Справа № 504/1624/24
Номер провадження 3/504/1037/24
13.05.2024смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
на розгляд Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання, ОСОБА_1 не з'явився.
Захисник Цвігун А.В. подав до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в якому просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Підставами для закриття провадження у справі захисник вказав: 1) неналежне формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення; 2) невідповідність часу можливого вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення матеріалам справи; 3) відсутність ознак наркотичного або іншого виду сп'яніння у ОСОБА_1 та упередженого ставлення працівників поліції; 4) наявність провокації у діях поліцейського; 5) складення направлення на проходження огляду, вже після пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд; 6) відсутність безперервної фіксації складання адміністративних матеріалів; 7) не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; 8) не перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння; 9) відсутність підстав для зупинки транспортного засобу; 9) не притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за аналогічні правопорушення та значення права керування транспортним засобом для нього. Також, адвокат Цвігун А.В. заявив клопотання про долучення до матеріалів справи знімку з екрану мобільного телефону ОСОБА_1 , щодо вихідних дзвінків за номером «102» 31.03.2024.
Судом встановлено, що 31.03.2024 близько 13:50 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, Старокиївське шосе, 21км +500 м, ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF FT XF 105.410 р.н. НОМЕР_2 з причепом р.н. НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 31.03.2024 серії ААД №089929, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з етою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції, від 31.03.2024 відносно ОСОБА_1 ; - відео записами з ПВР з місця пригоди;
Вказані докази повністю підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Доводи захисника про неналежне формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення у протоколі, суд відхиляє. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №089929, особою, уповноваженою на складення протоколу зазначена суть правопорушення, яка сформульована наступним чином: « ОСОБА_1 керував авто з причепом ВЕ700ХО, на якому були залишки нафтопродуктів та мав ознаки впливу наркотичних речовин, а саме: блідість обличчя, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння ухилявся (відмовлявся), чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП». Вказане формулювання відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським вказана норма ПДР, що порушена водієм та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, викладена суть порушення. У протоколі зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння «блідість обличчя, поведінка не відповідає обстановці» та зафіксовано факт відмови останнього від проведення огляду на стан сп'яніння. Отже, зазначена у протоколі суть правопорушення є конкретною, зрозумілою, та не позбавляє особу, що притягається до відповідальності реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. права на захист.
Суд критично сприймає доводи захисника про невідповідність часу можливого вчинення адміністративного правопорушення матеріалам справи. Дослідивши матеріали справи, в тому числі відео запис, збережений на DVD диску, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом DAF FT XF 105.410 р.н. НОМЕР_2 з причепом р.н. НОМЕР_3 , що також не оспорюється стороною захисту. Таке керування, дійсно могло відбуватися, ще до 13 год. 50 хв. 31.03.2024 року, проте вказана обставина не впливає на можливість встановлення самого складу адміністративного правопорушення судом. Є доведеним наявність факту відмови водія від проведення огляду, з метою встановлення наркотичного сп'яніння, після зупинки вказаного транспортного засобу. Отже, доводи захисника про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме о 13:50 год. є несуттєвим, та жодним чином не спростовують подію адміністративного правопорушення. Більше того, суд не погоджується з доводами захисника про те, що 13 год. 50 хв. 31.03.2024 року є часом вчинення правопорушення, оскільки цей часовий показник є лише часом керування транспортним засобом, який вказаний інспектором в протоколі, а не часом коли ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння.
Дослідженим відео записом, також спростовуються доводи захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння та упередженого ставлення працівників поліції. Так, відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до дослідженого відео запису, вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений по причині відсутності номерного знаку на причепі. У зв'язку з вказаним між поліцейськими та водієм виникла дискусія, в ході якої о 14:11 год., за часом зафіксованим на записі з камери №470405 інспектор встановив у водія ознаки наркотичного сп'яніння, оголосив останньому вказані ознаки та запропонував пройти огляд для встановлення стану сп'яніння. Таким чином, працівник поліції, діючи у межах своїх повноважень, відповідно до встановленої процедури виявив у водія транспортного засобу ознаки наркотичного сп'яніння та висловив вимогу проведення відповідного огляду, а водій в свою чергу, всупереч п. 2.5 ПДР відмовився пройти такий огляд.
На відео записі зафіксованому нагрудною камерою №474606, наявний діалог між водієм та поліцейським, від моменту виявлення ознак сп'яніння у водія. З відеозапису вбачається, як о 14:11 год. на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння у спеціалізованому медичному закладі, ОСОБА_1 заявляє про необхідність присутності понятих та складення акту, на що, поліцейський повідомив останнього, про фіксування подій на відео реєстратор. На наступні, неодноразові вимоги проїхати до медичного закладу для огляду, водій повідомляв, що він не відмовляється пройти огляд, однак не поїде нікуди з даними працівниками поліції, а здійснить дзвінок на «102». Поліцейські дають час водію для здійснення дзвінка, після чого один з них звертається до водія: «Останній раз вам говорю, будь-ласка прослідуйте з нами, інакше буде розцінюватися, як відмова від проходження такого огляду. В такому випадку ви можете самостійно направитись до спеціального медичного закладу для проходження відповідного огляду», на що водій відповів: «Приїде «сто два», і тоді я поїду, якщо треба буде самостійно», після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, зафіксованими на відео записах відомостями, повністю спростовуються доводи захисника про наявність у діях поліцейських провокації та відсутності відмови від проведення огляду водієм. Також вказаними відомостями спростовуються пояснення ОСОБА_1 , який у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив: «Я ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на алкогольне та наркотичне сп'яніння не відмовляюсь, газоаналізатор драгер мені поліцейські відмовились надати, на моє прохання доставити мене в мед заклад відмовились, є свідок ОСОБА_2 , який є очевидцем, прошу розглянути справу з місцем мешкання.»
Так, з відео запису вбачається, що не дивлячись на те, що водій повідомляє, що не відмовляється від проведення огляду, він продовжує знаходитись на місці та фактично не виконує вимогу поліцейського прослідувати до службового автомобілю для направлення до закладу охорони здоров'я для огляду. На неодноразові вимоги поліцейських водій не реагує та не виконує їх. Вказані дії водія, беззаперечно розцінюються судом як відмова водія від проходження огляду.
Згідно ч. 6 р. 10 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Суд критично сприймає доводи захисника про відсутність безперервної фіксації адміністративних матеріалів, оскільки долучений до протоколу відео запис є повним та достатнім для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у вказаній справі. Щодо відсутності фіксації ознайомлення ОСОБА_1 з направленням та змістом протоколу, суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив свої пояснення, а тому останній не був позбавлений можливості ознайомитись з вказаним протоколом.
Доводи захисника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , суд до уваги не приймає, оскільки з дослідженого судом відео запису вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , була відсутність на автомобілі номерного знаку, тобто порушення п. 30.2 ПДР, відносно чого у водія та поліцейських виник конфлікт, що підтверджує і сам адвокат у своїх запереченнях.
Судом не приймаються до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом та порушено порядок складання направлення водія на огляд, оскільки вказані обставини не стосуються предмету доказування у цьому провадженні, зокрема, щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не впливають на кваліфікацію дій особи.
Сторона захисту долучила до матеріалів справи виписку №666 від 01.04.2024, відповідно якої, ОСОБА_3 перебуває у тверезому стані станом на 01.04.2024 року, однак суд вважає за необхідне вказати, що останньому ставиться у провину порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмова від проведення огляду на стан сп'яніння. Докази перебування водія у тверезому стані, на другий день після події, жодним чином не спростовують його вину у вчиненні правопорушення.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).
Суд констатує, що інші доводи сторони захисту з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення є загальними, та не спростовують висновків суду, щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, як і сам протокол є належними та допустимими доказами винуватості особи, а позицію ОСОБА_3 щодо не визнання вини суд розцінює, як позицію самозахисту, яка не була підтверджена в ході судового розгляду.
Визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, за вчинене порушення, суд приймає до уваги особу ОСОБА_1 , сферу діяльності та місце роботи останнього, однак звертає увагу на безальтернативність адміністративного стягнення за дане порушення та вважає необхідним накласти на правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,6 грн.
Керуючись частиною 1 статті 130, статями 245, 280, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,6 (шістсот п'ять) гривень (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду. Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя А. В. Якимів