вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2024 р. Справа№ 910/14531/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
без виклику сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024
у справі № 910/14531/23 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
про стягнення 127 400,00 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, суд,-
У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша") про стягнення 127 400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплативши страхувальнику за договором добровільного страхування кошти в розмірі 1 002 568,60 грн, у зв'язку з повною загибеллю транспортного засобу (далі - ТЗ), у позивача, як страховика, відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статті 27 Закону України "Про страхування", у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, відповідальність якої застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - ОСЦПВ) ТЗ відповідачем, з якого позивач просив стягнути 127 400,00 грн, що відповідає встановленому ліміту полісу ОСЦПВ відшкодування майнової шкоди з вирахуванням франшизи.
Звернувшись до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, останній відмовив у її здійсненні з посиланням на пункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" згідно якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.
Позивач вказував на наявність незалежних від нього причин пропуску такого строку, а саме: встановлений на території країни карантин з 12.03.2020; знаходження застрахованого ТЗ на штрафмайданчику, що унеможливлювало проведення його повноцінного огляду, здійснення експертизи та оцінки для виплати страхового відшкодування; відсутність судового рішення щодо встановлення винної особи у ДТП.
Стосовно відсутності в матеріалах справи судового рішення, яким підтверджується вина водія застрахованого відповідачем за полісом ОСЦПВ ТЗ АР/4364773 ТЗ ПАЗ 4234 державний реєстраційний номер (далі - дрн) НОМЕР_1 , то, на переконання позивача, така обставина не може бути підставою для відмови у позові, оскільки господарський суд не позбавлений можливості самостійно встановити наявність/відсутність вини вказаної особи в даному провадженні на підставі наявних доказів. На доведення чого позивач долучив до позовної заяви обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020240000000460 від 15.09.2020 (а.с. 72-86 том 1) відносно водія ТЗ ПАЗ 4234 дрн НОМЕР_1 - ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), пошкодженню ТЗ, заподіянню тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим (кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України).
Водночас позивачем разом з позовом було подано клопотання про зупинення провадження до вирішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області справи № 686/6099/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 (а.с. 100-102 том 1).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 вказане клопотання про зупинення провадження залишено без задоволення; у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Судове рішення обґрунтоване пропуском позивачем строку на пред'явлення заяви про страхове відшкодування та/або реалізацією такого права шляхом звернення до суду з відповідним позовом у межах річного строку, що встановлено п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Водночас обґрунтованих підстав щодо неможливості здійснення вказаних дій позивачем суду не доведено, що, у відповідності до вказаного Закону, зумовлює відсутність обов'язку відповідача на відшкодування заявленої позивачем шкоди.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПрАТ "СК "ВУСО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на вчинення ним всіх необхідних дій для отримання відшкодування та на наявність незалежних від нього причин пропуску строку в 1 рік на подання заяви про страхове відшкодування до відповідача. За твердженням позивача, судом першої інстанції не було враховано його доводів стосовно перебування пошкодженого застрахованого ним ТЗ на штрафмайданчику, що унеможливлювало своєчасно провести оцінку ТЗ та здійснити розрахунок страхової суми. Окрім того для проведення страхової виплати за договором добровільного страхування у страховика також не було заяви страхувальника про погодження розміру придатних залишків ТЗ, який через ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, перебував на лікуванні та реабілітації. Водночас, лише після виплати страхового відшкодування страхувальнику грошових коштів до позивача перейшло право вимоги, після чого він і звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак такі дії вже відбулись після спливу строку на її звернення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
18.03.2024 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу.
26.03.2024 та 28.03.2024 до апеляційного суду надійшла відповідь позивача на відзив.
04.04.2024 до апеляційного суду надійшли заперечення відповідача.
Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. перебували у відпустці з 06.05.2024 по 10.05.2024.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.01.2020 між ПрАТ "СК "ВУСО", як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 10153865-02-02-01 (а.с. 16-23 том 1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного ТЗ Tesla Model 3, дрн НОМЕР_2.
15.09.2020 на дорозі Н-03 "Житомир-Чернівці" 190 км, 801 м, сталася ДТП, за участю автомобіля Tesla Model 3, дрн НОМЕР_2 та автобуса ПАЗ 4234 дрн НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 70-75 том 1), в результаті якої зазначені ТЗ отримали механічні ушкодження.
27.09.2020 страхувальником було подано страховику заяву на страхове відшкодування на його банківські реквізити (а.с. 37 том 1).
Огляд ТЗ Tesla Model 3 було здійснено 19.10.2020 про що свідчить акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату (а.с. 25-28 том 1) та протокол огляду колісного ТЗ (а.с. 29-31 том 1) на підставі яких складено ремонтну калькуляцію № 2059274 від 19.10.2020 (а.с. 38-50 том 1) на суму 1 368 026,57 грн.
Як зазначав позивач, повторний огляд на станції технічного обслуговування із застосуванням підйомника проведено 19.07.2021, що підтверджується актом технічного огляду колісного ТЗ від 19.07.2021 (а.с. 32-35 том 1).
Зі змісту звіту про визначення ринкової вартості колісного ТЗ № 28853 від 22.09.2021 (а.с. 51-64 том 1) вбачається, що станом на 15.09.2020 ринкова вартість автомобіля Tesla Model 3, дрн НОМЕР_2 становить 1 172 568,60 грн.
