Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
08.05.2024м. ХарківСправа № 922/628/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тепловозремсервіс» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс", в якій просить суд:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55 Код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) - штрафні санкції за постачання неякісного товару - 45 219,84 грн., з яких штраф - 36 864,00 грн. та пеня - 8 355,84 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55 Код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 3 028,00 грн. судового збору, сплаченого у зв'язку зі зверненням до суду з цією позовною заявою.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання щодо поставки товару за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-23754/НЮ від 18.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№ 628/24) залишено без руху.
Встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" спосіб усунення недоліків шляхом надання до суду:
- уточнення суб'єктного складу позивачів у вступній та прохальній частині позову;
- відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
04.03.2024 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему Електронний суд (Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2024) надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній зазначив про те, що позивачем у цій справі виступає юридична особа АТ "Укрзалізниця". Залізниця у своєму складі має відокремленні підрозділи, зокрема регіональну філію "Львівська залізниця", яка згідно з п.п. 6 п. 10.5 положення, що затверджене правлінням залізниці 18.02.2021 витяг з протоколу № Ц-56/14 має право представляти інтереси товариства.
АТ "Укрзалізниця" має наявний кабінет в підсистемі "Електронний суд", доказом цього є квитанція про надсилання позовної заяви із додатками у цій справі в кабінет залізниці.
Щодо відповідача, то в нього не має такого, відповідь про відсутність кабінету додається, через що залізниця засобами поштового зв'язку надсилала копію позовної заяви із додатками засобами поштового зв'язку (докази надсилання 01.03.2024 долучала до матеріалів цієї справи).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/628/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 27 березня 2024 року о 12:00.
Від відповідача 25.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 8044/24), в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором №Л/НХ-23754/НЮ на 90%, що становить 4522,00 гривень, в тому числі пеню 835.60 гривень та штраф у розмірі 3686.40 гривень, виходячи з наступного. На думку відповідача, його поведінка не була недобросовісною, відповідач не відмовлявся від виконання покладених на нього зобов'язань. Так, 29.09.2023 відповідачем було направлено лист до позивача вих. №226, яким повідомлено покупця про неможливість вчасно поставити товар за договором через мобілізацію восьми працівників підприємства-контрагента. 15.01.2024 ТОВ «Торговий Дім «Тепловозремсервіс» направило лист, який було отримано позивачем 25.01.2024. У вказаному листі відповідач зазначає, що ним здійснювалися усі можливі дії для пошуку місця для виготовлення товару, що було безрезультатним. Тобто, на переконання відповідача, наведені обставини свідчать про те, що відповідач діяв добросовісно, намагаючись врегулювати спір будь-якими доступними методами. Крім того, відповідач не отримував жодних коштів від позивача в оплату за договором, тобто - прямі збитки з боку позивача відсутні. Договором визначено, що оплата за договором здійснюється після поставки товару. Відзив на позовну заяву долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 задоволено заяву представника позивача про відкладення підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 16 квітня 2024 року об 11:30.
Від відповідача 02.04.2024 надійшли додаткові пояснення (вх.№ 8678/24), в яких відповідач зазначає, що відповідач знаходиться у прифронтовому місті Харкові, через що він опинився у скрутному матеріальному становищі. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові. В той же час, для забезпечення ефективності підприємства, задля збереження робочих місць, відповідачем належно здійснюється виплата заробітної плати співробітникам підприємства. Стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача, виплати заробітної плати працівникам та виконання зобов'язань, покладених іншими договорами. На підтвердження скрутного матеріального становища відповідач додає до додаткових пояснень виписки з особового рахунку, розрахунково-платіжні відомості. Додаткові пояснення долучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 16.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 08.05.2024 об 11:30.
У судове засідання 08.05.2024 представник позивача не з'явився.
Відповідач свого повноважного представника у судове засідання, призначене на 08.05.2024 об 11:30, не направив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою "судова повістка") на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 12.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600253533630, яке міститься в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Так, з метою повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області 27.03.2024 та ухвалу від 16.04.2024 до електронних кабінетів позивачів та відповідача.
Позивач ухвалу від 27.03.2024 отримав 28.03.2024, ухвалу від 16.04.2024 отримав 17.04.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Щодо відповідача, то відповідач ухвалу від 27.03.2024 отримав 28.03.2024, ухвалу від 16.04.2024 отримав 17.04.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/628/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 08.05.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи,всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив таке.
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Позивач/Покупець/ Залізниця) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (Відповідач/ Постачальник/ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС») 18.09.2023 укладено Договір №Л/НХ-23754/НЮ (далі Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався у 2023 році поставити покупцеві товар, а саме: визначені в Специфікації № 1, додаток № 1 запасні частини до тепловозів 2ТЕ116, М62, 2ТЕ10 (кільце поршньове) Код ДК 021:2015 - 34630000-2 (Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), на суму 245 760,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п.2.1.Договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та/або характеристикам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток №1 до цього Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність, які надаються покупцю разом з товаром.
Постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом строку експлуатації та зберігання: експлуатації - 24 місяці з дня введення в експлуатацію; зберігання - 12 місяців з дня поставки вантажоодержувачу.
Гарантійний строк експлуатації та зберігання на товар встановлюється в будь-якому випадку не меншим, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та/або виробником.
При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання двострононнього акта є обов'язковим.
Товар, якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього Договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами (п.2.4. Договору).
При виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації та зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковий (п.2.5. Договору).
Повідомлення про виклик представника постачальника направляється на його юридичну адресу, зазначену в Договорі, у спосіб, передбачений п. 4.5. (п. 2.6. Договору).
Постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п.2.7. Договору).
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня їх виявлення (п.2.8. Договору).
Після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником (п.2.9. Договору).
Приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання (п.2.11. Договору).
Згідно п.4.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP/DDP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року.
Поставка товару проводиться партіями, одночасно в складі однієї відправки, не менше кількості вказаної в заявці, протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Строк поставки товару протягом не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Місце поставки: (ТЧ-І) Локомотивне депо Львів-Захід, 79025, м. Львів, вул. Таллінська, 1. (п.4.2. Договору).
Зі сторони покупця рознарядку підписують з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), перший заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки).
Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 4.3 цього Договору (п.4.3 Договору).
Покупець не несе відповідальності за попадання (надання не в повному обсязі) рознарядок, якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування видатків покупця (п.4.4. Договору).
Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 4.3 цього Договору направляється постачальнику з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника TD_TRS@UKR.NET. Рознарядка на товар вважається отриманою постачальником з дати її направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п.4.5. Договору).
Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару (п.4.6. Договору).
Акт приймання-передачі товару підписують з урахуванням вимог Статуту Покупця щонайменше дві уповноважені особи: заступник директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця", (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця", (особа, що виконує його обов'язки), начальник служби регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки), заступник начальника служби регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер служби регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки), начальник виробничого структурного підрозділу регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов'язки) (п.4.7. Договору).
Відповідно до п.5.4. Договору при надходженні від постачальника товару укладається договір відповідального зберігання. Термін безоплатного відповідального зберігання до 10 робочих днів. У разі залучення сторонніх організацій для проведення лабораторних досліджень щодо визначення якості продукції, термін безоплатного відповідального зберігання - до надання відповідного висновку. У разі якщо після проведення процедури вхідного контролю продукції 1-го та 2-го рівнів буде встановлено, що товар не відповідає умовам цього Договору, постачальник зобов'язаний сплатити вартість зберігання товару з моменту його постачання. Проведення покупцем вхідного контролю поставленого постачальником товару не враховується в обчислення термінів поставки під час підписання акту прийому-передачі товару за Договором (про що покупцем робиться відповідна відмітка в акті прийому-передачі товару).
Згідно з пунктом 5.5. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість товару згідно з п. 2.2 цього Договору, та таких товаросупровідних документів підписаних постачальником:
- довідки, складеної в довільній формі за підписом постачальника та з печаткою (у разі наявності) постачальника, з інформацією щодо країни походження товару та його комплектуючих;
- товарно-транспортної накладної або залізничної накладної, або відповідного документу, виданого оператором поштового зв'язку;
- договору відповідального зберігання (за формою наданою покупцем);
- пакувальних аркушів (при наявності);
- акта прийому-передачі товару;
- видаткової накладної;
- рахунку-фактури.
Товаросупровідні документи повинні надаватися покупцю в оригіналі одночасно з прийманням-передачею товару (п.5.6. Договору).
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації №1 (Додаток №1 до цього Договору). Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору (п.6.1. Договору).
Ціни в цьому Договорі та первинних документах вказуються в національній валюті України - гривні (п.6.2. Договору).
Загальна ціна Договору становить: 204800,00 грн. (двісті чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 40960,00 грн. (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), усього з ПДВ 245760,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.).
Оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.1. Договору).
У разі постачання товару, що не відповідає кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту, покупець має право відстрочити оплату (або відмовитись від оплати) за поставлений неякісний товар до заміни вказаного товару. В такому разі покупцю не нараховуються штрафні санкції та не можуть бути пред'явлені до відшкодування збитки (упущена вигода) (п.7.6. Договору).
У разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару. Простроченням с різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього Договору та датою фактичної поставки товару (п.7.7. Договору).
Відповідно до п.8.1. Договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отриманий товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору; приймати товар згідно з умовами цього Договору; виконувати належним чином інші зобов'язання, визначені цим Договором.
Покупець має право: контролювати поставку товару у строки, встановлені цим Договором; повернути постачальнику товар, якість, комплектність чи асортимент якого не відповідає умовам цього Договору; достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це останнього за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання Договору; користуватися іншими правами, визначеними цим Договором (п.8.2. Договору).
Згідно з пунктом 8.3. Договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором; забезпечити поставку товару, якість, кількість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього Договору; при виявленні покупцем невідповідності кількості, якості, комплектності або асортименту товару при прийманні товару або виробничих дефектів в гарантійний строк експлуатації та зберігання - направляти на виклик покупця свого уповноваженого представника; забезпечити вивіз та провести заміну невідповідного асортименту, неякісного або некомплектного товару, усунути виявлені дефекти за власний рахунок; забезпечити реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань відповідно до вимог чинного податкового законодавства України; виконувати належним чином інші зобов'язання, визначені цим Договором.
Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар; користуватися іншими правами, визначеними цим Договором.
Пунктом 9 Договору встановлено відповідальність сторін.
Так, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством.
Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність:
При порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
За поставку товару неналежної якості (комплектності), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.
При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного товару, визначених п. 2.8 цього Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості не заміненого у строк дефектного та/або неякісного товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Сторона, винна у порушенні умов цього Договору відшкодовує іншій Стороні пов'язані із цим реальні документально підтверджені збитки у повному обсязі (п.9.7. Договору).
Відповідно до пункту 10 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками. Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим Договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання Договору, то умови Договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що Сторони укладають додаткову угоду. Якщо строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, кожна зі Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
Згідно Специфікації №1 до Договору сторони визначили, що постачальник передає покупцю кільце поршньове у кількості 320 шт. з ціною за одиницю без ПДВ 640,00 грн.
Загальна ціна Договору без ПДВ становить 204800,00 грн., крім того ПДВ 20% - 40960,00 грн. Усього з ПДВ - 245760,00 грн.
Як стверджує позивач, заявки на поставку товару позивачем відповідачу були надіслані у порядку, визначеному умовами укладеного Договору, у передбачений Договором спосіб: з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягом з електронної адреси позивача. Під час відправлення, на заявки були накладені кваліфіковані електронні підписи двох повноважних осіб позивача.
Позивач 26.10.2023 надіслав відповідачу рознарядку № НЗ-1/НГ-40/1661 щодо поставки запасних частин до тепловозів на суму 245 760,00 грн. з ПДВ. Вказана рознарядка була надіслана з електронної адреси Позивача на електронну адресу Відповідача.
Як зазначає позивач, станом на 18.12.2023 поставка товару не відбулася.
Відповідач 19.05.2023 поставив позивачу товар на суму 97 425,60 грн.
25.01.2024 на адресу позивача надійшов лист від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» №15/01-01 від 15.01.2024 з проханням щодо закриття Договору, в зв'язку із неможливістю його виконання. Копію листа додано до позовної заяви.
Таким чином, на переконання позивача, відповідач неналежно виконав зобов'язання за Договором, внаслідок чого з відповідача підлягають стягненню штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару та пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочки.
Відповідач не заперечує факт невиконання зобов'язання за Договором, проте вважає, що розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-23754/НЮ є договором поставки.
Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч.1 ст.671 ЦК України).
За приписами статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд у постанові по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов Договору і вимог чинного законодавства.
В свою чергу відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Однак суд вважає за можливе частково задовольнити заявлене відповідачем клопотання з наступних підстав.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій представник відповідача зазначає, що відповідач знаходиться у прифронтовому місті Харкові, через що він опинився у скрутному матеріальному становищі. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові.
Також представник відповідача посилається на введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та засвідчення 28.02.2022 відповідних форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України.
Як стверджує представник відповідача, для забезпечення ефективності підприємства, задля збереження робочих місць, відповідачем належно здійснюється виплата заробітної плати співробітникам підприємства.
Відповідно до штатного розкладу, на підприємстві передбачено шість посад, із загальним місячним фондом заробітної плати у розмірі 43500,00 грн., що належно виплачується працівникам.
На переконання відповідача, враховуючи те, що за позовами позивача до відповідача відкриті й інші провадження (№922/554/24, № 922/557/24, № 922/860/24), стягнення повного розміру штрафних санкцій призведе до неможливості ведення господарської діяльності відповідача, виплати заробітної плати працівникам та виконання зобов'язань, покладених іншими договорами. Таким чином, з огляду на невеликий річний оборот відповідача, невеликий залишок на балансі, наявністю достатньої кількості працівників, відповідач понесе неспівмірну збиткам позивача шкоду.
Також представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності збитків за неналежне виконання умов договору. В той же час, відповідач не отримував жодних коштів від позивача в оплату не поставленого товару за Договором, тобто прямі збитки з боку позивача відсутні.
Водночас, як стверджує представник відповідача, задля виконання договору, відповідач шукав шляхи вирішення проблеми, в тому числі намагався поставити товар після спливу строку поставки. Таким чином, не дивлячись на наявні фінансові та інші труднощі, відповідач діяв добросовісно.
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за спірним договором.
При цьому, за умовами Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею сторін (п.10.1 Договору).
Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у зв'язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.
При цьому суд звертає увагу на те, до спірний Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-23754/НЮ сторонами було укладено 18.09.2023, в той час як воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022.
Відтак, підписуючи Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-23754/НЮ сторони усвідомлювали, що такий Договір укладається у період дії воєнного стану в країні.
При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняють відповідача від виконання ним зобов'язань перед позивачем, взятих на себе на підставі Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-23754/НЮ.
Разом з цим, згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).
При цьому, обов'язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р. по справі №910/1005/19).
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.
Однак, в даному випадку, суд враховує поведінку відповідача, ступінь виконання ним зобов'язання, вид діяльності відповідача, а також виконання ним своїх зобов'язань за Договором в умовах воєнного стану в країни, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасної поставки товару відповідачем.
Крім того, позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов'язань з поставки товару у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру штрафу та пені.
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).
Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені та штрафу спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Поміж тим, слід зазначити, що штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.
За висновком суду, у випадку зменшення розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, протилежного останнім і не доводиться належними доказами, в той час як відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт скрутного матеріального становища.
В такому випадку стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, а саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені у загальному розмірі 45219,84 грн., враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір штрафу та пені.
Зваживши на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу та пені на 50%.
За висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене, суд задовольняє позов частково, а саме вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача штраф - 18 432,00 грн. та пеню - 4 177,92 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково у зв'язку із зменшенням розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до статті 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі у сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55 Код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) - штрафні санкції за постачання неякісного товару - 22 609,92 грн., з яких штраф - 18 432,00 грн. та пеня - 4 177,92 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55 Код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 3 028,00 грн. судового збору, сплаченого у зв'язку зі зверненням до суду з цією позовною заявою.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"(79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тепловозремсервіс» 61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55).
Повне рішення складено "13" травня 2024 р.
Суддя О.О. Присяжнюк