вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.05.2024 Справа № 917/2302/23
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул.Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030)
до Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України (м.Полтава, вул. Шведська Могила, 1, код ЄДРПОУ 00497006)
про стягнення 980 363,33 грн.,
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України про стягнення 980363,33 грн. заборгованості по договору N 5159 С про закупівлю теплової енергії від 29.01.2021, у тому числі: 751 677,03 грн основної заборгованості, 39 912,77 грн 3 % річних, 188 773,53 грн втрат від інфляційних процесів.
Ухвалою від 03.01.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 25.01.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Ухвалою від 25.01.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.02.24.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою від 27.02.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 21.03.2024, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
08.03.24 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог.
21.03.24 від позивача надійшла заява, в якій він просить суд:
- не враховувати «Пояснення» відповідача від 05.03.2024 року при вирішенні спору.
- поновити строк для подання та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, визнати їх належними та допустимими.
- долучити до матеріалів справи № 917/2302/23 наступні документи: копію Протоколу №2 переговорів щодо придбання теплової енергії у 2021 році, копію додаткової угоди №2 від 19.07.2021 до Договору №5159»С» від 29.01.2021 року із офіційного сайту PROZORRO, копію Гарантійного листа за № 12/361 від 26.11.2021.
Суд дійшов висновку поновити позивачу строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.
Ухвалою від 21.03.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/2302/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.04.2024.
12.04.24 від відповідача надійшли пояснення щодо заяви представника позивача від 20.03.24.
Ухвалою від 16.04.2024р. суд постановив відкласти розгляд справи на 09.05.2024. При цьому, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09.05.24 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з розірванням договору про надання професійної правничої допомоги з представником.
Суд відхилив клопотання представника відповідача, оскільки відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За частиною 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Зокрема, згідно з п. 2 частини 3 цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на те, що відповідач повторно не забезпечив прибуття повноважного представника до суду, беручи до уваги, що останній не був позбавлений можливості залучити до участі в справі іншого представника або прийняти участь у справі в порядку самопредставництва юридичної особи, суд не вбачає правових підстав для відкладення судового розгляду спору на іншу дату.
При цьому, суд врахував, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; відсутність представника відповідача у судовому засіданні 09.05.2024 в цьому випадку не перешкоджала суду першої інстанції розглянути позов по суті, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи або ж їх письмових заперечень тощо, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні; відповідачем у клопотанні не зазначено, яким саме чином відсутність його представника перешкоджала вирішенню даного спору по суті, не вказано будь-яких нових доводів або про наявність інших (нових) доказів, які б могли довести протилежну позицію позивача та вплинути на розгляд спору по суті заявлених вимог, тобто призвести до ухвалення судом іншого рішення.
Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.
Присутня в судовому засіданні представник позивача пред'явлені вимоги підтримала у повному обсязі, надала усні пояснення по суті позову.
Представник відповідача у судове засідання 09.05.2024 не з'явився. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, 09.05.24 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
В обгрунтування позову позивач вказує на такі обставини:
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало постачання теплової енергії з метою забезпечення опалення приміщень відповідача до межі розподілу балансової належності теплових мереж будівлі інституту по вул. Шведська Могила, 1, з 01.01.2021 по 31.12.2021 на підставі договору №5159 «С» про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води від 29.01.2021 (надалі - Договір № 5159 «С» від 29.01.2021) та з 01.01.2022 по 30.11.2022 на підставі договору №5159 «С» про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.03.2022 (надалі - Договір № 5159 «С» від 29.03.2022), укладених між позивачем та Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».
Зазначені договори в частині розрахунків діють до їх повного здійснення.
Згідно п.19 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022, облік споживання теплової енергії на опалення будівлі відповідача по вул.Шведська могила, 1 проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії, тип та номер якого зазначено в акті прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії. (акт прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег. №501 від 01.10.2019).
Відповідно до п.21 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу до 25 числа кожного місяця у письмовій формі, по телефону 540-461, факсом 510-474 або надсилаються на електронну адресу з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності (копії показань приладів обліку теплової енергії рег. №501 по вул.Шведська Могила, 1 додані до матеріалів позовної заяви).
Згідно п.27.1 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 проектне теплове навантаження будівлі опалювальною площею 2353,5 м2 становить - 0,206903 Гкал/год. Обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п.41 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі складених позивачем. Датою формування рахунку визначається дата звернення відповідача за отриманням рахунку, але не пізніще останнього числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 40 Договору № 559 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Відповідач зобов'язувався розраховуватися за теплову енергію у строки передбачені зазначеними договорами.
Згідно п.42 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць та місячна абонентська плата на приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год без ПДВ).
Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується відповідачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
У відповідності до п.43 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.
Згідно п. 45 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 відповідач зобов'язувався сплачувати за опалення в строк до останнього числа розрахункового місяця, з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата.
В даному випадку спірним періодом по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 є з 01.09.2021 по 31.12.2021, а по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 - з 01.01.2022 по 30.11.2022.
За спірний період застосовувались наступні тарифи.
Встановлені НКРЕКП для потреб інших споживачів тарифи:
- з 01 грудня 2020 року 1044,52 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 63 644,64 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі постанови НКРЕКП № 2269 від 30.11.2020.
Встановлені Полтавською обласною радою для потреб інших споживачів тарифи без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів:
- з 01 листопада 2021 року 3263,87 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно- постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №286 від 26.10.2021.
- з 21 грудня 2021 року 4731,54 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №326 від 09.12.2021.
- з 01 жовтня 2022 року 4731,54 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022.
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів».
Формування, встановлення та застосування двоставкового тарифу передбачено Порядками формування тарифів, затвердженими постановами НКРЕКП та Кабінету Міністрів України.
На виконання умов визначених Договором рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду направлялися поштою на юридичну адресу відповідача: 36013, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані сторонами (акти, рахунки та докази їх направлення додані).
По Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 за період з 01.09.2021 по 31.12.2021, з урахуванням проведеного в 06.2022 перерахунку вартості теплової енергії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021, за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 206 390,05 грн. Проте, за вказаний період відповідачем оплачено лише 11 937,87 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 в розмірі 194 452,18 грн.
По Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 587 224,85 грн. Проте, за вказаний період відповідачем оплачено лише 30 000,00 грн. Таким чином, за відповідачем по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію в розмірі 557 224,85 грн.
Загальна заборгованість по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 та по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 складає 751 677,03 грн. Зазначена сума зафіксована в акті звірки № 1960 за грудень 2022 року, який підписано позивачем і відповідачем.
Відповідач у грудні 2022 року звернувся до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з листом № 1.2/307 від 01.12.2022 щодо припинення позивачем надання теплової енергії та проведення заходів по відключенню системи опалення. На підставі зазначеного звернення позивачем проведено відключення будівлі відповідача від централізованої системи опалення (акт перевірки системи теплопостачання від 09.12.2022).
Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 та по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022, яка складає 751 677,03 грн., в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 39 912,77 грн 3 % річних, 188 773,53 грн втрат від інфляційних процесів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд враховує, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.
Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
22.01.2021 року Інститут свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України звернувся до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про проведення Переговорів щодо придбання теплової енергії у 2021 році, про що складено відповідний Протокол №2. Відповідно до протоколу, від Замовника була присутня уповноважена особа із питань публічних закупівель Ремига С.В., яка повідомила про необхідність придбання теплової енергії у для об'єкту по вул. Шведська могила,1 в м. Полтаві в обсязі 146,8 Гкал на очікувану вартість закупівлі - 373 683 грн. За результатами переговорів сторони вирішили погодити очікуваний обсяг закупівлі, загальну суму закупівлі та строк поставки з 01.01.2021 по 31.12.2021; укласти договір про закупівлю, у строки визначені Законом, оприлюднити договір.
Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Укладення договору про закупівлю за проведених торгів, є завершальною стадією всього процесу проведення процедури закупівлі. Відповідно до Закону «Про публічні закупівлі», після проведення переговорної процедури - Замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівлі.
На виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» вся інформація та документи стосовно проведених закупівель оприлюднюються на офіційному сайті PROZORRO. Так, на офіційному сайті PROZORRO розміщена інформація щодо проведеної закупівлі теплової енергії у вигляді гарячої води та Договору №5159 «С» від 29.01.2021 року, в т.ч. розміщено тексти:
- Договору про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води № 5159 «С» від 29.01.2021 року, який з боку Інституту підписано директором ОСОБА_1;
- додаткової угоди №2 від 19.07.2021 до цього Договору щодо внесення змін до розділу «Юридичні адреси та платіжні реквізити», яку підписано з боку Інституту директором ОСОБА_1 ;
- додаткової угоди №3 від 24.12.2021 року до цього Договору щодо зменшення суми Договору та викладення пункту 40 договору в іншій редакції, яку підписано з боку Інституту виконуючим обов'язки директора ОСОБА_2 (відповідно до наказу №473-к від 12.11.2021 року .
Як повідомив позивач, Додаткову угоду №1 до договору щодо істотної зміни умов договору про закупівлю, а саме зміну тарифу та доповнення пункту 40 договору, Замовник не виклав на офіційному сайті PROZORRO з невідомих Позивачеві причин.
Додаткова угода № 1 підписана з боку відповідача ОСОБА_3 , на підпис якого накладена печатка Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України. Замовником самостійно визначено та зазначено у додатковій угоді підписантом ОСОБА_3 .
Матеріалами справи підтверджено, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало постачання теплової енергії з метою забезпечення опалення приміщень відповідача до межі розподілу балансової належності теплових мереж будівлі інституту по вул. Шведська Могила, 1, з 01.01.2021 по 31.12.2021 на підставі договору №5159 «С» про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води від 29.01.2021 (надалі - Договір № 5159 «С» від 29.01.2021) та з 01.01.2022 по 30.11.2022 на підставі договору №5159 «С» про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води від 09.03.2022 (надалі - Договір № 5159 «С» від 29.03.2022).
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
В матеріалах справи відсутні докази порушення процедури укладання та підписання договору №5159 «С» про закупівлю теплової енергії у вигляді гарячої води від 29.01.2021, зокрема, його укладення неповноважними особами чи з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі".
Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.
Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Договором № 5159 «С» від 29.01.2021, Договором № 5159 «С» від 09.03.2022, що є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509, 530 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (надалі - Закон). Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).
Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов'язків відповідача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляд гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача.
В свою чергу, відповідач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Відповідно до п.21 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу до 25 числа кожного місяця у письмовій формі, по телефону 540-461, факсом 510-474 або надсилаються на електронну адресу з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п.27.1 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 проектне теплове навантаження будівлі опалювальною площею 2353,5 м2 становить - 0,206903 Гкал/год. Обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Позивач в матеріали справи надав копії показань приладів обліку теплової енергії рег. №501 по вул.Шведська Могила, 1 в підтвердження обсягів спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 40 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами. Відповідач зобов'язувався розраховуватися за теплову енергію у строки передбачені зазначеними договорами.
Згідно пункту 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
По Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 за період з 01.09.2021 по 31.12.2021, з урахуванням проведеного в 06.2022 перерахунку вартості теплової енергії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021, за відпущену теплову енергію позивачем нараховано до сплати 206 390,05 грн.
По Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 за відпущену теплову енергію позивачем нараховано до сплати 587 224,85 грн.
За вказаний період застосовувались наступні тарифи.
Встановлені НКРЕКП для потреб інших споживачів тарифи:
- з 01 грудня 2020 року 1044,52 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 63 644,64 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно- постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі постанови НКРЕКП № 2269 від 30.11.2020.
Встановлені Полтавською обласною радою для потреб інших споживачів тарифи без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів:
- з 01 листопада 2021 року 3263,87 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно- постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №286 від 26.10.2021.
- з 21 грудня 2021 року 4731,54 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно- постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №326 від 09.12.2021.
- з 01 жовтня 2022 року 4731,54 грн/Гкал (без ПДВ) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, 146257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ) умовно- постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) на підставі рішення Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022.
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів».
Формування, встановлення та застосування двоставкового тарифу передбачено Порядками формування тарифів, затвердженими постановами НКРЕКП та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.4. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП №1174 від 25.06.2019, двоставковий тариф - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної). Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість. Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість;
Згідно до пункту 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869) двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).
Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - вартість одиниці теплової енергії, визначена з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії.
Умовно-змінна частина тарифу складається з витрат на паливо (природний газ і його транспортування) та електроенергію, при цьому розрахунок зі споживачами проводиться за обсяг спожитої теплової енергії. Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об'єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії. Умовно-постійна частина тарифу компенсує витрати підприємства, пов'язані з ремонтом котелень та теплових мереж, оновленням обладнання, оплатою послуг за розподіл природного газу, що сплачується протягом року, сплатою податків до бюджету, виплатою заробітної плати працівникам, тощо.
Нарахування споживачам за умовно-постійною частиною тарифу здійснюється впродовж року, щомісяця рівними частинами відповідно до величини теплового навантаження системи опалення.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до п.41 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі складених позивачем. Датою формування рахунку визначається дата звернення відповідача за отриманням рахунку, але не пізніще останнього числа розрахункового місяця.
Згідно п.42 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць та місячна абонентська плата на приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год без ПДВ).
Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується відповідачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
У відповідності до п.43 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов визначених Договором рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду направлялися поштою на юридичну адресу відповідача: 36013, м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані сторонами (акти, рахунки та докази їх направлення додані до матеріалів справи).
Стосовно направлення на адресу відповідача актів та рахунків, суд погоджується з правомірністю твердження позивача про те, що ні чинним законодавством, а ні укладеними договорами, не визначено, якою саме кореспонденцією повинні бути направлені саме акти приймання-передачі та рахунки за надані послуги (простою, рекомендованою або в інший спосіб), а тому направлення вказаних документів на адресу Споживача простою кореспонденцією не є порушенням. У відомостях на просту письмову кореспонденцію зазначено реєстри рахунків про відправлену кореспонденцію, вказано дату та документи, які направлені споживачам, у тому числі відповідачу.
Крім того, суд зауважує, що акти приймання-передачі підписані представником споживача та проставлена печатка, що на переконання суду у сукупності з іншими доказами (в тому числі у витягами показів лічильника), свідчить про підтвердження надання відповідачу позивачу відповідних послуг.
Згідно п. 45 Договору № 5159 «С» від 29.01.2021, Договору № 5159 «С» від 09.03.2022 відповідач зобов'язувався сплачувати за опалення в строк до останнього числа розрахункового місяця, з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 відповідачем оплачено 11 937,87 грн.; по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 відповідачем оплачено 30 000,00 грн.
З огляду на те, матеріалами справи підтверджено, що:
- по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 за період з 01.09.2021 по 31.12.2021, з урахуванням проведеного в 06.2022 перерахунку вартості теплової енергії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021, відповідачем спожиту теплову енергію вартістю 206 390,05 грн. Проте, за вказаний період відповідачем оплачено лише 11 937,87 грн.; суд дійшов висновку про обгрунтованість твердження позивача про те, що за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 в розмірі 194 452,18 грн.
- по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 відповідачем спожиту теплову енергію вартістю 587 224,85 грн. Проте, за вказаний період відповідачем оплачено лише 30 000,00 грн.; суд дійшов висновку про обгрунтованість твердження позивача про те, що за відповідачем по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію в розмірі 557 224,85 грн.
Таким чином, загальна заборгованість по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 та по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 складає 751 677,03 грн. Зазначена сума зафіксована в акті звірки № 1960 за грудень 2022 року, який підписано позивачем і відповідачем.
Вказаний акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін.
Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер або інші уповноважені особи, які підписали складені між сторонами акти звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.
Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків у сукупності з видатковими накладними підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати товару на суму 751 677,03 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договорами 3% річних та інфляційні втрати. Зокрема, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію по Договору № 5159 «С» від 29.01.2021 позивачем нараховано 3 % річних в сумі 12 279,38 грн за період з 01.10.2021 по 26.11.2023 та втрати від інфляційних процесів в сумі 64 673,42 грн за жовтень 2021 року - жовтень 2023 року на грошові зобов'язання вересня - грудня 2021 року з урахуванням перерахунку проведеного в 06.2022. У зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію по Договору № 5159 «С» від 29.03.2022 позивачем нараховано 3 % річних в сумі 27 633,39 грн за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 та втрати від інфляційних процесів в сумі 124 100,11 грн за лютий 2022 року - жовтень 2023 року на грошові зобов'язання січня - листопада 2022 року.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Інститута свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України (м.Полтава, вул. Шведська Могила, 1, код ЄДРПОУ 00497006) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул.Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 751 677,03 грн основної заборгованості, 39 912,77 грн 3 % річних, 188 773,53 грн втрат від інфляційних процесів, а також судовий збір в розмірі 14 705,45 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.05.24 р.
Суддя Киричук О.А.