Справа № 504/60/24
Номер провадження 1-кп/504/468/24
14.05.2024 рокусмт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023164330000198 від 12.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023164330000198 від 12.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник-адвокат ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, з покладанням відповідних обов'язків.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.01.2024р. відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Надалі, ухвалою від 21.03.2024р. продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 19.05.2024р. включно.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, правила поваги свободи особи, приймаючи до уваги, що строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 25.03.2024 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;
- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.
Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. против Switzerland, судове рішення від 26.01.1993 року § 30/.
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, він офіційно не працює, не навчається, в нього немає офіційного джерела доходу та зареєстрованого місця проживання. Вказані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого злочину свідчить про існування ризику переховування від суду.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, ризик впливу на свідків здається суду явно переконливим, оскільки обвинувачений шляхом вмовляння, переконання чи погроз може вплинути на них з метою зміни показань під час судового розгляду.
Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа «Летельє проти Франції», 12369/86, 26 червня 1991 року).
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтованим, оскільки обвинувачений не працевлаштований, постійного місця проживання не має, засобів до існування також не має, має низькі соціальні зв'язки та має доступ та можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, обвинуваченим та його захисником в супереч положень ст.132 КПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заявлені прокурором ризики та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, є неактуальними та недоведеними.
Продовжуючи ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено, застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним ризикам, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 371 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін та продовжити його дію на строк до двох місяців, а саме до 12.07.2024 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення -для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1