Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про вжиття заходів забезпечення позову
13 травня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1151/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" про забезпечення позову (вх. № 12281 від 10.05.24) у справі
за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. В. Вєсіча, 1);
до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149),
про визнання недійсним додатку до договору
Позивач - Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів", смт. Новопокровка, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків, в якому просить суд:
- Визнати недійсним додаток № 6 від 01.06.2021 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 14074 від 01.01.2019;
- Визнати укладеним додаток № 3 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.
- Визнати укладеним додаток № 6 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.
- Визнати укладеним додаток № 7 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в редакції, запропонованій позивачем.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/1151/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15 травня 2024 року об 11:00 год.
10.05.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 12281), в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ «Харківобленерго» вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074, до прийняття рішення по суті у даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, господарський суд виходить з наступного.
Подану заяву позивач мотивував тим, що однією з позовних вимог є визнання недійсним додатку № 6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074, на підставі якого відповідач проводить обчислення та нарахування оплати позивачу за послуги з розподілу електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 2 класу напруги. 13.02.2024 було повідомлено позивача, зокрема, про відсутність підписаного додатку № 6 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та необхідність підписання проекту договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074 на умовах договору про постачання електричної енергії від 13.08.2004 № 14074. До листа було надано проект додатку № 7: однолінійна схема (схема підключення споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), проект додатку № 3 та проекти актів 0082 та 0083 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Не погоджуючись з умовами наданої пропозиції з підстав їх невідповідності нормам чинного законодавства, позивач звернувся до відповідача з новою пропозицією укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії разом з додатками та надав відповідні проекти. З огляду на те, що останній не надав відповіді на пропозицію, враховуючи той факт, що додаток № 6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074 не відповідає вимогам законодавства та не відображає дійсної межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між позивачем та відповідачем позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Позивач зазначає, що не погоджується з діями відповідача в частині нарахування вартості послуг за тарифами, встановленими для споживача 2 класу напруги та проводить оплату за розподіл електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 1 класу напруги, у зв'язку з чим виникає заборгованість перед відповідачем.
В той же час приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 (далі за текстом - Правила) передбачене право оператора системи розподілу (відповідача) здійснювати тимчасове припинення розподілу електричної енергії, обмежити обсяг її розподілу (передачі) або відключити споживача від мереж без згоди останнього у зв'язку із заборгованістю за договором.
Отже, виникнення заборгованості позивача перед відповідачем за оплату послуг з розподілу електричної енергії, може призвести до зниження подачі чи відключення у повному обсязі розподілу та поставки електричної енергії, що у свою чергу призведе до надмірного навантаження підприємства позивача аж до повного зупинення роботи підприємства, а отже до збитків самого підприємства, його контрагентів, вимушеної втрати роботи та заробітку для працівників, сплату податків.
Також, позивач вказує, що п. 7.11 Правил передбачено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.
Отже, після відкриття провадження у справі № 922/1151/24 та вручення судом відповідної ухвали через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідачу, останній надіслав позивачу повідомлення від 03.05.2024 про припинення розподілу електроенергії.
Таким чином, на думку заявника, існують об'єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову позивача може унеможливити нормальне функціонування підприємства та поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення зупинення роботи ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» та порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, з урахуванням пов'язаності заходу забезпечення позову з його предметом, необхідним є задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» припиняти/обмежувати розподіл електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором до прийняття рішення по суті у даній справі.
Так, згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Предметом даного позову є немайнова вимога про визнання недійсним додатку до договору.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень да суду.
З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.
Так, судом встановлено, що відповідно до листа АТ «Харківобленерго» від 13.03.2023 вих. № 56 РРЕ/48-401 нарахування оплати позивачу проводиться з урахуванням межі балансової належності, зазначеної у додатку № 6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074.
25.01.2024 позивач звернувся до Чугуївського РРЕ з листом про надання договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074 разом з додатками, зокрема, додатку № 6 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» від 01.06.2021.
13.02.2024 Чугуївським РРЕ було повідомлено позивача про відсутність підписаного договору про розподіл електричної енергії і додатку № 6 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та необхідність підписання проекту договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074 на умовах договору про постачання електричної енергії від 13.08.2004 № 14074. До листа також було надано проект додатку № 7: однолінійна схема (схема підключення споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання), проект додатку № 3 та проекти актів 0082 та 0083 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
При цьому, однією з позовних вимог позивача у даній справі, є визнання недійсним додатку № 6 від 01.06.2021 до договору про надання послуги з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 14074 на підставі якого відповідач проводить нарахування позивачу оплати за послуги за розподіл електричної енергії як споживачу 2 класу напруги.
Ч. 4.9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.
Відповідно до положень п. 8.1. Постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», тариф на послуги з розподілу електричної енергії розраховується для споживачів та операторів установок зберігання енергії відповідного класу напруги, що визначається відповідно до додатка 31 до цього Порядку.
Отже, визначальною обставиною для формування тарифу на послуги з розподілу електроенергії є визначення межі балансової належності електромереж та електроустановок сторін та відповідно рівень номінальної напруги на цій межі.
Втім, на цей час між позивачем та відповідачем наявний спір щодо фактичного знаходження межі балансової належності електромереж та електроустановок сторін.
Натомість, 03.05.2024 позивач отримав від відповідача повідомлення про припинення розподілу електроенергії з 08:00 годин 14 травня 2024 року, у зв'язку з наявністю заборгованості.
Суд зазначає, що позивач, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави» було віднесено до переліку стратегічних.
Суд зазначає, що підприємство позивача здійснює виробництво борошна, збереження та переробку зерна, грануляцію висівок і шротів, їх імпорту і експорту. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави» підприємство було віднесено до переліку стратегічних. Відключення та/або обмеження обсягу передачі/розподілу електричної енергії неминуче призведе до зупинення роботи підприємства, а отже до збитків самого підприємства, його контрагентів, вимушеної втрати роботи та заробітку для працівників, сплату податків.
Суд звертає увагу, що припинення відповідачем постачання електричної енергії унеможливить нормальне, безпечне та безперебійне функціонування об'єктів, включених до «Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83, які розташовані у місті Харкові та Харківській області.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», його дію не припинено.
Суд зазначає, що підпунктом 4 пункту 5.1.9. глави 5.1. розділу V Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 передбачено, що оператор системи не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані припиненням або обмеженням електропостачання, здійсненим у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованим відповідно до законодавства України.
Виходячи зі змісту зазначених норм, відповідач, як оператор системи, наділений правом здійснити тимчасове припинення розподілу електричної енергії, обмежити обсяг її розподілу (передачі) або відключити споживача, яким є позивач, від мереж без згоди останнього у зв'язку із заборгованістю за договором. До того ж, відповідач, у такому разі, звільнений від відповідальності за майнову шкоду, спричинену споживачу внаслідок таких дій.
Зазначена обставина свідчить про те, що під час розгляду справи по суті, відповідач не позбавлений можливості та підстав здійснити відключення позивача від електропостачання або обмежити її передачу (розподіл) в порядку вищенаведених приписів Правил роздрібного ринку електричної енергії №312, зокрема, за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення шляхом направлення відповідного попередження.
Таким чином, існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії позивачу за договором до прийняття рішення по суті у даній справі, може привести до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та щодо можливості позивача захистити свої права в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.
Крім цього, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборони АТ “Харківобленерго” вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП “Новопокровський комбінат хлібопродуктів” за договором до прийняття рішення по суті у даній справі, не порушує жодні права відповідача під час розгляду судом спірних правовідносин, що виникли між сторонами та є предметом розгляду даної справи, що узгоджується із вимогами щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Суд також враховує, що позивач є підприємством, господарська діяльність якого безпосередньо пов'язана із забезпеченням безперервного виробництва в умовах воєнного стану борошна, збереження та переробки зерна, грануляції висівок і шротів, їх імпорту і експорту. Водночас, ДП “Новопокровський комбінат хлібопродуктів” виконувались договірні зобов'язання сторін та здійснювалась оплата за отриману електроенергію за договором.
Як зазначає заявник, заборгованість за електричну енергію виникла лише через застосування відповідачем з січня 2023 року порядку розрахунку вартості електроенергії за 2 класом, замість 1 класу, що, за твердженням позивача, призводить до нарахування ДП “Новопокровський комбінат хлібопродуктів” більшої вартості за електроенергію, ніж це передбачено умовами договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Враховуючи викладене та предмет заявленого позивачем позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Харківобленерго» вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором до прийняття рішення по суті у даній справі.
При цьому, суд вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, не призведе до порушення прав відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 73, 74, 136, 137, 139, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд
Заяву Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» про забезпечення позову (вх. № 12281 від 10.05.2024) - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ «Харківобленерго» вчиняти дії щодо припинення/обмеження розподілу електричної енергії ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» за договором до прийняття рішення по суті у даній справі.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 13.05.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.05.2026.
Стягувачем за даною ухвалою є - Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (Україна, 63523, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Новопокровка, вулиця Ім. В. Вєсіча, будинок 1, ідентифікаційний код особи 00953042).
Боржником за даною ухвалою є - Акціонерне товариство «Харківобленерго» (Україна, 61037, Харківська обл., місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, ідентифікаційний код особи 00131954).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому ст. 254-257 ГПК України, протягом десяти днів з дня її прийняття.
Ухвалу підписано 13.05.2024.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1151/24
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.