13 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/293/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С. розглянув заяву Бережанської міської ради №б/н від 09.05.2024 (вх.№3737 від 09.05.2024) про забезпечення позову у справі №921/293/24
за позовом: Бережанської міської ради, вул. Банкова, буд.3, м. Бережани, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47501
до відповідача: Рятувально-водолазної служби Тернопільської області, вул. Степана Бандери, 27, м. Тернопіль, 46020
про витребування нерухомого майна (нежитлові будівлі) , які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.
Бережанська міська рада звернулася з позовом до Рятувально-водолазної служби Тернопільської області про витребування у Рятувально-водолазної служби Тернопільської області на користь Бережанської міської ради нерухоме майно - нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач подав заяву б/н від 09.05.2024 про забезпечення позову шляхом: заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міської, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам, як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.
На обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наступне:
- державним реєстратором Шумської міської ради ОСОБА_1 зареєстровано 22.03.2024 за Рятувально-водолазною службою Тернопільської області право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської обл., на підставі довідки Рятувально-водолазної служби Тернопільської області №2 від 18.03.2024 та постанови Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №593/1757/18;
- постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №593/1757/18 скасовано рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28.12.2018 та залишено без розгляду заяву Бережанської міської ради Тернопільської області про передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність та така постанова не місить вказівки на визнання, зміну чи припинення права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю рятувально-водолазної станції;
- державний реєстратор Шумської міської ради ОСОБА_1 , без правовстановлюючих та будь-яких інших документів, дійшов висновку щодо державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за Рятувально-водолазною службою Тернопільської області з одночасним припиненням права власності на вказаний об'єкт нерухомості за Бережанською міською радою;
- Рятувально-водолазна служба Тернопільської області під час розгляду справи в суді може вчинити дії щодо відчуження спірного об'єкта нерухомості на користь інших осіб та вчинити дії щодо перереєстрації права власності на таке майно;
- згідно інформації на сайті Опендатабот станом на теперішній час відкрито 38 виконавчих проваджень у яких боржником є Рятувально-водолазна служба Тернопільської області, а тому з метою виконання рішень судів Державна виконавча служба України може звернути стягнення на спірне нерухоме майно, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення ухваленого на користь Бережанської міської ради, без пред'явлення нових судових позовів до добросовісних набувачів такого майна;
- даний вид забезпечення позову є співмірним до заявлених позовних вимог, не перешкоджатиме жодним чином господарській діяльності відповідача, а лише забезпечить збереження нерухомого майна.
Розглянувши заяву Бережанської міської ради №б/н від 09.05.2024 (вх.№3737 від 09.05.2024) про забезпечення позову у справі №921/293/24, суд задовольняє її. При цьому, суд виходив з наступного.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (правова позиція Вищого господарського суду України викладена у п. 3 чинної постанови пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Позивач, звернувшись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, має обов'язок обґрунтувати необхідність забезпечення позову, у цьому випадку - довести, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову та оцінивши докази, подані на його обґрунтування, суд, визнає таку обґрунтованою та задовольняє її, оскільки: - предметом позову у даній справі є, зокрема, витребування нерухомого майна - нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; - згідно інформації на сайті Опендатабот станом на 01.05.2024 року відкрито 38 виконавчих проваджень у яких боржником є Рятувально-водолазна служба Тернопільської області.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позивачем вимогами, позивачем доведено обґрунтованість того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом ( ч. 1, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 116, 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Бережанської міської ради №б/н від 09.05.2024 (вх.№3737 від 09.05.2024) про забезпечення позову у справі №921/293/24 - задовольнити.
2. Заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: нежитлові будівлі рятувально-водолазної станції, які знаходяться за адресою: вул. Набережна, 8, м. Бережани, Тернопільського р-н, Тернопільської обл.
3. Стягувач: Бережанська міська рада ( вул. Банкова, будинок 3, м. Бережани, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47501, ідентифікаційний код - 04058491.
Боржник: Рятувально-водолазна служба Тернопільської області ( вул. Степана Бандери, 27, м. Тернопіль, 46020, ідентифікаційний код - 03363016).
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання "13 травня 2024 року та підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років - по 14 травня 2027 року.
Оригінал ухвали направити поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення: Бережанському відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( 47501, Тернопільська область,м. Бережани, вул.Банкова,6).
Ухвалу направити:
- Бережанській міській раді до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС;
- Рятувально-водолазна служба Тернопільської області ( вул. Степана Бандери, 27, м. Тернопіль, 46020) поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвала суду розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.С. Стадник