13.05.2024 року м.Дніпро
Справа № 908/2275/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 (прийняте суддею Гороховим І.С.) у справі № 908/2275/23
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер"
2. ОСОБА_1
про стягнення коштів
1. Короткий зміст заявлених вимог.
10.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.04.2014 в розмірі 168 757,24 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 167 111,02 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1646,22 грн.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 у цій справі, позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПиватБанк" заборгованість за договором № Б/Н від 01.04.2014 за кредитом у розмірі 167 111, 02 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 646, 22 грн.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 у справі № 908/2275/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та закрити провадження у справі № 908/2275/23, у зв'язку з порушенням правил юрисдикції господарських судів.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідач не має статусу юридичної особи або ж фізичної особи-підприємця, що відповідно унеможливлювало розгляд спору до такого відповідача щодо вимог за укладеним договором для забезпечення виконання зобов'язання, у порядку господарського судочинства.
Також за доводами скаржника, матеріалами справи підтверджується факт відсутності направлення та вручення відповідачу-2 судом будь-якої кореспонденції у справі № 908/2275/23, що є порушенням процедури розгляду даної справи у відношенні конкретної сторони.
Апелянт наголошує, що до звернення до суду з позовом про стягнення коштів з відповідачів, позивач не направляв відповідачу-2 жодних вимог, повідомлень про необхідність виконання його обов'язку як поручителя за договором поруки, як то передбачено п.2.1.2 Договору поруки № Р1634106524373370007 від 13.10.2021.
Апелянт вказує, що будучи лише поручителем за окремим договором поруки не може бути обізнаним про виконання або ж невиконання боржником свого зобов'язання перед кредитором, без направлення відповідачу-2 відповідної вимоги кредитора про необхідність виконання зобов'язань за договором поруки.
На переконання скаржника, з боку відповідача-2 не було здійснено дій які б порушили права позивача.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач згідно поданого відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання. Крім цього, Позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов'язання відповідача-1 (суб'єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи ст. ст. 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що "ухвала суду від 14.07.2023 надіслана на адресу сторін, яка зазначена у матеріалах позову та справі. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 009704 ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійний Партнер" за довіреністю ОСОБА_1 під розпис - 18.07.2023. Також, ухвалу суду від 14.07.2023 опубліковано на офіційному сайті суду. ".
Враховуючи, що ОСОБА_1 водночас є директором ТОВ "Надійний Партнер", а також є поручителем/відповідачем-2 по справі, то поштова служба не відокремлює ці два правових статуса однієї тієї самої фізичної особи.
Також позивач наголошує, що Законом не встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спірних правовідносин, при цьому, позивачем на адресу обох відповідачів направлялися листи-претензії з вимогою погасити прострочену заборгованість, які не були задоволені.
6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 у справі № 908/2275/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (Заява).
Згідно із Заявою відповідач-1 приєднався до "Умов та правил падання банківських послуг" (Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 01.04.2014 (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.181.3 Умов - кредит надасться в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн.
01.08.2022 відповідачем-1 подано Заяву-анкету про зміну умов договору.
Заява-анкета про зміну умов договору була підписана відповідачем-1 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису відповідно до приписів Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Банком було погоджено зміни умови договору протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 01.04.2014 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерною товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернета офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" за адресою http://privatbank.ua.terms.
Відповідно до пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, було встановлено:
- сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору становить 199 994,32 грн.Подальше надання Банком позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється;
- кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 31.07.2023 (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором;
- умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема тип процентної ставки, розмір та порядок сплати не змінюються та здійснюється в порядку та на умовах передбачених кредитним договором;
- усі інші умови кредитною договору, що не змінені в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором, залишаються чинними та діють з урахуванням особливостей, що встановлені чинним законодавством України.
Відповідно до розділу умов 3.18.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі не погашенні кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го для після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта і погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
В порушення відповідних умов Договору (графіку наведеного в н. 4 пропозиції про зміну істотних умов кредитування за Кредитним договором) та приписів законодавства Відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування" - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
13.10.2021 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № Р1634106524373370007, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов'язань відповідачем 1, які виникають з кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1.1 договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником зобов'язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідачем-1 було порушено зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у розмірі 168 757,24 грн, яка складається з: 167 111,02 грн заборгованість за кредитом; 1646,22 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як зазначено вище, 01.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Надійний партнер" підписано заяву про відкриття поточного рахунку (Заява).
Згідно із Заявою відповідач-1 приєднався до "Умов та правил падання банківських послуг" (Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 01.04.2014 (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн.
01.08.2022 відповідачем-1 подано Заяву-анкету про зміну умов договору.
Заява-анкета про зміну умов договору була підписана відповідачем-1 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису відповідно до приписів Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Банком було погоджено зміни умови договору протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та пропозицією про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 01.04.2014 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг акціонерною товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернета офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" за адресою http://privatbank.ua.terms.
Відповідно до пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, було встановлено:
- сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по Кредитному договору становить 199 994,32 грн.Подальше надання Банком позичальнику кредитних коштів за Кредитним договором не здійснюється;
- кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 31.07.2023 (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку наведеного в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором;
- умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема тип процентної ставки, розмір та порядок сплати не змінюються та здійснюється в порядку та на умовах передбачених кредитним договором;
- усі інші умови кредитною договору, що не змінені в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором, залишаються чинними та діють з урахуванням особливостей, що встановлені чинним законодавством України.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором відповідач-1 на час вирішення спору в суді має заборгованість за кредитним договором - 168 757,24 грн, яка складається з: 167 111,02 грн заборгованість за кредитом; 1646,22 грн заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідно до ч. ст. 634 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем-1 не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за простроченими зобов'язаннями по кредитному договору перед Банком.
Також позивач просить сягнути заборгованість солідарно з Поручителя - відповідача-2.
Так, 13.10.2021 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № Р1634106524373370007, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов'язань відповідачем 1, які виникають з кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1.1 договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником зобов'язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № P1634106524373370007 від 13.10.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом першої інстанції не встановлено.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно доводів скаржника щодо невірно визначеної судом першої інстанції підсудності справи, колегія суддів визнає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкт господарювання.
Крім цього, Позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов'язання Відповідача-1 (суб'єкта господарської діяльності).
За таких обставин, враховуючи приписи ст. ст. 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів звертає увагу на висновки суддів Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц:
У пунктах 22 та 23 вказаної постанови зазначено, що ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20). Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку, суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання. У пунктах 62-64 вищевказаної постанови суддями Великої Палати Верховного Суду були наведені висновки щодо правильного застосування норм права, які зводяться до наступного. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції вказаного Закону України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Таким чином, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку, суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Що стосується доводів скаржника про ненаправлення відповідачу-2 ухвали про відкриття провадження у справі, такі доводи також відхиляються судом, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.07.2023 про відкриття провадження у справі за адресою зазначеною в договорі поруки, а також ця адреса зазначена в апеляційній скарзі самим відповідачем-2.
Проте, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Приписами частин 3, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на правильність адреси, на яку здійснено направлення копії ухвали суду, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до апеляційного суду "адресат відсутній за вказаною адресою", колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до приписів пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 14.07.2023 вважається врученою скаржнику 21.07.2023 - з дня проставлення у поштовому відділенні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, копію ухвали господарського суду від 14.07.2023 для відповідача-1 отримано ОСОБА_2 , тобто безпосередньо відповідачем-2.
Не знайшли свого підтвердження і доводи щодо ненаправлення позивачем відповідачу-2 вимог або повідомлень про необхідність виконання його обов'язку як Поручителя за договором поруки.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача-2 направлявся лист-претензія 12.06.2023 № 40401ZPACS0D6 з вимогою погасити прострочену заборгованість за кредитним договором.
Встановлені вище обставини, спростовують доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 у справі № 908/2275/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2023 у справі № 908/2275/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко