14.05.24
Справа №521/21848/23
Провадження №2-п/521/63/24
14 травня 2024 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Константін Аліси Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває заява відповідача ОСОБА_1 - про перегляд заочного рішення від 20.11.2023 року по справі № 521/21848/23.
13.05.2024 року через систему «Електронний суд» представник заявника подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Заяву зареєстровано в системі КП «Д-3» 14.05.2024 року за в.х № 27004.
Судове засідання в даній справі призначене на 12 год. 50 хв. 16.05.2024 року.
Дослідивши матеріали зазначеної заяви, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Враховуючи те, що судове засідання по вищевказаній цивільній справі призначене на 16.05.2024 року, а клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції сформовано представником заявника в системі «Електронний суд» 13.05.2024 року о 21:06:51 (неробочий час)» надійшло до суду 14.05.2024, в порушення строку, передбаченого ст.212 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.
На підставі викладеного, керуючись ст.212, 260, 263, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Константін Аліси Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.Я. Роїк