Справа № 946/9448/21
Провадження № 2-з/946/27/24
13 травня 2024 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чемоширянової Людмили Валеріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
09.05.2024 року представник позивачів - адвокат Чемоширянова Л.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, обґрунтовуючи заяву тим, що 25.12.2023 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ухвалено заочне рішення, яким задоволено вимоги ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та виселення із зазначеного житлового будинку (справа №946/4627/22). У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконали рішення суду та виселилися з житлового будинку щодо якого й було сплачено грошові кошти, які позивачі намагаються стягнути зі ОСОБА_3 , є підстави вважати, що ОСОБА_3 має намір продати вказаний житловий будинок та виїхати за кордон. У випадку відсутності майна у відповідачки, у разі ухвалення рішення щодо стягнення грошових коштів, існує реальна загроза невиконання рішення суду. Тому, для забезпечення виконання рішення в майбутньому необхідно накласти арешт на частину житлового будинку, що належить ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного висновку.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №377151909 від 03.05.2024 року, відповідачці по справі, ОСОБА_3 належить на праві власності частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 1753, виданого 01.12.2017 року.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Пунктами 1,2 частини 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно п. 4 згаданої постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З огляду на викладені обставини, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивачів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви.
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що прохання представника позивачів щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 1753, виданого 01.12.2017 року, підлягає задоволенню, оскільки заява є обґрунтованою та захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку житлового будинку є співмірним позовним вимогам.
Керуючись статтями 149,150,260,353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Чемоширянової Людмили Валеріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Накласти арешт на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру 1753, виданого 01 грудня 2017 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання даної ухвали покласти на відділ державної виконавчої служби.
Ухвала може бути скасована за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги, що не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко