вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/97/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави до Фізичної особи-підприємця Олішевського Віталія Валентиновича, Острозької міської ради про визнання недійсним договору та повернення майна
у судове засідання з'явились представники:
прокурор: Котяй І.В.;
ФОП Олішевського В.В.: Загребельний В.В.;
Острозької міської ради: Гуц О.Л.;
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури, який звернувся в інтересах держави до ФОП Олішевського В.В., Острозької міської ради про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013, укладеного між відповідачами, яким у строкове платне користування передано котельню площею 147,3 кв.м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, а також про зобов'язання підприємця повернути територіальній громаді в особі Острозької міської ради шляхом підписання акта приймання-передачі спірного приміщення котельні.
Стислий виклад позиції сторін.
Стислий виклад правової позиції прокурора.
Даний позов обґрунтовує тим, що Договір від 16.07.2013 укладено з порушенням ст. 638 ЦК України, ст. ст. 6, 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 6-8 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010.
Даними нормами права відрегульовано питання щодо істотних умов оренди чи концесії об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, однак, у спірному Договорі відсутні такі істотні умови, як:
- порядок та умови відновлення переданого в оренду об'єкта централізованого теплопостачання;
- порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна у складі об'єкта оренди;
- обов'язки орендаря щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості;
- максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю виробленої продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат теплової енергії на одиницю продукції (послуг);
- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об'єкта централізованого теплопостачання;
- відповідальність орендаря за безпеку експлуатації об'єкта.
Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 у справі №471/761/17-ц вказав, що відсутність однієї з істотних умов у договорі оренди може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається з позовом.
Також, прокурор стверджує, що спірне приміщення котельні, як об'єкт централізованого теплопостачання передано в оренду ФОП Олішевському В.В. без проведення конкурсу, в порушення ст. ст. 5, 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010.
Щодо представництва держави прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави та територіальної громади полягають у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, безпідставному перебуванні в користуванні ФОП Олішевського В.В. об'єкта комунальної власності, що спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.
Оскільки Острозьку міську раду визначено відповідачем у цій справі та пред'явлено до неї вимоги, наявні підстави для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача.
Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
Стислий виклад правової позиції Острозької міської ради.
На переконання Ради, Договір від 16.07.2013 укладено без Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як дана угода була підписана між сторонами у доповнення до раніше укладеного Договору №1 від 16.08.2010, із внесеними та погодженими змінами.
Стислий виклад правової позиції ФОП Олішевського В.В. і його представника.
Позиція відповідача ґрунтується на тому, що спірний Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 фактично є пролонгацією Договору оренди №1 нерухомого майна від 16.08.2010, який, у свою чергу було укладено між Острозькою міською радою, як орендодавцем, та ПП Олішевським В.В., як переможцем проведеного конкурсу, що зафіксовано Протоколом засідання конкурсної комісії від 16.08.2010.
Після цього, договірні відносини пролонговувались ще двічі на той самий строк (35 місяців) - з 16.06.2016 до 16.05.2019, а також з 16.05.2019 до 16.04.2022, а на даний час Договір продовжує діяти на підставі п.5 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" №634 від 27.05.2022, згідно з яким договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Тому додаткове проведення конкурсу ще і в 2013 році не потребувалось.
Позивач зазначає, що у спірному договорі відсутні такі умови, як:
1) порядок та умови відновлення переданого в оренду централізованого теплопостачання. Проте, такий висновок спростовується вимогами п.4.2 Договору;
2) порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна у складі об'єкта оренди. Проте, такий висновок спростовується вимогами п.4.6 Договору;
3) обов'язки орендаря щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості. Проте, такий висновок спростовується вимогами п.5.1 та 1.2 Договору;
4) порядок здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об'єкта централізованого теплопостачання. Проте, такий висновок спростовується вимогами п.5.5 Договору;
5) відповідальність орендаря за безпеку експлуатації об'єкта. проте, такий висновок спростовується вимогами пунктів 5.4 та 5.8 Договору.
Відтак, відповідач, як сторони спірного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов. Тому, спірний договір є укладеним.
Позиція прокурора про недійсність спірного договору через відсутність усіх істотних умов, передбачених ст. Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" є помилковою адже відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.
Також, ФОП Олішевський В.В. заявив про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову. Згідно позиції відповідача, орган прокуратури міг дізнатись про гіпотетичне порушення прав територіальної громади у березні 2010 року - з моменту оприлюдненням інформації про конкурс на веб-сайті Острозької міської ради Рівненської області, тому, строк позовної давності сплив у березні 2013 року.
У додаткових поясненнях прокурор зазначив про відсутність факту пропущення строку позовної давності, який у даному випадку слід обраховувати з моменту, коли окружній прокуратурі стало відомо про факт передачі котельні в оренду ФОП Олішевському В.В. без проведення конкурсу, а саме з 05.09.2023.
Так, під час досудового розслідування кримінального провадження №42022184440000055 від 14.07.2022. Зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі №567/986/22 здійснено тимчасовий доступ до документів, володільцем яких є Острозька міська рада. Встановлено, що матеріали конкурсу щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, в Острозькій міській раді відсутні, що засвідчено протоколом від 05.09.2023 тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
Процесуальні дії у справі.
29.01.2024 позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2024
26.02.2024 від Острозької міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
27.02.2024 від ФОП Олішевського В.В. і його представника надійшли відзиви на позовну заяву аналогічного змісту.
Ухвалою від 27.02.2024 підготовче засідання відкладено на 19.03.2024.
11.03.2024 від прокуратури надійшли відповіді на відзиви відповідачів на позовну заяву.
11.03.2024 від Острозької міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 19.03.2024 підготовче провадження закрито і призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024.
04.04.2024 від ФОП Олішевського В.В. надійшла заява про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності
У судовому засіданні 04.04.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Під час розгляду справи по суті, представник ФОП Олішевського В.В. заявив усне клопотання про витребування у Здолбунівської окружної прокуратури матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022184440000055 від 14.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. Одночасно просив суд поновити строк на подання даного клопотання.
Ухвалою від 04.04.2024 у задоволенні клопотання ФОП Олішевського В.В. про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів - відмовлено, у задоволенні клопотання ФОП Олішевського В.В. про витребування доказів - відмовлено, прийнято та долучено до матеріалів справи заяву ФОП Олішевського В.В. про застосування строків позовної давності, в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 30.04.2024.
30.04.2024 від ФОП Олішевського В.В. надійшло клопотання про винесення окремої ухвали, у якому підприємець просить:
- винести окрему ухвалу щодо керівника Здолбунівської окружної прокуратури Олександра Войтюка стосовного порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 387 КК України та направити таку ухвалу до Територіального управління ДБР, що розташоване у м. Хмельницькому.
- встановити для Територіального управління ДБР, що розташоване у м. Хмельницькому строк для відповіді про вжиті ним заходи.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, зазначає, що 04.04.2024 під час вступного слова та відповідей на запитання сторони відповідача представник Здолбунівської окружної прокуратури не змогла пояснити та плуталась у відповідях в якій спосіб керівник Здолбунівської окружної прокуратури (Олександр Войтюк) отримав ухвалу слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі №567/986/22, протокол від 05.09.2023 тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
Також, представник Здолбунівської окружної прокуратури не змогла пояснити чи внесені до ЄРДР відомості про керівника вказаної прокуратури як процесуального керівника і чи входив останній до складу групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022184440000055 від 14.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
30.04.2024 від прокуратури надійшли додаткові пояснення, у яких прокурор заперечив проти застосування строків позовної давності, вважаючи, що на разі такі строки не сплинули.
Також, додаткові пояснення містять інформацію, що докази, про які йдеться у клопотанні про винесення окремої ухвали, здобуто у кримінальному провадженні у законний спосіб - на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі №567/986/22 про тимчасовий доступ до документів, володільцем яких є Острозька міська рада. Окрім того, зазначає, що кримінальне провадження №42022184440000055 від 14.07.2022 на даний час закрите.
У судовому засіданні 30.04.2024 розглянувши клопотання про винесення окремої ухвали, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою - ухвалив відмовити у його задоволенні. При цьому, суд керувався наступним.
Відповідно до положень ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Постановлення окремої ухвали є прерогативою суду в разі виявлення судом порушень сторонами законодавства або виявлення недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.
Втім, така відмова не позбавляє заявника права самостійно повідомити правоохоронні органи про виявлені ним порушення.
Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які господарський суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
Системний аналіз положень ст. 246 ГПК України однозначно та чітко свідчить про те, що постановлення судом окремої ухвали слід розглядати саме як право суду, а не як його обов'язок.
Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали і залишає подане відповідачем ФОП Олішевським В.В. клопотання, у порядку ст. 246 ГПК України, - без задоволення.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи і заперечення, викладені у заявах по суті спору.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
25.03.2010 рішенням Острозької міської ради Рівненської області №768 "Про затвердження комісії та Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острога" було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острог згідно додатку №1 та затверджено комісію з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста згідно додатку №2.
12.08.2010 ПП Олішевський В.В. звернувся до міського голови із заявою про участь у конкурсі на право оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Острог: котельня в кількості 32-х об'єктів необоротних активів.
16.08.2010, згідно з протоколом засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста, переможцем конкурсу щодо передачі в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, визначено ФОП Олішевського В.В.
У подальшому, 16.08.2010 між Острозькою міською радою та ФОП Олішевським В.В. укладено договір оренди нерухомого майна, яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області строком на 35 місяців та перебуває на балансі ОКП "Теплоенергія".
16.08.2010, між ОКП "Теплоенергія" та ФОП Олішевським В.В. складено акт приймання-передачі майна, а саме: котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області.
16.07.2013 між Острозькою міською радою та ФОП Олішевським В.В. укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір від 16.07.2013), яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог, Рівненської області та перебуває на балансі ОКП "Теплоенергія".
16.07.2013, на виконання умов Договору, ОКП "Теплоенергія" та ФОП Олішевським В.В. підписано акт приймання-передачі майна, а саме: котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області.
Згідно з п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 35 місяців, що обраховується починаючи з дня його підписання сторонами.
Відповідно до п.10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до припинення Договору або зміну його умов, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Вважаючи, що строк дії Договору від 16.07.2013 закінчився 01.07.2020, у вересні 2022 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП Олішевського В.В. про повернення орендованого майна - приміщення котельні площею 147, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (справа №918/707/22).
29.12.2022 рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/707/22, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 і Верховного Суду від 30.05.2023, у задоволенні позову керівника Здолбунівської окружної прокуратури - відмовлено.
Даними рішеннями досліджено обставини щодо пролонгації дії Договору від 16.07.2013 та встановлено той факт, що строк його дії закінчився 17.06.2016 та починаючи з вказаної дати строк його дії продовжувався на підставі п.10.4 Договору.
Зокрема, з 17.06.2016 строк дії Договору продовжувався двічі, а саме: до 16.05.2019 та до 16.04.2022.
На даний час Договір продовжує діяти на підставі п.5 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" № 634 від 27.05.2022, згідно з яким договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Таким чином, у ході розгляду справи №918/707/22, не підтвердились підстави, за якими прокурор пов'язував необхідність повернення приміщення котельні (завершення орендних правовідносин), а тому суд відмовив у задоволенні позову.
Ініціюючи позов у справі №918/97/24, прокурор посилається на те, що Договір від 16.07.2013 не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010, а також укладений без проведення конкурсу, тому підлягає визнанню недійсним, а орендоване ФОП Олішевським В.В. майно - поверненню власнику (територіальній громаді в особі Острозької міської ради).
Щодо участі прокурора у цій справі.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку порушення інтересів держави та територіальної громади полягають у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, безпідставному перебуванні в користуванні ФОП Олішевського В.В. об'єкта комунальної власності, що спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.
Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про належне розпорядження об'єктами комунальної форми власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об ' єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За приписами ст.5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
У той же час, з урахуванням положень ст. ст. 1, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником комунального майна є територіальна громада, а тому рішення та дії органу місцевого самоврядування повинні відповідати його повноваженням, передбаченим законом та інтересам територіальної громади.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. При цьому спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади, як законного власника вказаного об'єкта, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного його використання.
У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У постанові від 07.11.2018 року по справі №916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Зважаючи на вищенаведене, оскільки Острозьку міську раду, як представника власника спірної котельні - територіальної громади, визначено відповідачем у цій справі та пред'явлено до неї вимоги, керівник Здолбунівської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою самостійно в інтересах держави.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За ч.1 ст. 1 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010 (далі - Закон), для цілей цього Закону термін "об'єкти централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення" вживається у такому
значенні: цілісні майнові комплекси, системи цілісних майнових
комплексів, які забезпечують (призначені) та достатні для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла, а також майнові
комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у зазначених сферах.
Згідно абз. ч.1 ст. 2 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з: передачею в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності.
Таким чином, при передачі в оренду об'єкта централізованого теплопостачання - приміщення котельні, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог, повинні були бути дотримані відповідні умови, передбачені положенням Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону, відповідна рада своїм рішенням затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи; оголошує конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску для участі в конкурсі. Заявки на участь у конкурсі подаються протягом шістдесяти днів з дня оголошення конкурсу. Особи, які подали такі заявки, вважаються претендентами на участь у конкурсі. Претенденти готують та подають конкурсній комісії пропозиції про виконання умов конкурсу (конкурсні пропозиції). Конкурсна комісія розглядає подані учасниками конкурсу конкурсні пропозиції, документи та матеріали з пропозиціями щодо умов оренди чи концесії, визначає їх відповідність умовам конкурсу, готує висновки щодо визначення найкращих умов здійснення оренди чи концесії, запропонованих учасниками конкурсу. Переможцем конкурсу визнається претендент, який запропонував найкращі умови здійснення оренди чи концесії відповідно до умов конкурсу. На підставі висновків конкурсної комісії відповідна рада приймає рішення про переможця конкурсу. З переможцем конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції відповідною радою укладається договір оренди чи концесії.
Частиною 17 ст. 7 Закону передбачено, що з переможцем конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції відповідною радою укладається договір оренди чи концесії.
Погодження умов договору та його підписання покладається на орган або посадову особу місцевого самоврядування, уповноважену на це відповідною радою, визначеною у
статті 3 цього Закону.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 у справі №903/667/17, після завершення підготовки об'єкта у сферах теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду відповідна рада, своїм рішенням: затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи; оголошує конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску для участі в конкурсі. На підставі висновків конкурсної комісії відповідна рада не пізніше ніж протягом місяця приймає рішення про переможця конкурсу, про що конкурсна комісія не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня прийняття рішення повідомляє переможця. Протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про визначення переможця конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції проекту договору відповідна рада укладає з ним договір оренди. Орендодавцем у договорі виступає відповідна рада. Отже, приміщення котельні є об'єктом централізованого теплопостачання, оскільки має необхідне обладнання достатнє для здійснення діяльності по наданню послуг, пов'язаних з постачанням споживачем тепла, а відтак передача в оренду вказаного об'єкта повинна відбуватися на конкурсних засадах. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що договір оренди приміщення котельні підлягає визнанню недійсним, оскільки не було дотримано передбачений законодавством порядок передачі в оренду об'єкта теплопостачання комунальної власності, зокрема щодо проведення конкурсу.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2013 між Острозькою міською радою та ФОП Олішевським В.В. укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір від 16.07.2013), яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог, Рівненської області та перебуває на балансі ОКП "Теплоенергія".
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5.6 ст. 203 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів проведення конкурсу, за результатами якого у 2013 році ФОП Олішевському В.В. було передано в оренду об'єкт централізованого теплопостачання - приміщення котельні, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог.
