин із повернення грошових коштів, отриманих постачальником товару за результатами публічної закупівлі від споживача як оплата за недопоставлений товар, шляхом його уточнення/конкретизації до застосування зазначених норм Цивільного кодексу України.
Зокрема, в ухвалі зазначено, що, взявши до уваги доводи касаційної скарги у справі, що розглядається, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України в сукупності з пунктом 1 частини 3 статті 1212 цього Кодексу, колегія суддів зауважує, що вбачається неузгодженість висновків Верховного Суду у справах № 927/491/19 і № 922/2321/22 щодо того, які норми підлягають застосуванню до цих правовідносин у спорі із приводу підставності зміни ціни товару шляхом укладення додаткових угод до договору про закупівлю, які визнано судом недійсними, а саме положення статті 216 Цивільного кодексу України в сукупності зі статтею 670 (правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару) чи зі статтею 1212 (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) цього Кодексу. При цьому з огляду на подібність правовідносин у справах № 927/491/19 та № 922/2321/22 зі справою, що переглядається (№ 904/1557/23), Верховний Суд як орган, який забезпечує однакове застосування норм права та висновки якого мають враховуватись іншими судами, не може допустити різного тлумачення/правозастосування одних і тих же норм права (статей 216, 670, 1212 Цивільного кодексу України) в однакових правовідносинах (у справах № 927/491/19, № 922/2321/22, № 904/1557/23) та за однакового правового регулювання таких відносин.
5. Відсутність підстав для розгляду справи об'єднаною палатою
5.1. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий суддя, Бенедисюк І. М., Васьковський О. В., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.
5.2. Перевіривши доводи касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
5.3. У частині 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставою для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати; такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
Відступаючи від висновку щодо застосування норми права, об'єднана палата може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
5.4. Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 16.04.2024 вважала за необхідне відступити від висновку, сформульованого в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 щодо застосування статей 670, 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин із повернення грошових коштів, отриманих постачальником товару за результатами публічної закупівлі від споживача як оплата за недопоставлений товар шляхом його уточнення/конкретизації. Такі висновки колегія суддів ґрунтувала зокрема на необхідності надання правового висновку щодо питання застосування абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України в сукупності з пунктом 1 частини 3 статті 1212 цього Кодексу, зважаючи на мотиви касаційного оскарження, а також на протилежності/неузгодженості висновків Верховного Суду, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, із висновками, вміщеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у спорі щодо недійсності додаткових угод до договору про закупівлю, якими збільшено ціну на товар порівняно з основним договором, та стягнення коштів.
5.5. Однак Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (у подібних до цієї справи № 904/1557/23 правовідносинах), ухваленій вже після прийняття об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася зокрема, положеннями частини 1 статті 216, частиною 1 статті 1212, пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те, що оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 і відповідачем щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватись договором, позивач-2 сплатив відповідачеві вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Тобто у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано висновок у подібних правовідносинах щодо застосування норм матеріального права, зазначених в ухвалі про передачу справи на розгляд об'єднаної палати та перелічених скаржником у касаційній скарзі.
За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц).
5.6. В аспекті порушених у касаційній скарзі питань, підстав відкриття касаційного провадження, предмета спору і підстав позову, поставлених перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду питань, з урахуванням правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, а також того, що суд касаційної інстанції під час касаційного провадження керується останнім висновком Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про відсутність у наведеному випадку підстав, передбачених у частині 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду об'єднаною палатою справи № 904/1557/23, оскільки передане колегією суддів питання має бути вирішено колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.
5.7. З огляду на зазначене справа № 904/1557/23 разом із касаційною скаргою ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарський процесуальний кодекс України, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду
Справу № 904/1557/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді І. М. Бенедисюк
О. В. Васьковський
Т. М. Малашенкова
В. Г. Пєсков
Л. І. Рогач
Ю. Я. Чумак