13 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3327/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024
у справі №910/3327/23
за позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»
про стягнення 402 000 617, 03 грн,
У березні 2023 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» 347 815 484, 75 грн, з яких: 278 110 718,00 грн - попередня оплата, 43 888 186,47 грн - пеня, 25 816 580,28 грн - штраф, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції №403/1/22/8 від 08.03.2022 в частині своєчасної поставки товару у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 провадження у справі №910/3327/23 в частині стягнення 278 110 718, 00 грн основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» на користь Міністерства оборони України 41 045 826,98 грн пені, 20 899 122,54 грн штрафу та 939 400,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 28.02.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі №910/3327/23.
Дочірне підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі- ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт») 28.03.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (повний текст постанови складено 08.03.2024) у справі № 910/3327/23, задовольнити клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Міністерства оборони України до ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» відмовити повністю; зменшити розмір штрафних санкцій (пені тa штрафу), заявлених Міністерством оборони України до стягнення з ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», на 9955 від арифметично правильної та обгрунтованої суми, якщо Верховний Суд не знайде підстав для відмови у задоволенні позовної заяви Міністерством оборони України повністю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2024 відхилено клопотання ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/3327/23. Касаційну скаргу ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю надати документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі - 1 486 678, 79 грн. Скаржнику також було надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Копію ухвали Верховного Суду від 12.04.2024 про залишення касаційної скарги без руху отримано скаржником 12.04.2024 о 13:50, що підтверджується довідкою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про доставку документа в кабінет Електронного суду, у якій зазначено, що ухвала ВС про залишення касаційної скарги без руху від 12.04.2024 у справі № 910/3327/23 (суддя Ємець А.А.) надіслано в електронний кабінет одержувача: Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (відповідно). Документ доставлено 12.04.2024 о 13:56.
23.04.2024 (подана 22.04.2024 через підсистему «Електронний суд») до Верховного Суду надійшла заява про неможливість усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 910/3327/23, обґрунтуванна тим, що, ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» наразі обмежений в плані фінансових можливостей щодо сплати судового збору у вказаній сумі з об'єктивних і незалежних від нього причин, а саме через те що, постановою від 08.04.2024 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за заявою стягувача (Міністерство оборони України) відкрито виконавче провадження МФ/46/3367 на підставі наказу Господарського суду м. Києва у справі N°910/4390/23 від 11.12.2023 та накладено арешт на грошові кошти ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», а також стягнуто виконавчий збір в сумі 5 262 689,74 грн. Наразі, на банківські рахунки ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» накладено арешти із забороною здійснення відповідних видаткових фінансових операцій, що також створило критичну ситуацію з купівлі іноземної валюти для оплати товарів військового призначення за діючими державними контрактами та оплати арбітражних зборів і витрат за регресними позовами до іноземних компаній-постачальників товарів військового призначення, які подані або мають бути подані до міжнародних комерційних арбітражів за зовнішньоекономічними контрактами. Накладені арешти нa майно та грошові кошти, критично ускладнюють можливості Підприємства оплачувати судові збори за подання позовів, апеляційних та касаційних скарг, в тому числі зі стягнення з іноземних компаній як штрафних санкцій в регресному порядку так і сум попередньої оплати, що може призвести до неможливості повернення державних коштів.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати та зменшення розміру судового збору є вичерпним.
Варто вказати, що Законом чітко визначено, що підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення або відстрочення сплати судового збору юридичним особам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Таким чином, судом відхиляються посилання заявника на пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки це положення стосується лише фізичних осіб (позивачів), у той час коли заявником у цій справі є юридична особа.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни, поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Крім того, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, є допустимим і передбачуваним для заявника та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на суд.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Ураховуючи положення ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.
Посилання скаржника на незадовільний майновий стан боржника, його фінансове становище, відсутність грошових коштів на момент звернення з касаційною скаргою, не є тими обставинами, за яких можливе її надання у відповідності до ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану(рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
При цьому скаржником не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання скарги, а також не наведено обставин, які б мали виключний характер, та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Оцінивши доводи, наведені скаржником в обґрунтування вимог заявленого ним заяви, суд касаційної інстанції не убачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Одночасно слід ураховувати, що сторони судового процесу знаходяться у рівних умовах та однаково зазнають негативний вплив, що спричиняє збройна агресії російської федерації проти України.
Отже, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору.
Оскільки суд дійшов висновку, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки заявником не усунуто недоліки, встановлені ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2024, а саме, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, в поданій заяві, скаржник не просить про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору
Заяву про неможливість усунення недоліків касаційної скарги, в якій міститься клопотання про відстрочення сплату судового збору до ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 910/3327/23 подано в останній день встановлений для усунення недоліків касаційної скарги, який передбачено ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.
Водночас, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2024 заявнику для усунення недоліків касаційної скарги надано максимальний десятиденний строк, установлений Господарським процесуальним кодексом України.
Станом на час постановлення даної ухвали недоліки, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2024 щодо сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, усунуті скаржником не були, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до положень частини 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 174 статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заявник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з касаційною скаргою.
Згідно з ч. 5 ст. 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки скаржником не виконано вимог щодо усунення недоліків касаційної скарги у строк, який зазначений в ухвалі Верховного Суду від 12.04.2024 у справі №910/3327/23, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/3327/23.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядаються.
При цьому Верховним Судом ураховано принцип рівності сторін перед законом і судом, принцип змагальності судового процесу, з огляду на що належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо форми та змісту касаційної скарги) та принципу res judicata, у даній справі судом касаційної інстанції дотримано.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що повернення касаційної скарги в даному випадку не є перешкодою у доступі до правосуддя та не порушує право на захист, оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту, форми та порядок подання покладається саме на заявника касаційної скарги.
Також суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/3327/23 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова