79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.05.2024 Справа № 27/55(914/1780/23)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали клопотання Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівської області
про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу)
та заяви Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ
про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу)
у справі № 27/55 (914/1780/23)
за позовом: Приватного підприємства «Рома», м.Рава-Руська, Львівська область
до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018 року
в межах провадження у справі № 27/55
за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
Представники сторін
від позивача: Рабінович М.П.
від відповідача: не з'явився
розпорядник майна: Сибаль А.М.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/1780/23) позовні вимоги ПП «Рома» задоволено повністю та визнано недійсним Договір оренди від 02.01.2018, укладений між Спільним українсько-німецьким підприємством-фірмою «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та Приватним підприємством «Рома».
19.04.2024 в системі документообігу суду за вх.№1538/24 зареєстровано заяву представника Приватного підприємства «Рома» Рабіновича Михайла Петровича, про прийняття додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 30 000,00 грн.
Ухвалою суду від 23.04.2024 заяву представника Приватного підприємства «Рома» від 19.04.2024 за вх.№1538/24 про прийняття додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 08.05.2024.
23.04.2024 в системі документообігу суду за вх.№1601/24 зареєстровано заяву представника Спільного українсько-німецького підприємства-фірми «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) Квіткіна Юрія Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 30 000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 26.04.2024 заяву представника Спільного українсько-німецького підприємства-фірми «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) Квіткіна Юрія Миколайовича від 23.04.2024 за вх.№1601/24 про прийняття додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 08.05.2024.
У судове засідання 08.02.2024 представник позивача з'явився, клопотання про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 30 000,00 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 08.05.2024 сформував в системі «Електронний суд» пояснення, в яких просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 6 000,00 грн.
Розпорядник майна арбітражний керуючий Сибаль А.М. з'явився, просив задовольнити заяву Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 30 000,00 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Аргументи сторін
При поданні позовної заяви Приватне підприємство «Рома» на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначило, що ним будуть понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн, а до кінця судових дебатів у справі адвокат позивача усно заявив про надання доказів таких понесення у випадку задоволення позову. У клопотанні про стягнення судових витрат позивач просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн витрати на правову допомогу.
Відповідач подав заперечення на клопотання щодо ухвалення додаткового рішення.
У заяві про ухвалення додаткового рішення Спільне українсько-німецьке підприємство «Тристалко» у формі ТзОВ просить стягнути з позивача 30 000,00 грн витрат на професійну допомогу.
30.04.2024 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Оцінка суду
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що між 23.08.2023 між ПП "РОМА" та Адвокатським бюро "Офіс адвоката Рабіновича" укладено договів № 12/ФО про надання професійної правничої допомоги від 23.08.2023, умовами якого визначено порядок її надання, а також порядок сплати гонорару. Вказаним Договором, а також Додатковою угодою до нього № 1 від 01.09.2023 у п. 4.2. передбачено, що у випадку надання професійної правничої допомоги Клієнту за цим Договором у судових справах розмір гонорару визначається за взаємною згодою Сторін та оформлюється окремими Додатками на кожну судову справу, а порядок його сплати визначається так: - оплата Клієнтом авансу у визначеному Сторонами у Додатку розмірі за надання професійної правничої допомоги у конкретному суді або інстанції на підставі виставленого БЮРО рахунку відбувається протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку; - оплата другої частини погодженого Сторонами у відповідному Додатку до Договору гонорару відбувається або протягом шести місяців або від дня винесення відповідним судом рішення у судовій справі, в якій Клієнтом сплачено аванс, за реквізитами, які вказані у Договорі, або протягом шести місяців від дня виставленого БЮРО рахунку за вказану суму.
У Додатку № 1 від 11.09.2023 до Договору від 23.08.2023 ПП "РОМА" та Адвокатське бюро "Офіс адвоката Рабіновича" визначили розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у цій господарській справі у розмірі 50 000,00 грн, яка складається із авансу у розмірі 30 000,00 грн, та другої частини - 20 000,00 грн.
ПП "РОМА" на підставі Рахунку № 28 від 12.09.2023 сплачено аванс за надання професійної правничої допомоги у справі № 22/55(914/1780/23), що підтверджується Платіжною інструкцією № 0410001 від 18.09.2023.
Адвокатським бюро "Офіс адвоката Рабіновича" складено Акт наданих послуг № 1 від 17.04.2024 та Опис виконаних робіт та наданих послуг у господарській справі № 22/55(914/1780/23). Адвокатське бюро "Офіс адвоката Рабіновича" надало наступний опис виконаних робіт та наданих послуг: - ознайомлення з наявними у господарській справі матеріалами (2 год.); - аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини та релевантної судової практики (1 год.); - підготовка заяви про зміну підстав позову (5 год.); - участь у судових засіданнях (6 судових засідань).
Позивач посилається на те, що загальна вартість наданої та сплаченої правничої допомоги становить 30 000,00 грн. У клопотанні позивач зазначає, що ця господарська справа була складною за своїм предметом, оскільки питання недійсності Договору оренді від 02.01.2018 було обгрунтовано кількома вагомими підставами, кожна з яких потребувала окремої правової регламентації та збору доказової бази. ; - під час надання правової допомоги у цій господарській справі адвокатом, серед іншого, підготовлено та подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, яка потребувала грунтовного аналізу законодавства та судової практики, а також адвокат приймав активну участь у судових засіданнях по представництву інтересів Позивача; - значення цієї господарської справи було і є надзвичайно великим, оскільки за наслідками її розгляду визнаний недійсним Договір оренди від 02.01.2018, на підставі якого відповідач стягував і стягує із позивача великі суми грошових коштів, що, у свою чергу, може відіграти ключову роль у існуючих судових спорах між цими сторонами.
У поясненнях щодо заяви про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 6 000,00 грн, у стягненні решти заявлених витрат на правову допомогу відмовити. Відповідач посилається на те, що як свідчать матеріали справи, правова допомога у даній справі надавалась кількома адвокатами, а саме: - Дмитришин Мирославою Петрівною (адвокатське об'єднання «Лемеха та партнери»), якою як представником позивача подано позовну заяву; - Рабіновичем М.П. (адвокатське бюро «Офіс адвоката Рабіновича»), який подав заяву від 18.09.2023 про зміну підстав позову. Позивачем не було завлено до стягнення витрати на правову допомогу, що надавалася позивачу адвокатом Дмитришин М.П., а лише витрати на правову допомогу, що надавалася позивачу адвокатом Рабіновичем М.П. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 позовні вимоги задоволені з підстав, зазначених адвокатом Дмитришин М.П. - повноваження Кочергана Б.В., при цьому не задоволено позов з додаткової підстави, яка була заявлена адвокатом Рабіновичем М.П. - перебування земельною ділянки в користуванні відповідача. Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, що надавалася позивачу адвокатом Рабіновичем М.П., в заявленому обсязі.
На думку відповідача, не має підстав враховувати при визначенні витрат на правову допомогу таку роботу адвоката Рабіновича М.П., як: - ознайомлення із наявними у господарській справі матеріалами, оскільки з такими матеріалами вже був знайомий попередній адвокат Дмитришин М.П., який подавав позовну заяву; - аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини та релевантної судової практики, оскільки такі вже були проаналізовані попереднім адвокатом Дмитришин М.П. до подачі позову; - підготовка заяви про зміну підстав позову, яка не була результативною при ухваленні рішення. Разом із тим, адвокат Рабінович М.П. брав участь у судових засіданнях, а тому співмірним розміром витрат на правову допомогу вважаємо: 6 засідань х 1 000 грн = 6 000,00 грн.
Cуд відхиляє вказані твердження відповідача, оскільки позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
Дослідивши подані сторонами документи суд зазначає, що в силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Судом встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням узгоджено фіксований розмір витрат на правову допомогу (гонорар) в розмір 50 000,00 грн. Позивачем заявлено про стягнення 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що надані адвокатом позивача послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що заява відповідача про прийняття додаткового рішення у даній справі з метою розподілу судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/1780/23) позовні вимоги ПП «Рома» задоволено повністю та визнано недійсним Договір оренди від 02.01.2018, укладений між Спільним українсько-німецьким підприємством-фірмою «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та Приватним підприємством «Рома».
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Клопотання Приватного підприємства «Рома», м. Рава-Руська, Львівської області про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) за вх.№1538/24 від 19.04.2024 - задовольнити.
2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17; код ЄДРПОУ 14338335) на користь Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Горького, 42А; код ЄДРПОУ 22357406) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. У задоволенні заяви Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ про ухвалення додаткового рішення (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) за вх. №1601/24 від 23.04.2024 - відмовити.
Згідно з ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення складений 14.05.2024.
Суддя Чорній Л.З.