Оскільки вартість відновлювального ремонту розраховано на суму 1 368 026,57 грн, а ринкову вартість ТЗ - 1 172 568,60 грн, тобто вартість відновлювального ремонту перевищує 75 % дійсної вартості ТЗ, що є повною загибеллю ТЗ (у відповідності до понять та термінів визначених у розділі 6 договору страхування; а.с. 17 том 1).
В подальшому пошкоджений ТЗ було виставлено на автоонлайн найвища пропозиція за який становила 167 950,00 грн (а.с. 65-66 том 1).
За згодою із страхувальником (заява страхувальника від 28.09.2021; а.с. 36 том 1) було погоджено суму залишків пошкодженого ТЗ в розмірі 170 000,00 грн відповідно розрахунку позивача (а.с. 67 том 1).
Тож сума страхового відшкодування складає 1 002 568,60 грн (1 172 568,60 грн ринкова вартість ТЗ - 170 000,00 грн вартість залишків пошкодженого ТЗ).
Згідно страхового акту № 2059274-1 від 01.10.2021 страховиком вирішено виплатити страхове відшкодування на вказану суму (а.с. 68 том 1), а платіжним дорученням № 48009 від 01.10.2021 здійснено оплату на банківський рахунок страхувальника у розмірі 1 002 568,60 грн (а.с. 69 том 1).
Станом на 15.09.2020 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність ТЗ ПАЗ 4234 дрн НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ "СК "Перша", що вбачається зі змісту полісу № АР 004364773 ОСЦПВ власників наземних ТЗ з лімітом відшкодування майнової шкоди у розмірі 130 000,00 грн та франшизою 2 600,00 грн (а.с. 88 том 1).
16.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 1 002 568,60 грн (а.с. 90 том 1).
У відповідь відповідач листом № ЦВ23-0110 від 23.02.2023 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск строку на подання відповідної заяви (більше року з моменту скоєння ДТП) (а.с. 91 том 1).
Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за полісом ОСЦПВ ТЗ АР/4364773 в лімітах відшкодування майнової шкоди за вирахуванням франшизи, а саме у розмірі 127 400,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням ТЗ відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією ТЗ з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача ТЗ, який керував ТЗ у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо ТЗ необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію ТЗ до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892553) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Tesla Model 3, сталась 15.09.2020, а із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ ТЗ АР/4364773 позивач звернувся до відповідача 16.02.2023, тобто з пропуском річного строку, встановленого у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Позивач вказував на наявність незалежних від нього причин пропуску такого строку, а саме: встановлений на території країни карантин з 12.03.2020; знаходження застрахованого ТЗ на штрафмайданчику, що унеможливлювало проведення його огляду, здійснення експертизи та оцінки для виплати страхового відшкодування; відсутність судового рішення щодо встановлення винної особи у ДТП.
Так, постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України, який продовжувався та був скасований постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.
Наведені позивачем посилання щодо встановлення карантину не свідчать про те, що причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Позивач не зазначав обставин, які б свідчили про відсутність у нього можливості подати у встановлений законодавством строк відповідну заяву, як і не надав доказів на підтвердження існування таких обставин.
При цьому позивач не припиняв своєї роботи у зв'язку з пандемією, спричиненою коронавірусною хворобою (COVID-19), що ним не заперечується та підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи страховим актом, згідно якого 24.11.2020 позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками розгляду іншого страхового випадку (а.с. 108 том 1) та інформацією з офіційного сайту позивача згідно якої станом на 25.09.2020 страхова компанія позивача працювала в звичайному режимі (а.с. 109 том 1).
Стосовно неможливості проведення огляду пошкодженого ТЗ, слід зазначити таке.
Огляд ТЗ Tesla Model 3 було здійснено 19.10.2020 про що свідчить акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату (а.с. 25-28 том 1) та протокол огляду колісного ТЗ (а.с. 29-31 том 1) на підставі яких складено ремонтну калькуляцію № 2059274 від 19.10.2020 (а.с. 38-50 том 1) на суму 1 368 026,57 грн.
В матеріалах справи містяться заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 27.09.2020 (а.с. 37 том 1) та про погодження вартості придатних залишків ТЗ від 28.09.2021 (а.с. 36 том 1), які підписані особисто страхувальником - ОСОБА_2 .
Доказів неможливості та/або несвоєчасності подання страхувальником заяви про погодження розміру придатних залишків ТЗ, позивачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи наведене, огляд пошкодженого ТЗ та розрахунок вартості ремонту були здійснені через місяць після ДТП (15.09.2020), в той час як і заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 16.02.2023 (а.с. 90 том 1).
При цьому, навіть з моменту повторного огляду ТЗ, який було здійснено позивачем 19.07.2021 (акт технічного огляду колісного ТЗ від 19.07.2021 (а.с. 32-35 том 1)) та здійснення оплати страхового відшкодування на банківський рахунок страхувальника в сумі 1 002 568,60 грн (платіжне доручення № 48009 від 01.10.2021 (а.с. 69 том 1)) пропуск строку зі зверненням із заявою складає більше 1 року.
Посилання позивача на відсутність судового рішення щодо встановлення винної особи у ДТП не позбавляє позивача права на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача.
Таким чином, позивачем не наведено обґрунтування того, що строк для подання заяви про виплату було пропущено позивачем з незалежних від нього обставин. При цьому, звертаючись до господарського суду, позивач не посилався на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування.
За таких обставин, позивачем не надано доказів, що річний строк, встановлений у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", було ним пропущено з незалежних причин та що такі причини були поважними, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-282 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14531/23 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО".
Матеріали справи № 910/14531/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв