Постанова від 18.04.2024 по справі 911/341/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 911/341/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2024:

від позивача: Бойко В.О.

від відповідача: Басманова О.Ю.

від третьої особи-1:не з?явився

від третьої особи-2:не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 04.04.2023 (повний текст складено 18.04.2023)

у справі № 911/341/22 (суддя О.В. Гулевець)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест»

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Долнер Олена Василівна

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області

про визнання протиправними та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 27.01.2022 №28 до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги";

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4620/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги";

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4621/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги".

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що скарги, на підставі яких відповідач прийняв накази "Про задоволення скарги" №4619/5 від 22.12.2021, №4620/5 від 22.12.2021, №4621/5 від 22.12.2021, подані після закінчення встановленого строку на їх оскарження. Також, позивач стверджує, що не був належним чином повідомлений про розгляд скарг Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області. Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтерагроінвест" вважає, що оскаржувані накази прийняті Міністерством юстиції України з порушенням Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що: 22.11.2021 о 17:32 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 25 листопада 2021 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області щодо об'єктів нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3224281600:02:002:0010, земельна ділянка з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003, земельна ділянка з кадастровим номером 3224281600:02:001:0500, вказано заінтересовану сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест». Відповідач намагався повідомити позивача телефонограмою на номери телефонів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, зв'язок зривався, про що 22.11.2021 було складено акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою. Проте, у зв'язку з неможливістю повідомити позивача телефонограмою, на офіційну електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було направлено лист Міністерства юстиції України від 22.11.2021 № 112636/33.2.1/33-21 про дату, час та місце засідання Колегії Міністерства юстиції України.

Ставищенська сільська рада Білоцерківського району Київської області дізналася про оскаржувані рішення 15.07.2021, а тому скарги датовані 27.08.2021 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 подані в межах 60-денного строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Короткий зміст пояснень інших учасників справи

Третя особа-2 надала пояснення з приводу порушення права Ставищенської селищної ради як скаржника у період існування до моменту припинення Іванівської сільської ради як юридичної особи, зокрема посилаючись на пп.4 п. 2 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, пост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу II цього Закону. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" затверджено територію Ставищенської територіальної громади із центром у смт. Ставище. За таких обставин Ставищенська селищна рада восьмого скликання набула повноважень 2020 року, а тому є належним скаржником.

Третя особа-1 пояснень у порядку ст.168 ГПК України щодо позову або відзиву не надала.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені обставини щодо подання скарг у строки встановлені Законом, обізнаності позивача про розгляд скарги, наявності належного повідомлення про розгляд скарги на адресу електронної пошти позивача та оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, наявність доказів публікування оголошення про розгляд скарги, присутності представника позивача на засіданні Колегії під час розгляду скарги та недоведеності порушення відповідачем принципу щодо права особи на участь у процесі прийняття рішення, та з огляду на недоведеності відсутності порушеного права Ставищенської селищної ради при зверненні зі скаргами до відповідача, свідчить за висновками суду першої інстанції, про відсутність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказів Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги"; №4620/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги"; №4621/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (17.05.2023 згідно фіскальної накладної на конверті, в якому направлена апеляційна скарга до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції неправомірно відхилено доводи позивача стосовно відсутності порушеного права Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області;

- суд першої інстанції помилково та передчасно дійшов висновку про те, що Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області з грудня 2020 року може здійснювати повноваження від імені власника майна територіальної громади с. Василиха та с. Станиславчик;

- суд першої інстанції помилково та передчасно дійшов висновку про те, що повноваження Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради припинені в день набуття повноважень Ставищенської селищною радою;

- зроблено помилкові висновки про те, що на момент звернення Ставищенською сільською радою до відповідача із скаргою та станом на момент звернення з апеляційною скаргою відповідні сільські ради перебувають в стані припинення , в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про їх припинення, а тому вони є діючими юридичними особами;

- відповідач, розглянувши скарги Ставищенської селищної ради порушив п. 1, 7 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», жодних доказів в підтвердження порушення прав скаржника - не надано;

- суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що встановлення обставин, зокрема щодо закінчення строку подачі скарги, належить саме органові, який розглядає таку скаргу, що в контексті обставин цієї справи відповідачем зроблено не було та будь-яких пояснень суду про встановлення того факту, що скаржник саме 15.07.2021 дізнався про порушення свого права - суду не надано;

- суд першої інстанції не взяв до уваг, що Ставищенська селищна рада могла дізнатись про порушення свого права з моменту його реєстрації, тобто ще з 26.04.2021 та 27.05.2021 відповідно, проте, з відповідними скаргами Ставищенська селищна рада звернулась до Міністерства юстиції України лише 27.08.2021, тобто поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги згідно приписів п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 6 Порядку № 1128, що свідчить про протиправність рішення відповідача та є безумовною підставою для скасування спірних наказів;

- не є суто формальним порушенням прострочення терміну для оскарження встановленого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- судом першої інстанції неправомірно відхилено доводи позивача про те, що на земельних ділянках розміщені нежитлові будівлі позивача, що належать йому на праві власності, оскільки предметом спору є неправомірність прийняття відповідачем наказів, а не спір про право власності позивача на земельні ділянки;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт існування права власності на земельну ділянку колективної власності у відповідності до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 016 від 15.08.1995 та Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 004 від 10.08.1995 та рішень власника, дає підстави, реалізовуючи гарантоване право власності на земельні ділянки , на яких розташоване належне на праві власності нерухоме майно, а також підтвердити таке право шляхом його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухомість;

- відповідач при розгляді скарги не взяв до уваги факт існування зареєстрованого права власності за позивачем на нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224287200:01:004:0006, що підтверджується свідоцтвами про право власності;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)№ 5-рп/2005 від 22.09.2005 та п. 6 постанови Верхової ради від 18.12.1990 № 563-ХІІ «Про земельну реформу» визнані неконституційними у частині того, що втрати громадянами підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- судом першої інстанції не враховано, що документи, подані позивачем для державної реєстрації права повністю відповідали вимогам встановленим ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому підстав для державного реєстратора щодо зупинення чи відмови у державній реєстрації прав - не було.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 911/341/22 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 911/341/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22.

29.05.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи № 911/341/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду:

- докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в розмірі 7 443,00 грн. за оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22.

26.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест") надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 30.05.2023, до якої долучено:

- платіжна інструкція №267786003 від 16.06.2023 про доплату судового збору за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22 у розмірі 7 443,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/341/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 03.08.2023, зупинено дію рішення.

03.08.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтоване тим, що через великий обсяг справ у яких головні та провідні спеціалісти Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) беруть участь від імені Кабінету Міністерства України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Кабінет Міністрів України з об'єктивних причин не може забезпечити явку особи, яка діятиме від імені Міністерства юстиції України у справі № 911/341/22.

В судове засідання 03.08.2023 учасники справи своїх представників до суду не направили, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 розгляд справи відкладено на 21.09.2023.

21.09.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтоване тим, що через великий обсяг справ у яких головні та провідні спеціалісти Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) беруть участь від імені Кабінету Міністерства України, Міністерства юстиції України і Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Кабінет Міністрів України з об'єктивних причин не може забезпечити явку особи, яка діятиме від імені Міністерства юстиції України у справі № 911/341/22.

18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" надійшла заява участь в судовому засіданні, яке призначено на 21.09.2023, в режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду) з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" про участь в судовому засіданні, яке призначено на 21.09.2023 об 10 год. 40 хв.. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 911/341/22 задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 розгляд справи відкладено на 02.11.2023.

02.11.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв'язку з перебуванням з 25.10.2023 по 03.11.2023 включно у відпустці судді Гончарова С.А.

В свою чергу суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, з 06.11.2023 по 10.11.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 розгляд справи призначено на 23.11.2023.

23.11.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв'язку з перебуванням з 20.11.2023 по 08.12.2023 включно у відпустці судді Шаптали Є.Ю.

В свою чергу, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, 11.12.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 розгляд справи призначено на 15.02.2024.

15.02.2024 розгляд апеляційної скарги не відбувся.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 розгляд справи призначено на 18.04.2024.

У зв'язку з перебуванням з 15.04.2024 по 26.04.2024 включно у відпустці судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.04.2024, справу № 911/341/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 справу № 911/341/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22, вирішено здійснити в раніше призначеному в судовому засіданні 18.04.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 18.04.2024 з'явились представники: скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», та відповідача - Міністерства юстиції України.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Долнер Олена Василівна, та третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання 18.04.2024 своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, як засобами поштового, так і електронного зв?язку, відзивів на апеляційну скаргу та пояснень по справі - не надавали і таким правом не скористались.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представників третіх осбі-1, 2- відсутні.

Представник скаржника в судовому засіданні 18.04.2024 просив скасувати рішення першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 ГПК України.).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, в обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.08.1995 відповідно до ч.2 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) Василиською сільською радою народних депутатів Ставищенського району Київської області видано КСП "ім. Шевченка" с. Василиха державний акт КВ №004 на право колективної власності на землю площею 1743,3 гектарів.

15.08.1995 Станіславчицькою сільською радою народних депутатів Ставищенського району Київської області видано КСП "ім. Калініна" державний акт КВ №016 на право колективної власності на землю площею 1623,4 гектарів.

27.02.2000 КСП "ім. Шевченка" було перереєстровано в СТОВ "Агро-Віта", до якого перейшли всі права та обов'язки реорганізованого колективного сільськогосподарського товариства та стало його правонаступником, що підтверджується копією розпорядження №97 від 25.02.2000 "Про державну перереєстрацію колективного дольового сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Василиха, Ставищенського району".

28.02.2000 КСП "ім. Калініна" було перереєстровано в СТОВ "Злагода", до якого перейшли всі права та обов'язки реорганізованого колективного сільськогосподарського товариства та стало його правонаступником, що підтверджується копією розпорядження № 106 від 28.02.2000 "Про державну перереєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна с. Станіславчик, Ставищенського району".

Позивач посилається на те, що йому належить право на майно та земельні ділянки під будівлями реформованого КСП "ім. Шевченка" с. Василиха, виділено 13.12.2007 на підставі Протоколу №1 від 13.12.2007 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП "ім. Шевченка" с. Василиха Ставищенського району, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13.12.2007 та належне право на майно реформованого КСП "ім. Калініна" с. Станіславчик, виділено на підставі Протоколу №2 від 14.03.2008 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП "ім. Калініна" с. Станіславчик Ставищенського району, що підтверджується Актом приймання-передачі майна виділеного в натурі від 15.03.2008.

На земельних ділянках з кадастровими номерами 3224286400:03:001:0003 та 3224281600:02:001:0500 розміщені нежитлові будівлі, що належать на праві власності позивачу, на підтвердження чого позивач надав копії свідоцтв про право власності.

23.04.2021 позивач звернувся до державного реєстратора Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Долнер Олени Василівни для оформлення права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 32242:81600:02:002:0010, 3224281600:02:001:0500.

24.05.2021 позивач звернувся до державного реєстратора Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Долнер Олени Василівни для оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003.

Державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер О.В. прийнято рішення № 57849009 від 26.04.2021 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:002:0010 та внесено запис №41684570 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:002:0010 за ТОВ "Інтерагроінвест".

Державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер О.В. прийнято рішення від 26.04.2021 № 57849350 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:001:0500 та внесено запис №41684820 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:001:0500 за ТОВ "Інтерагроінвест".

Державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер О.В. прийнято рішення від 27.05.2021 № 58402132 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003 та внесено запис №42187268 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003 за ТОВ "Інтерагроінвест".

За доводами позивача, станом на дату вчинення реєстраційних дій позивачем надано документи для державної реєстрації права, які повністю відповідали вимогам встановленим у статтях 22, 24, 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому для державного реєстратора були відсутні підстави щодо зупинення чи відмови у державній реєстрації прав власності.

Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області подано до Міністерства юстиції України скаргу від 27.08.2021 № 03-06/1039, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 за вх. №СК-1427-21, відповідно до якої заявник просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2021 № 57849009 виданого державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною, яким було зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:002:0010 площею 1,9670 га за ТОВ " Інтерагроінвестмент".

Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області подано до Міністерства юстиції України скаргу від 27.08.2021 № 03-06/1040, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 за вх. №СК-1429-21, відповідно до якої заявник просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2021 № 57849320 виданого державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною, яким було зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224281600:02:001:0500 площею 11,8892 га за ТОВ "Інтерагроінвест".

Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області подано до Міністерства юстиції України скаргу від 27.08.2021 № 03-06/1036, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 за вх. №СК-1424-21, відповідно до якої заявник просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2021 № 58402132 виданого державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною, яким було зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003 площею 20,6916 га за ТОВ "Інтерагроінвест".

За результатами розгляду скарги та на підставі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 прийнято Наказ Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021, яким задоволено скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1039 у повному обсязі, скасовано рішення від 26.04.2021 № 57849009, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

За результатами розгляду скарги та на підставі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 прийнято Наказ Міністерства юстиції України №4621/5 від 22.12.2021, яким задоволено скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1040 у повному обсязі, скасовано рішення від 26.04.2021 № 57849350, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

За результатами розгляду скарги та на підставі Висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 прийнято Наказ Міністерства юстиції України №4620/5 від 22.12.2021, яким задоволено скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1036 у повному обсязі, скасовано рішення від 27.05.2021 № 58402132, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

Позивач вважає накази Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021, №4621/5 від 22.12.2021, №4620/5 від 22.12.2021 поправними та такими, що підлягають скасуванню, зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області подано скарги із пропущенням строків звернення у відповідності до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку із чим, скарги не підлягали задоволенню.

Позивач вказував, що Міністерством юстиції України належним чином не повідомлено позивача як заінтересовану особу про розгляд скарги, а тому в порушення вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції позивач не мав можливості ознайомитись з текстом скарг та скористатись правом на подання письмових пояснень щодо скарг.

Також, за доводами позивача, Ставищенською селищною радою Київської області не доведено порушене право та законні інтереси скаржника, оскільки не зрозуміло на підставі яких документів скаржник довів, що є правонаступником. Позивач посилався на положення ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що: 22.11.2021 о 17:32 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 25 листопада 2021 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області щодо об'єктів нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3224281600:02:002:0010, земельна ділянка з кадастровим номером 3224286400:03:001:0003, земельна ділянка з кадастровим номером 3224281600:02:001:0500, вказано заінтересовану сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест». Відповідач намагався повідомити позивача телефонограмою на номери телефонів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, зв'язок зривався, про що 22.11.2021 було складено акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою. Проте, у зв'язку з неможливістю повідомити позивача телефонограмою, на офіційну електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було направлено лист Міністерства юстиції України від 22.11.2021 № 112636/33.2.1/33-21 про дату, час та місце засідання Колегії Міністерства юстиції України.

Ставищенська сільська рада Білоцерківського району Київської області дізналася про оскаржувані рішення 15.07.2021, а тому скарги датовані 27.08.2021 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.09.2021 подані в межах 60-денного строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Частина перша статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на час прийняття спірних реєстраційних рішень) визначає, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції на час прийняття спірних реєстраційних рішень) передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, наказом Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги" скасовано рішення від 26.04.2021 № 57849009, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

Наказом Міністерства юстиції України №4621/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги" скасовано рішення від 26.04.2021 № 57849350, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

Наказом Міністерства юстиції України №4620/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги" скасовано рішення від 27.05.2021 № 58402132, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог частини 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прийнято Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (надалі - Порядок №1128), який визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктом 2 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Отже, саме до повноважень комісії належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п. 8 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.

Відповідно до п. 14 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду (п.17 Порядку №1128).

Згідно з п. 5 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.

Частиною 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно з ч.3 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Отже, приписами ч.3 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) чітко визначено строк в межах якого особа, права якої порушено діями чи бездіяльністю суб'єкта державної реєстрації, може звернутися з відповідною скаргою на них до Міністерства юстиції України, та порядок його обчислення.

При цьому у відповідності до приписів наведеної статті Закону вказаний строк відраховується з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

В свою чергу, як вбачається з тексту скарг, скаржником зазначалось, що про оскаржувані рішення державного реєстратора Долнер О.В. від 26.04.2021 та від 27.05.2021 стало відомо лише 15.07.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 265910965, № 265909242, № 265910605, сформованих 15.07.2021 за запитом Ставищенської селищної ради Київської області.

Аналіз частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дозволяє дійти висновку, що для цілей обчислення строку оскарження рішень, дій чи бездіяльності поряд з об'єктивним критерієм (дата прийняття рішення) ураховується також суб'єктивний критерій (коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав рішеннями, діями чи бездіяльністю).

Під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №420/3933/20.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б спростовували обґрунтування Ставищенської селищної ради Київської області та підтвердили пропущення скаржником строку звернення зі скаргами, а доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи документально підтверджується більш вірогідними доказами в сукупності те, що Ставищенська селищна рада Київської області дізналася 15.07.2021 про оскаржувані рішення державного реєстратора Долнер О.В. від 26.04.2021 та від 27.05.2021 відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 265910965, № 265909242, № 265910605, а отже, скарги від 27.08.2021, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.09.2021, подано до Міністерства юстиції України з дотриманням строку, встановленого частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З приводу посилання на судову практику Верховного Суду (постанова від 22.08.2018 у справі №826/10548/17, від 06.07.2018 у справі №826/3442/17) на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, суд апеляційної зазначає, що під час розгляду вказаних справ судами було встановлено про наявність доказів в матеріалах справи, якими спростовувались доводи скаржників щодо дати, з якої останні дізналися про порушення своїх прав, у зв'язку із чим, посилання скаржника на зазначену судову практику є нерелевантним в контексті розглядуваних правовідносин.

Отже, встановлені вище обставини підтверджують необґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для відмови у задоволення скарги у зв'язку із порушенням строку, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому доводи апеляційної скарги в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

Доводи скаржника про те, що відповідачем належним чином не повідомлено позивача про розгляд скарги, відхилені судом першої інстанції, з посиланням на те, що враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України про засідання центральної Колегії, направлення листа про розгляд скарг на адресу електронної пошти позивача, з огляду на присутність представника позивача на засіданні центральної Колегії під час розгляду скарг, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку. В цій частині висновків суду першої інстанції скаржник в апеляційній скарзі не оспорював.

Доводи скаржника про відсутність порушеного права Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оскаржувані рішення державного реєстратора жодним чином не порушували права та законні інтереси скаржника - Ставищенську селищну раду Білоцерківського району Київської області, оскільки відповідачем не вказано, які були порушені права та законні інтереси скаржника в результаті прийняття оскаржуваних рішень № 57849009 від 26.04.2021, від 26.04.2021 №57849350, від 27.05.2021 № 58402132 державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер О.В.

За змістом ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Тобто, надана Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.

У поданих до Міністерства юстиції України скаргах доводи Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області зводились до того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3224281600:02:002:0010, 3224281600:02:001:0500 перебували у власності Колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Шевченка" та земельна ділянка за кадастровим номером 3224286400:03:001:0003 перебувала у власності Колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Калініна", які станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" були припинені, а тому земельні ділянки після набрання чинності вказаним Законом перейшли в комунальну власність.

Відповідно до пп.4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області", територія с. Василиська та с. Станіславчицька входить до складу території Ставищенської територіальної громади.

Таким чином, відповідно до пп. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", повноваження Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради припинені в день набуття повноважень Ставищенською селищною радою.

Відповідно до рішення Ставищенської селищної ради від 04.12.2020 №12 "Про реорганізацію Антонівської, Бесідської, Брилівської, Василиської, Винарівської, Гейсиської, Гостромогильської, Журавлиської, Іванівської, Красилівської, Кривецької, Полковницької, Попружнянської, Розкішнянської, Розумницької, Сніжківської, Станіславчицької, Стрижавської, Сухоярської, Торчицької, Юрківської, Ясенівської сільських рад шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області" розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради, що є адміністративним центром та визначено, що Ставищенська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов'язків вказаних сільських рад.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що особою, яка наділена здійснювати повноваження від імені власника майна територіальної громади с. Василиська та с. Станіславчицька з грудня 2020 року є Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, згідно наявних у матеріалах справи пояснень третьої особи-2 про те, що земельні ділянки розташовані в межах Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради, які з 15.12.2020 перебувають у стані припинення, їх правонаступником є Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до пункту 21 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.80 Земельного кодексу України, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землі комунальної власності.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що звернення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області зі скаргами до Міністерства юстиції України про скасування рішень державного реєстратора, що стосувались прав на земельні ділянки, які розташовані в межах Станіславчицької сільської ради та Василиської сільської ради, - є обґрунтованими та здійснені в межах визначених законом обсягом повноважень.

Доводи скаржника про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3224286400:03:001:0003 та 3224281600:02:001:0500, на яких розміщені нежитлові будівлі позивача, належать на праві власності позивачу, і судом першої інстанції неправомірно відхилено доводи позивача про те, що на земельних ділянках розміщені нежитлові будівлі позивача, що належать йому на праві власності, оскільки предметом спору є неправомірність прийняття відповідачем наказів, а не спір про право власності позивача на земельні ділянки - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Так, дійсно, згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)№ 5-рп/2005 від 22.09.2005 та п. 6 постанови Верхової ради від 18.12.1990 № 563-ХІІ «Про земельну реформу» визнані неконституційними у частині того, що втрати громадянами підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Так, в матеріалах справи наявні:

- Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 016 від 15.08.1995, згідно якого у колективну власність КСП імКалініна передано 1623,4 га землі для сільськогосподарського виробництва, та Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 004 від 10.08.1995, згідно якого у колективну власність КСП ім.Шевченка передано 1743,3 га землі для сільськогосподарського виробництва;

- свідоцтва про право власності на майнові паї члена КСП ім Шевченка, видані ТОВ «Інтерагроінвест»;

- протокол № 1 від 13.12.2007 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка, згідно якого вирішено погодити пропозицію щодо виділення майна в натурі - будівель, що знаходяться в пайовому фонді КСП ім Шевченка на користь ТОВ «Інтерагроінвест» майна на суму 670 021 грн.(питання перше порядку денного) та створити комісію стосовно передачі майна та надання комісії відповідних повноважень (підписувати всі без виключення акти, довідки, заяви, пов?язані з обліком чи передачею майна відповідно до рішень загальних зборів) (питання друге порядку денного);

- акт приймання - передачі (майна виділеного в натурі) від 28.12.2007, затвердженого загальними зборами співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка № 1 від 13.12.2007, № 2 від 25.12.2007, згідно якого комісія співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка передає комісії від ТОВ «Інтерагроінвест» визначене майно на загальну суму 1 2273 033 грн., зокрема будівлі і споруди;

- акт приймання - передачі від 13.12.2007, складений між позивачем та ТОВ «Агро-Віта» стосовно передачі власнику будівель ТОВ «Інтерагроінвест» земельні ділянки для оформлення у власність в межах земель колективної власності, а саме: територія складу міндобрив та тракторної бригади в межах 2,5 га, територія МТФ (ферми) в межах 14 га, територія автопарку в межах 1,5 га, територія комори в межах 1,5 га;

- протокол № 2 від 14.03.2008 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП ім.Калініна, згідно якого вирішено виділити майно в натурі ТОВ «Інтерагроінвест» згідно переліку, а виділення будівель , що заходяться в пайовому фонді реформованого КСП ім.Калініна проводити з безоплатною передачею земельної ділянки, що відноситься до споруди (яка передається) (земля перебуває у колективній власності як передбачено ст. 30 Земельного кодексу України), і для передачі виділеного майна в натурі створено відповідну комісію;

- акт приймання - передачі ід 15.03.2008, затверджений протоколом загальних зборів реформованого КСП ім.Калініна у ТОВ «Злагода», згідно якого ТОВ «Злагода» передало для оформлення у власність ТОВ «Інтерагроінвест» земельні ділянки які відносяться до земель колективної власності згідно Державного акта КВ № 016, а саме земельні ділянки площею 21 га та 9 га.;

- свідоцтва на нерухоме майно, оформлені за ТОВ «Інтерагроінвест» САЕ № 422144, САЕ № 422143, САЕ № 422140, САЕ № 422146, САЕ № 422428, САЕ № 422429, САЕ № 423187, САЕ № 423186.

В свою чергу, дослідивши протокол № 1 від 13.12.2007 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка, згідно якого вирішено погодити пропозицію щодо виділення майна в натурі - будівель, що знаходяться в пайовому фонді КСП ім Шевченка на користь ТОВ «Інтерагроінвест» майна на суму 670 021 грн.(питання перше порядку денного) та створити комісію стосовно передачі майна та надання комісії відповідних повноважень (підписувати всі без виключення акти, довідки, заяви, пов?язані з обліком чи передачею майна відповідно до рішень загальних зборів) (питання друге порядку денного), та акт приймання - передачі (майна виділеного в натурі) від 28.12.2007, затвердженого загальними зборами співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка № 1 від 13.12.2007, № 2 від 25.12.2007, згідно якого комісія співвласників майна реформованого КСП ім.Шевченка передає комісії від ТОВ «Інтерагроінвест» визначене майно на загальну суму 1 2273 033 грн., зокрема будівлі і споруди, а також протокол № 2 від 14.03.2008 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП ім.Калініна, згідно якого вирішено виділити майно в натурі ТОВ «Інтерагроінвест» згідно переліку, а виділення будівель , що заходяться в пайовому фонді реформованого КСП ім.Калініна проводити з безоплатною передачею земельної ділянки, що відноситься до споруди (яка передається) (земля перебуває у колективній власності як передбачено ст. 30 Земельного кодексу України), і для передачі виділеного майна в натурі створено відповідну комісію, суд апеляційної інстанції встановив, що у вказаних документах не міститься жодних посилань стосовно саме прийняття рішень про передачу позивачу чи будь-якій іншій особі земельних ділянок колективної власності, на які оформлено Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 016 від 15.08.1995, та Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 004 від 10.08.1995, відсутні відомості про розподіл земель реформованих КСП, як не містить таких посилань і акт приймання - передачі від 13.12.2007, складений між позивачем та ТОВ «Агро-Віта» стосовно передачі власнику будівель ТОВ «Інтерагроінвест» земельні ділянки для оформлення у власність в межах земель колективної власності, а саме: територія складу міндобрив та тракторної бригади в межах 2,5 га, територія МТФ (ферми) в межах 14 га, територія автопарку в межах 1,5 га, територія комори в межах 1,5 га, тобто вказаний акт взагалі не містить як ідентифікуючих ознак земельних ділянок, так і правових підстав їх передачі позивачу від іншої юридичної особи.

Стосовно акту приймання - передачі від 15.03.2008, затверджений протоколом загальних зборів реформованого КСП ім.Калініна у ТОВ «Злагода», згідно якого ТОВ «Злагода» передало для оформлення у власність ТОВ «Інтерагроінвест» земельні ділянки які відносяться до земель колективної власності згідно Державного акта КВ № 016, а саме земельні ділянки площею 21 га та 9 га, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 016 від 15.08.1995, згідно якого у колективну власність КСП імКалініна передано 1623,4 га землі для сільськогосподарського виробництва, а не 21 та/або 9, і цільовим призначенням землі було визначено сільськогосподарське виробництво, а не обслуговування будівель.

При цьому, набуття позивачем у власність певної нерухомості, про що подано у справу свідоцтва на нерухоме майно, оформлені за ТОВ «Інтерагроінвест» САЕ № 422144, САЕ № 422143, САЕ № 422140, САЕ № 422146, САЕ № 422428, САЕ № 422429, САЕ № 423187, САЕ № 423186 - не свідчить про факт автоматичного набуття у власність земельної ділянки визначеної площі та з визначеним кадастровим номером, і відпвідно, доводи скаржника про те, що відповідач при розгляді скарги не взяв до уваги факт існування зареєстрованого права власності за позивачем на нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224287200:01:004:0006, що підтверджується свідоцтвами про право власності - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані.

Частиною 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Земельного кодексу України, сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Отже, чинне земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності землі сільськогосподарського призначення, не передбачає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.

Ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених. Збитки, заподіяні підприємству його членами та іншими громадянами, державними підприємствами, установами, організаціями, іноземними організаціями, іншими юридичними особами, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Страхування належного підприємству майна та інших цінностей здійснюється на добровільних засадах на умовах і в порядку, встановлених законодавством України. Підприємство має право на отримання державної підтримки у порядку, встановленому Законом України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою".

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих медіа районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа. Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев'ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п'ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Пунктом 21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на вищенаведені вимоги закону, дійшов висновку, що стверджуване набуття позивачем права власності на земельні ділянки суперечить також ст.ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", п21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, що обгрунтовано враховано Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваних наказів.

При цьому, дійсно, факт існування права власності на земельну ділянку колективної власності у відповідності до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 016 від 15.08.1995 та Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 004 від 10.08.1995 та рішень власника, дає підстави , реалізовуючи гарантоване право власності на земельні ділянки , на яких розташоване належне на праві власності нерухоме майно, а також підтвердити таке право шляхом його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухомість, проте, реєстрація такого права має відбуватись у чіткій відповідності до вимог закону, з урахуванням визначеної законом процедури, з наданням належних доказів як передачі земельних ділянок при реформуванні КСП, так і їх оформлення, як об?єктів цивільних прав, і відповідно, вказані обставини оцінені судом апеляційної інстанції в контексті доводів скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що оскільки предметом спору є правомірність прийняття Міністерством юстиції України наказів №4619/5 від 22.12.2021, №4621/5 від 22.12.2021, №4620/5 від 22.12.2021, а не спір про право власності позивача на земельні ділянки.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням меж та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені вище обставини щодо подання скарг у строки встановлені Законом, обізнаності позивача про розгляд скарги, наявності належного повідомлення про розгляд скарги на адресу електронної пошти позивача та оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, наявність доказів публікування оголошення про розгляд скарги, присутності представника позивача на засіданні Колегії під час розгляду скарги та недоведеності порушення відповідачем принципу щодо права особи на участь у процесі прийняття рішення, та з огляду на недоведеності відсутності порушеного права Ставищенської селищної ради при зверненні зі скаргами до відповідача, - свідчать про відсутність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування наказів Міністерства юстиції України №4619/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги"; №4620/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги"; №4621/5 від 22.12.2021 "Про задоволення скарги".

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу , залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, а доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Також, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 911/341/22.

5. Матеріали справи № 911/341/22 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 13.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко