просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі
14 травня 2024 року м.Харків Справа № 913/242/24
Провадження №6/913/242/24
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001
до відповідача громадянки ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 43 049 грн 28 коп.
Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до громадянки ОСОБА_1 (позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.11.2021 в загальному розмірі 43049 грн 28 коп., з яких: 34672 грн 82 коп. - заборгованість за кредитом, 7024 грн 22 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1352 грн 24 коп. - заборгованість з комісії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.11.2021 відповідач підписав заяву про надання кредиту за послугою “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві.
Позивач вказує, що підписанням цієї заявки клієнт на підставі ст.634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, що розміщені на офіційному сайті АТ “КБ ПРИВАТБАНК” у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Свої зобов'язання за договором, як зазначає позивач, виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитний ліміт станом на 12.11.2021 в розмірі 25 000 грн., станом на 17.02.2022 в розмірі 35 000 грн., станом на 09.05.2022 в розмірі 34 672 грн 82 коп.. Позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів та сплати відсотків, комісії, не виконав, що стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушеного права Банку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Як вбачається, звертаючись із відповідним позовом до Господарського суду Луганської області у цій справі позивач зазначив останню відому адресу місця реєстрації проживання відповідача, громадянки ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , а також адресу фактичного місця проживання - АДРЕСА_2 .
У відповідності до положень ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Частинами 6, 7 ст.176 ГПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Згідно отриманої відповіді від 19.04.2024 на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .
Однак, згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 смт.Красноріченське Красноріченської селищної територіальної громади з 01.03.2022 та м.Сєвєродонецьк Луганської області з 25.06.2022 - є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Поштові відділення смт.Красноріченське та м.Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово припинили свою роботу, а тому направлення поштової кореспонденції на адреси реєстрації місцезнаходження або фактичного проживання відповідача наразі не є можливим.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Разом з цим, на думку суду, наразі існує можливість того, що громадянка ОСОБА_1 виїхала із зазначеного населеного пункту Луганської області та наразі є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку.
З метою дотримання процесуальних прав відповідача, на виконання ст.176 ГПК України, враховуючи положеннями Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 №646, Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” ухвалою суду від 19.04.2024 було зобов'язано Міністерство соціальної політики України протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо громадянки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно даних системи Діловодства спеціалізованого суду, ухвала від 19.04.2024 була отримана Міністерством соціальної політики України через електронний кабінет 03.05.2024.
Однак, в порушення зазначених вимог ухвала суду від 19.04.2024 на даний час, станом на 14.05.2024, залишається Міністерством соціальної політики України не виконаною, запитуваної інформації компетентним органом суду не надано, причини невиконання ухвали суду не повідомлені.
Тому суд ухвалою від 14.05.2024 повторно звернувся до Міністерства соціальної політики України із відповідним запитом та зобов'язав компетентний орган невідкладно виконати ухвалу суду та надати витребувану інформацію стосовно запитуваної особи.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам ст.ст.162-164 ГПК України; підстав для їх повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.
Враховуючи наявні у суду дані від 19.04.2024, отримані на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно яких адресою реєстрації відповідача є АДРЕСА_3 , та з огляду на не надання тривалий час Міністерством соціальної політики України даних про перебування на обліку відповідача як внутрішньо переміщеної особи, з метою дотримання розумних процесуальних строків, суд дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду поданої позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1)наказного провадження; 2)позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 1 ст.247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Також ч.5 ст.252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом враховано, що в даному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором в загальному розмірі 43 049 грн 28 коп., що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн), а отже ця справа є малозначною в силу закону та підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження.
В матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відсутнє.
Враховуючи ціну позову, складність справи, а також обсяг доказів, які необхідно дослідити, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд спору за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи №913/242/24 на час прийняття судом цієї ухвали про відкриття провадження у справі від ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшли електронні листи від 08.05.2024 та від 13.05.2024, в яких заявник повідомляє про списання АТ Комерційний банк “ПриватБанк” 08.05.2024 з її карти коштів, які надійшли в сумі 19326 грн на інші цілі, тому просить їх повернути.
Зазначені заяви з додатками не підписані електронним цифровим підписом.
З приводу поданих в електронній формі заяв від 08.05.2024 та від 13.05.2024 з додатками суд зауважує про наступне.
Статтею 169 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Зокрема, ст.170 ГПК України містить загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником (частина 2 ст.170 ГПК України).
Подані ОСОБА_1 на електронну пошту суду заяви від 08.05.2024 та від 13.05.2024 не відповідають вказаним вимогам.
Частинами п'ятою, шостою ст.42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом ст.6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Проте, звернення фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших осіб, передбачених частиною шостою ст.6 ГПК України та пунктом 10 Положення про ЄСІТС) до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
Фізична особа (за виключенням адвокатів та інших осіб, передбачених частиною шостою ст.6 ГПК України та пунктом 10 Положення про ЄСІТС) при зверненні до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему "Електронний суд" створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в ЄСІТС є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому у такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду.
Отже, ОСОБА_1 має можливість звертатися до суду із відповідними заявами, клопотаннями: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису; 3) в електронній формі з використанням електронної адреси та засвідченням кваліфікованим електронним підписом.
Однак зазначені заяви в порушення вказаних вимог не були підписані кваліфікованим електронним підписом заявника.
Частиною 1 ст.5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частинами 1-2 ст.6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно приписів ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.
Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України “Про електронні довірчі послуги” кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Частиною 4 ст.18 Закону України “Про електронні довірчі послуги” передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно з ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Частиною 4 ст.170 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З урахуванням викладеного, оскільки надіслані ОСОБА_1 на адресу електронної пошти суду заяви з додатками в електронній формі від 08.05.2024 та від 13.05.2024 з додатками оформлені з порушенням вимог ст.170 ГПК України, зокрема не підписані кваліфікованим електронним підписом, вони не можуть вважатися офіційними документами, а тому повертаються судом заявнику без розгляду.
Відповідачу слід врахувати зазначені вище вимоги процесуального законодавства, а також інші вимоги ГПК України, встановлені для оформлення та подання учасником до суду відзиву, заяв та інших клопотань у справі.
Керуючись ст.ст.12, 170, 176, 234-235, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
2. Роз'яснити сторонам, що відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у разі наявності підстав, відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
3. Запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали. У випадку подання відповідачем відзиву - подати суду докази надіслання (вручення) копії іншій стороні.
4. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
5. Встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
6. Повернути ОСОБА_1 надіслані на адресу електронної пошти суду заяви від 08.05.2024 та від 13.05.2024 з додатками без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 14.05.2024 та оскарженню не підлягає.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