Таким чином, Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 укладено з порушенням обов'язкового механізму, встановленого ст. 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010, що є самостійною підставою для визнання його недійсним, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Доводи відповідачів, що Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 не є самостійною угодою, а лише пролонгацією Договору №1 від 16.08.2010, не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/719/19 від 19.05.2020 вказала на помилкове ототожнення правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина третя статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.
Суд приходить до висновку, що Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 є новим (іншим) договором, а не пролонгацією попереднього договору від 16.08.2010, а рішення Острозької міської ради від 25.03.2010 не є доказом проведення конкурсу у 2013 року, за результатами якого укладено спірний договір.
Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 та договір оренди нерухомого майна від 16.08.2010 - це два різні договори, а отже - мало бути проведено два конкурси.
При цьому, слід зазначити, що матеріали справи містять лише заяву ОСОБА_1 та протокол засідання конкурсної комісії від 16.08.2010, тоді як інші документи, необхідні для проедення конкурсу та визначення переможця, - відсутні. Зокрема, у матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування (Ради) про переможця конкурсу, винесене на підставі висновків конкурсної комісії не пізніше ніж протягом місяця після проведення конкурсу.
В той же час, процедура проведення конкурсу у 2010 році не є предметом розгляду у справі №918/97/24, а тому судом не надається правова оцінка цим обставинам.
Не відповідають дійсності й посилання відповідачів на обставини, встановлені при розгляді справи №918/707/23.
Так, відповідачі помилково вважають, що за висновиками, викладеними у рішенні від 29.12.2022, можна дійти висновку про пролонгацію орендних правовідносин між ФОП Олішевським В.В. та Острозькою міською радою щодо спірного приміщення котельні, починаючи з серпня 2010 року, оскільки таких висновків рішення не містить.
Зокрема, факт пролонгації двічі (до 16.05.2019 та до 16.04.2022) встановлено саме стосовно Договору від 16.07.2013.
За змістом ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно такої підстави визнання недійсним Договору від 16.07.2013, як те, що останній не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010, суд зазначає наступне.
Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом). Не може бути визнаний недійсним, а також і, відповідно, вважатись нікчемним в силу закону договір, який не вчинено (не укладено).
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/2374/18.
При цьому, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовами виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладання договору та визнання його недійсним з цих підстав.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 506/450/19.
Винятком із цього правила є випадки, коли відсутність згоди щодо істотної умови є підставою для визнання договору недійсним. Такі випадки мають бути прямо передбачені спеціальним законом.
Проте, ані Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ані Законом України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" не передбачені випадки, коли відсутність згоди щодо істотних умов є підставою для визнання договору недійсним.
Відтак, позиція прокурора про недійсність спірного договору через відсутність усіх істотних умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" є помилковою.
В той же час, це не спростовує факту укладено цього Договору з порушенням ст. 7 Закону.
Щодо позовної вимоги про повернення територіальній громаді в особі Острозької міської ради шляхом підписання акта приймання-передачі спірного приміщення котельні.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Верховний Суд у пункті 8.49 постанови Великої Палати від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, зазначив, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувану. Якщо повернення майна відчужувану не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Пунктом 10.10 Договору від 16.07.2013 встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Договір від 16.07.2013 визнано недійсним, орендоване ФОП Олішевським В.В. майно: приміщення котельні, орендоване ФОП Олішевським В.В. знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області підлягає поверненню власнику - територіальній громаді в особі Острозької міської ради, а позов в цій частині - задоволенню.
Щодо адреси спірного приміщення, то як встановлено з матеріалів справи, згідно з інформацією КП "Рівненське обласне БТІ" Рівненської обласної ради №101 від 23.06.2022, технічним паспортом, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №370748 від 22.04.2005, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВР №232670 від 12.05.2005, приміщення котельні, орендоване ФОП Олішевським В.В. знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області.
Таким чином, зміни, які були внесені Додатковою угодою від 02.04.2018 до Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013 (адреса приміщення зазначена: Рівненська область, м. Острог, площа Декабристів, 6а та перебуває на балансі Орендодавця.) судом вважаються технічною помилкою, що сторонами не заперечувалось.
Щодо строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ч1 ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).
Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15: Тлумачення частини першої та п'ятої статті 261 ЦК свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов'язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину.
У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
При цьому сам по собі факт прийняття рішення та присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення їх прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Вказаний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17, зокрема, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Як встановлено з матеріалів справи, окружна прокуратура дізналась про факт передачі котельні в оренду ФОП Олішевському В.В. без проведення конкурсу під час досудового розслідування кримінального провадження №42022184440000055 від 14.07.2022. Зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі №567/986/22 здійснено тимчасовий доступ до документів, володільцем яких є Острозька міська рада.
Встановлено, що матеріали конкурсу щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, в Острозькій міській раді відсутні, що засвідчено протоколом від 05.09.2023 тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
Після отримання інформації щодо відсутності конкурсу передачі у 2013 році в оренду котельні прокурором отримано:
- лист Острозької міської ради №вих-4372/01-12-23 від 05.09.2023, згідно якого матеріали конкурсу щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, що передував укладенню договору від 16.07.2013, в Острозькій міській раді відсутні;
- лист Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" №35 від 22.08.2023, що будь-які конкурсні документи з приводу надання у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, відсутні;
- лист з архівного відділу виконавчого комітету Острозької міської ради № 21/01-35 від 31.10.2023, що документи щодо передачі в оренду ФОП Олішевському В.В. котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, на зберігання не надходили;
- лист архівного відділу Рівненської РДА № 787/04-01 від 31.10.2023, що конкурсна документація щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, на зберігання не надходила.
Окрім того, зазначено, що у переглянутих протоколах сесій Острозької міської ради: тридцять восьмої від 27.06.2013, тридцять дев'ятої від 26.07.2013, сорокової від 30.08.2013, не виявлено рішень міської ради про переможця конкурсу та рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу щодо передачі приміщення котельні в оренду.
З огляду на викладене, окружна прокуратура дізналася про порушення інтересів держави після отримання та опрацювання матеріалів вищевказаного тимчасового доступу від 05.09.2023. Отже, окружною прокуратурою строки звернення до суду за захистом порушених інтересів держави не пропущені.
Стосовно ж посилань ФОП Олішевського В.В., що орган прокуратури міг дізнатись про гіпотетичне порушення прав територіальної громади у березні 2010 року - з моменту оприлюдненням інформації про конкурс на веб-сайті Острозької міської ради Рівненської області, тому строк позовної давності сплив у березні 2013 року, відхиляються як безпідставні, так як проведення конкурсу у 2010 році не має відношення до укладення Договору від 16.07.2013.
Отже, сам факт прийняття Острозькою міською радою вищевказаного рішення і його опублікування не свідчить про наявність порушень під час його виконання в частині передачі в оренду котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області, відповідно початок спливу строку позовної давності не може обчислюватися з дати його прийняття - з 25.03.2010.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, - суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі: про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013, укладеного між відповідачами, яким у строкове платне користування передано котельню площею 147,3 кв.м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог Рівненської області; та про зобов'язання ФОП Олішевського В.В. повернути територіальній громаді в особі Острозької міської ради шляхом підписання акта приймання-передачі спірного приміщення котельні.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що прокурором сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №51 від 22.01.2024, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 124, 129, 222, 233, 236, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013, укладений між Острозькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Олішевським Віталієм Валентиновичем, яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог, Рівненської області.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Олішевського Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді в особі Острозької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ 05391005) котельню площею 147,3 кв. м, розташовану за адресою: пл. (вул.) Декабристів, 6в, м. Острог, Рівненської області, шляхом підписання акта приймання-передачі.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олішевського Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - 50% судового збору.
5. Стягнути з Острозької міської ради (вул. Героїв Майдану, 4, м. Острог, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ 05391005) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - 50% судового збору.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2024 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК