14 травня 2024 року м.Суми
Справа №578/1268/23
Номер провадження 22-ц/816/581/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
позивач - Акціонерне товариство «Акцент - Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича
на заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року, в складі судді Басової В.І., повний текст якого складено 27 листопада 2023 року,
У серпні 2023 року АТ «Акцент - Банк» в особі представника - адвоката Омельченка Є. В. звернувся до з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.03.2021 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 16.07.2023 року становила 25258,72 грн та складалася з наступного: 14989,30 грн - заборгованість за кредиту; 10269,42 грн - заборгованість за відсотками. Тому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ«Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 25258,72 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.03.2021 року в розмірі 11986,18 грн. та понесені судові витрати у розмірі 1261,48 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням АТ«Акцент-Банк» через свого представника - адвоката Омельченка Є. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з покладанням судових витрат на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався у подальшому регулярно ознайомлюватись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку, тобто підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Апелянт вважає, що боржник користувався кредитом значить був знайомий з Умовами і Правилами надання банківських послуг А-Банку і погодився з ними. Зокрема, позичальник отримав кредитну картку, скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 березня 2021 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами дана заява не містить (а.с. 9 на зв.).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів по картці «Зелена», які відповідачем не підписані (а.с. 12-20).
З довідки за лімітами, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що останньому збільшено кредитний ліміт до 15000,00 грн. (а.с.11 на звороті).
Також ОСОБА_1 була видана картка № НОМЕР_1 строком дії до жовтня місяця 2027 року (а.с. 11).
Згідно виписки до рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитною карткою, а саме: знімав готівку в банкоматі, розраховувався в магазинах, здійснював перерахунок коштів на інші рахунки, поповнював готівкою свою картку, оплачував послуги Нової пошти (а.с.5-7)
Окрім того, на підтвердження своїх позовних вимог банк надав копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що місить інформацію щодо трьох типів кредитного продукту, підписаного відповідачем 24.03.2021 р. електронним підписом (а.с. 10).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 16.07.2023 заборгованість складає 25258,72 грн., яка складається з наступного:
- 14989,30 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10269,42 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.8-9).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої вважав, що Витяг з Тарифів по картці «Зелена» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви, а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, тому відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за частиною тіла кредиту та за відсотками.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до положень частин першої та ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Банк при зверненні до суду з даним позовом в підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Тарифи по картці «Зелена» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, тим більш враховуючи, що за змістом Анкети-заяви відповідача він був згоден з умовами обслуговування і кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, зміст якого щодо умов кредитування вказана анкета-заява не містить.
Анкета-заява ОСОБА_1 не містить умов кредитування, зокрема щодо строку кредитування, розміру відсоткової ставки, розміру та порядку нарахування неустойки.
Надані АТ "АКЦЕНТ-БАНК" разом із позовною заявою Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Тарифи по картці «Зелена» відповідачем не підписані.
За таких обставин надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг та Тарифи по картці «Зелена» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У Паспорті споживчого кредиту, на який посилається Банк в обґрунтування своїх вимог, зазначено, що умови договору зі споживачем можуть відрізнятися від інформації, наведеній у цьому Паспорті (а.с. 10).
За таких обставин не можна вважати, що викладені у наданому Банком Паспорті споживчого кредиту сторонами узгоджені конкретні умови кредитування.
Отже , відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному як у Тарифах, так і Умовах та правилах надання банківських послуг, так і у Паспорті споживчого кредиту, з яких виходив позивач, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги лише зводяться до переоцінки доказів, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов