іменем України
14 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/3644/23
Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/652/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу (суддя Пархоменко П.І.), постановлену о 10 год. 20 хв. у м.Бахмач,
У грудні 2023 року ТОВ «Авентус Лізинг» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості із відшкодування вартості об'єкта лізингу 183 882,48 грн та частини несплаченої винагороди (комісії) лізингодавця в сумі 26 302,69 грн за договором фінансового лізингу №2813 від 26 травня 2023 року. Позов мотивовано тим, що на підставі зазначеного договору відповідачу було передано у користування автомобіль Volkswagen Golf, 1390 см куб./бензин/МТ, 2007, WVWZZZ1KZ8M350915. Належного виконання за договором від лізингоодержувача не було отримано, через що на момент пред'явлення позову рахується прострочена заборгованість, строк якої перевищив 60 днів, що створило правові підстави для застосування визначеної Законом та Договором можливості лізингодавцю застосувати право на односторонню відмову від цього договору. За доводами позивача, склад позовних вимог становить розмір усіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу в сумі 183 82,48 грн та частина несплати винагороди (комісії) лізингодавця в сумі 26 302,69 грн.
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 2813 від 26 травня 2023 року зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
В апеляційній скарзі ТОВ «Авентус Лізинг» просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства, що призвело до ухвалення помилкових правових висновків та, як наслідок, порушення права позивача на вирішення спору із дотриманням розумного строку. Позивач звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним судом у постанові від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21, відповідно до якої норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому на органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється. Хоча дана правова позиція висловлена щодо норм КАС України, ТОВ «Авентус Лізинг» вважає доречним використовувати і у межах цивільного судочинства, зважаючи на те, що підстави для зупинення провадження, передбачені п.5 ч.1 ст.236 КАС України та п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, є аналогічними. Отже, на перебування відповідача у військовій частині не поширюються положення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, а відтак у суду першої інстанції був відсутній обов'язок зупиняти провадження у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об'єктивний розгляд справи.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Так, відповідно до матеріалів справи після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 направив суду довідку Військової частини НОМЕР_1 від 20 січня 2024 року №1828 про те, що він перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині (а.с.49).
Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2024 року, зокрема витребувано у Військовій частині НОМЕР_1 інформацію, чи перебуває на військовій службі ОСОБА_1 (а.с.51).
У відповідь на запит суду Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації, з 30 листопада 2023 року проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; виконує завдання у складі механізованого батальйону у районі виконання бойових завдань (в районі відповідальності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (а.с.63). До супровідного листа додано витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №349 від 30 листопада 2023 року, відповідно до якого солдата, призваного за мобілізацією, ОСОБА_1 , з 30 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону (а.с.64).
Отже, зазначені докази підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, і виконує бойові завдання, що є підтвердженням наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Посилання апеляційної скарги на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 лютого 2023 року у справі №380/7845/21, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі провадження було зупинено до припинення перебування військової частини у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, у той час як суд касаційної інстанції дійшов висновку, що норма щодо обов'язковості зупинення провадження може бути застосована лише щодо фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
У справі ж, яка переглядається судом апеляційної інстанції, вирішувалося питання щодо зупинення провадження у зв'язку з перебуванням саме фізичної особи - сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Твердження позивача, що на відповідача не поширюються положення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК Украни, є помилковими.
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та в разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини, які є підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі, та, керуючись імперативною нормою цивільного процесуального законодавства, дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» залишити без задоволення, а ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: