вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2024 р. Справа№ 910/14497/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 01.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024
у справі № 910/14497/23 (суддя -Лиськов М.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК"
про визнання укладеною додаткової угоди,
Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (далі-відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 06.02.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі 910/14497/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що публічний договір приєднання є окремим видом договорів умови якого повинні бути однаковими для усіх споживачів, а тому у випадку внесення регулятором змін до типового договору та розміщення його на головній сторінці свого веб-сайту оператор системи розподілу у випадку відсутності заперечень зі сторони споживача та фактичним продовженням споживання ним електричної енергії вважає зміни акцептованими. Цим самим забезпечується принцип однаковості умов договору для усіх споживачів.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Цей Договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між Оператором системи та Споживачем. У зв'язку з цим сторони погоджуються з тим, що Оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього Договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо Споживач не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього Договору, вважається, що Споживач погодився зі змінами до Договору з дати його оприлюднення на вебсайті Оператора системи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14497/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
15.02.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/14497/23.
Суддя Шаптала Є.Ю. з 12.02.2024 по 18.02.2024 перебував у відрядженні, 20.02.2024 перебував у відпустці, а з 21.02.2024 по 01.03.2024 перебував на лікарняному.
Суддя Яковлєв М.Л. 19.02.2024 перебував у відпустці, а з 27.02.2024 по 01.03.2024 перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23 у судовому засіданні 20.03.2024.
18.03.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому представник Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" зазначає, що не зможе взяти участь у судовому засіданні у зв'язку із зайнятістю у іншому провадженні та просить закрити апеляційне провадження у справі №910/14497/23.
Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції цілком законно та обгрунтовано зазначив, що запропонована Позивачем додаткова угода що є предметом позову не є правочином, обов'язковість укладання якого передбаченого чинним законодавством.
Також відповідач зазначає, що листом вих.№4016 від 21.11.2023 АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" було повідомлено про примусове відчуження майна за адресою м.Житомир, вул.Промислова,6 . Отже, АТ "МР БАНК" не є учасником правовідносин щодо такого майна. (надати текст листа неможливо у зв'язку із конфіденційною інформацією в ньому)
18.03.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Житомиробленерго" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказує, що визначення того якою є напруга на межі балансової належності, на якій споживач отримує електричну енергію від оператора системи розподілу є фактично єдиною умовою диференціації споживачів за класами напруги. Вище було вже доведено, що субспоживач може отримувати електричну енергію від оператора системи розподілу лише на своїй межі балансової належності. У відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" Господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом. АТ "Житомиробленерго" є оператором системи розподілу та здійснює розподіл (передачу) електричної енергії згідно ліцензії на території Житомирської області
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23 на 01.05.2024.
25.04.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" адвоката Пиведьона Віталія Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Головуючий суддя Гончаров С.А. з 15.04.2024 по 26.04.2024 перебував у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" адвоката Пиведьона Віталія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 01.05.2024.
30.04.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Житомиробленерго" надійшло клопотання про закриття провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що після відкриття провадження у даній справі між Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода від 29.03.2024 про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1860 від 21.01.2021. У зв'язку з викладеним на даний час відсутній предмет спору.
Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити докази, який укладено після вирішення справи судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до розгляду додаткову угоду від 29.03.2024 про припинення дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1860 від 21.01.2021, розглядає справу за наявними матеріалами справи та відмовляє Акціонерному товариству "Житомиробленерго" у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі.
У судове засідання, що відбулось 01.05.2024 сторони не з'явились, своїх представників не направили, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор, НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
НКРЕКП у межах своїх повноважень, на підставі та на виконання актів законодавства видає постанови і розпорядження, організовує і контролює їх виконання.
Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
НКРЕКП надає визначення "оператор системи", як оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу (п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. (далі - Правила, ПРРЕЕ)).
На території Житомирської області в межах розташування розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні АТ «Житомиробленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до к ліцензіата оператором системи розподілу є AT "Житомиробленерго", на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП, на право здійснення господарської діяльності з поділу (передачі) електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами від 16.11.2018р.
Так, між Позивачем та Акціонерним товариством "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", 21.01.2021 року укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1860 (далі - Договір).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладено сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою- приєднання, що є додатком 1 до цього Договору (п. 1.1 Договору).
Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (додаток №3).
Звертаючись до суду із позовом, позивача зазначає, що для отримання роз'яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз'яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.) яким визначено: - «у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27.5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги».
Відповідно до умов укладеного Договору, Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" має живлення від мереж основного споживача, а відтак, є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на ту обставину, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 року визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 р. №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, та постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052", то постанова №1052 від 13.08.1998 року зі змінами та доповненнями чинною.
Згідно п. 3 постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином:
3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які:
1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище;
2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, щ виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями);
3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.
3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.
4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межеі балансової належності.
18 липня 2023 року Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), AT "Житомиробленерго" зобов'язано, у строк до 01.10.2023р. привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" у частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п. 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".
Позивачем 04.08.2023р. було підготовлено та направлено на юридичну адресу Відповідача для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв'язком разом із супровідним листом за вихідним №510/17052 від 02.08.2023р.
Позивач зазначив, що оскільки ним не було отримано відповідь на вказану вище пропозицію, то Підприємство звернулося з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди до Договору, необхідність укладення якої визначена Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" та статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо сторони досягли домовленостей згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір постачання природного газу (у якому передбачили умови його виконання), то ці умови мають виконуватись, що свідчить про реалізацію сторонами свободи договору і про недопущення порушення умов такого правочину.
Пунктом 13 4 Договору сторони чітко узгодили порядок внесення змін до нього, яке можливе за наявності взаємної згоди на вчинення таких дій.
Водночас, відповідач заперечує щодо укладення додаткової угоди.
Відповідно до частини першої статті 187 ГК України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно з частинами третьою, четвертою та сьомою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов'язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.
Отже, відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди до Договору, запропонованої позивачем, укладеною у судовому порядку.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" про визнання укладеною додаткової угоди.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/14497/23 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13.05.2024, у зв'язку з перебуванням суддів Шаптали Є.Ю. та Яковлєва М.Л. у відпустці з 06.05.2024 по 10.05.2024.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв