Рішення від 14.05.2024 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/1114/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 500000,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він працював на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" на посаді водія автонавантажувача з 01.09.2005 та був звільнений 15.01.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки. Однак відповідачем не було проведено розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні.

Ухвалою від 08.04.2024 господарський суд прийняв позовну заяви до розгляду; відкрив провадження у справі № №922/2523/22 (92/1114/24); ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позову заяву, в якому частково визнає позов в розмірі 78817,27 грн заробітної плати, а також надав довідку про стан заборгованості.

Представник позивача адвокат Ніколаєв В.О. надав заяву про зменшення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивач з врахуванням відзиву відповідача та довідки про заборгованість, просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 78817,27 грн, а також суму оплати вимушеного простою в розмірі 97333,33 грн. Всього 176150,60 грн.

Відповідач надав заперечення (на відповідь на відзив), зі змісту яких вбачається, що за вимогою щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 78817,27 грн, відповідач не заперечує, щодо стягнення вимушеного простою за період з березня 2022 р. по час звільнення у розмірі 97 333,33 грн., відповідач заперечує повністю, посилаючись на довідку № 17/04/24-1 від 17.04.2024 р. відповідно до якої ОСОБА_1 було проведено нарахування заробітної плати за лютий та березень 2022 року, в тому числі з урахуванням простою підприємства, які входять в загальну заборгованість по заробітній платі в сумі 78 817,27 грн. Крім того, зазначає, що з 25.03.2022 р. наказом за № 77 трудові відносини з працівниками підприємства були призупинені відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в тому числі з ОСОБА_1 . Вказує, що трудові відносини з ОСОБА_1 не відновлювалися до моменту його звільнення. Також, посилається на ч. 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» згідно якої, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Щодо заяви представника позивача про зменшення позовних вимог (вх.№11935 від 07.05.2024), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 01.07.2021 у справі №910/4690/20, роз'яснив, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Між цим, зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Так, у первісній редакції позовної заяви позивачем була заявлена майнова вимога стосовно стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі. Водночас, звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач, окрім зменшення кількісних показників заявленої до стягнення заборгованості, фактично доповнив позовну заяву новою вимогою, яка не заявлена у позові, а саме про стягнення суми оплати вимушеного простою в розмірі 97333,33 грн.

Отже, оскільки доповнення позовних вимог новими вимогами не може бути реалізовано позивачем шляхом подання саме заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом вищевказана заява ОСОБА_1 до розгляду приймається частково, а саме в частині зменшення розміру заборгованості по заробітній платі, що заявлена до стягнення. Водночас судом не приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині доповнення позовних вимог новою вимогою про стягнення суми оплати вимушеного простою в розмірі 97333,33 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.09.2005 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та 15.01.2024 його було звільнено у зв'язку з виходом на пенсію за наказом № 3/19 на підставі ст. 38 КЗУпП, що підтверджується даними трудової книжки.

Позивач зазначає, що при звільнені Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" не здійснив виплату всіх сум, які належали позивачеві, зокрема наявної заборгованості по заробітній платі, до моменту подачі позовної заяви позивачеві зазначені виплати не здійснені, а розмір заборгованості, який складається з невиплачених відповідачем позивачу сум в розмірі 78 817,27 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідачем надана довідка №17/04/24-1 від 17.04.2024 р., в якій зазначено, що станом на 01.02.2022 р. сума заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня 2021р. по січень 2022 р., складала 70 923,29 грн (сума до виплати з якої вже утримані ВЗ та ПДФО). За період з 01.02.2022 р. по 17.04.2024 р. були проведені наступні нарахування:

за лютий 2022 р. у розмірі 6099,9 грн (сума до виплати з якої вже утримані В3 та ПДФО - 4875,25 грн),

за березень 2022 р. у розмірі 2693,61 грн (сума до виплати з якої вже утримані ВЗ та ПДФО - 2391,65 грн),

за січень 2024 р. остаточний розрахунок у розмірі 14705,46 грн (сума до виплати з якої вже утримані В3 та ПДФО - 11837,90 грн).

За період з 01.02.2022 р. по 17.04.2024 р. заробітна плата та лікарняні сплачувались частково у сумі 11210,82 грн наступними виплатами:

04.02.2022 р. на суму 983,71 грн за січень 2021 р.,

04.02.2022 р. на суму 305,57 грн за лютий 2021 р.,

16.02.2022 р. на суму 1289,28 грн за лютий 2021 р.,

18.02.2022 р. на суму 773,57 грн за лютий 2021 р.,

25.02.2022 р. на суму 773,57 грн за лютий 2021 р.,

05.04.2022 на суму 1000,00 грн за січень 2022 р.,

21.04.2022 р. на суму 1000,00 грн за січень 2022 р.,

06.10.2022 на суму 194,00 грн лікарняні за рахунок бюджету за лютий 2022 р.,

01.11.2022 р. на суму 1000,00 грн за лютий 2022 р.,

23.08.2023 р. на суму 2754,61 грн за лютий 2021 р.,

31.08.2023 р. на суму 598,16 грн за грудень 2021 р.,

08.09.2023 р. на суму 538,35 грн за грудень 2021 р.

В зв'язку з чим залишок заборгованості із заробітної плати станом на 17.04.2024 склав 78817,27 грн, у тому числі компенсація за невикористані відпустки - 11837,90 грн.

Крім того, позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№11935 від 07.05.2024), в якій погодився з наданою відповідачем довідкою, та зменшив розмір заявленої до стягнення заборгованості по заробітній платі, ніж та яка була заявлена у первісній редакції позовної заяви.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.

Відповідно до ч. 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в сумі 78817,27 грн, у тому числі компенсація за невикористані відпустки - 11837,90 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 14, 20, 46, 74, 76-78, 86, 129, ч.4 ст.191, ст.ст. 232, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати за період з березня 2021 р. по березень 2022 р. в сумі 78817,27 грн (в тому числі 11837,90 грн - компенсація за невикористані відпустки (січень 2024р.)), без вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті. Всього в сумі 78817,27 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 3028,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог позову відмовити.

4. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "14" травня 2024 р.

Суддя С.В. Міньковський