Номер провадження: 33/813/936/24
Номер справи місцевого суду: 504/218/24
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Дришлюк А. І.
07.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І.
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Чекмарьової Лариси Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 лютого 2024 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн (а.с. 32-33).
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку з із відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що постанова суду першої інстанції винесена без повного та всебічного дослідження обставин, що у мають значення для справи. Таким чином апелянт вказує, що висновки суд щодо беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння не відповідають дійсності, оскільки останній не відмовлявся від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння та з відеозапису навпаки вбачається згода. Проте, представниками поліції було проігноровано вказані факти та складено протокол про вчинення адміністративне правопорушення. Разом з тим, апелянт звертає увагу суду також на те, що із зазначеного відеозапису, всупереч чинним нормам національного права, не вбачається моменту представництва особи, котрою було зупинено транспортний засіб та безпосередньо не вказано на причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а отже фактично правові підстави для зупинки автомобіля відсутні. До того ж, висновки суду першої інстанції щодо можливості встановлення пристрою, за допомогою якого було здійснено відео фіксацію подій, що відбувалися 02 жовтня 2023 року є хибними, оскільки даний відеозапис не є належним та допустимим доказом по адміністративній справі з огляду на те, що на ньому не вказано дати та часу подій, що зображені. Окрім того, наявний у матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп'яніння також не відповідає нормам законодавства, адже не містить відомостей відносно дати складення акту та проходження відповідного огляду, до того ж, ОСОБА_1 зазначено як свідка, що не відповідає дійсності. Крім того, представник апелянта наголошує на тому, що в матеріалах адміністративної справи відсутнє направлення на проходження вищезазначеного огляду, тому з огляду на вказані обставини, огляд було проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 36-43).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2024 року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 46-47).
В судове засідання 16.04.2024 року з'явився представник апелянта - адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна, яка надала відповідні пояснення щодо подій, о відбувалися в день складення протоколу. Разом з тим, повідомила суд, що ОСОБА_1 займає посаду водія в АТ «ДТЕК Одеські електромережі», приймає безпосередню участь у ліквідації пошкоджень ліній електропостачання після наслідків бойових дій у Одеській області, а тому, зважаючи на існуючу нестачу працівників на об'єктах критичної інфраструктури та те, що особа займає посаду водія, позбавлення його права керування негативно впливати мов першу чергу безпосередньо на діяльність даного підприємства, діяльність якою в тому числі спрямована на відновлення електропостачання після відповідних атак, на об'єктах критичної інфраструктури. У зв'язку зі наведеними обставина справи та за відповідним клопотання представника апелянта судове засідання було відкладено на 07.05.2024 року, з метою надання часу для доручення письмових пояснень по суті справи.
20.04.2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника апелянта, згідно змісту яких остання надала відомості щодо офіційного місця роботи ОСОБА_1 , а саме на посаді водія АТ «ДТЕК Одеські електромережі», залучення останнього до участь у ліквідації наслідків нанесення ворожих атак, в тому числі у відновленні електростанції і електромереж, які тягнуть за собою пошкоджень об'єктів критичної інфраструктури та відповідно потребують термінового відновлення для забезпечення функціонування даної інфраструктури. На підтвердження зазначеного, до пояснень було долучено характеристики з місця роботи.
07.05.2024 року в судове засідання з'явився представник апелянта - адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна, просила апеляційну скаргу задовольнити. Також безпосередньо в день судового засідання останньою було долучено оригінали відповідних документів, а саме: характеристика ОСОБА_1 від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», згідно яких останній як водій автотранспорту закріплений за Північною бригадою Центру по ремонту та експлуатації підстанцій, високовольтних електричних мереж, операційної дирекції з 2022 року та на момент надання даної характеристики, неодноразово приймав участь у ліквідації аварійних технологічних порушень електропостачання м. Одеса та Одеської області
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, апеляційним судом встановлено наступне.
Приймаючи оскаржувану постанову щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення відповідного адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується наявними матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 426378 від 25.12.2023 року, актом огляду з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписом з ПВР 474934.
Апеляційний суд погоджується частково з висновками суду першої інстанції проте вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 426378 вбачається, що 25.12.2023 року ОСОБА_1 близько 13 год. 20 хв. в Одеській області, Одеському район, Старокиївському шосе 21 км + 700 м. керував транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона даного правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В якості додатків до протоколу було долучено відеозапис з ПВР 474934, згідно якого вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено, коли останній здійснював проїзд блокпосту, та в подальшому в ході встановлення інформації відносно особи водія та наявності документів на транспортний засіб, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 щодо наявності у нього певних ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано останньому пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, втому числі й повідомлено щодо порядку та процедури проходження такого огляду (08 хв. 53 сек. відео). Надалі ОСОБА_1 було знову запропоновано пройти огляд безпосередньо на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» (09 хв. 29 сек.), в тому числі й роз'яснено його право на проходження такого огляду у медичному закладі та відповідно запропоновано проїхати на огляду (10 хв. 07 сек.), на що останній відповів відмовою (11 хв. 30 сек.). Також вбачається, що працівники поліції повторно звернулися до особи із пропозиціями щодо проходження огляду у відповідності до положень Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (16 хв. 00 сек.), на що ОСОБА_1 надав чітку відмову від проходження такого огляду, при цьому зазначаючи, що вживав алкогольні напої того дня (16 хв. 53 сек.). За наведених встановлених обставин справи апеляційним судом відхиляються відповідні доводи апелянта в цій частині, а саме щодо відсутності відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, в тому числі й доводи в частині не забезпечення працівникам поліції доставляння такої особи до медичного закладу, з огляду на наявність зафіксованої на долучений відеозапис відмови такої особи від проходження огляду також і в спеціалізованому закладі охорони здоров'я. При цьому, відповідне направлення на проходження огляду у медичному закладі, на відсутність якого в свою чергу також міститься посилання в апеляційній скарзі, не було складено працівниками поліції, з огляду на наявність відмови особи від проходження такого огляду у спеціалізованому закладі охорони здоров'я.
Стосовно посилань апелянта на відсутність законної підстави для здійснення працівниками поліції відповідної зупинки транспортного засобу слід зазначити, що у відповідності до положень постанов КМУ від 29.12.2021 року № 1455 та від 29.12.2021 року № 1456, здійснення працівниками поліції зупинки транспортних засобів на відповідних установлених блокпостах з метою перевірки документів тощо, здійснюється в умовах воєнного стані без наявності відповідних порушень Правил дорожнього руху. З огляду на наведене, доводи апелянта в цій частині також відхиляються апеляційним судом.
Відповідно, враховуючи вищенаведені обставини справи в своїй сукупності, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, зважаючи на надані представником апелянта безпосередньо в судового засіданні пояснення та відповідно доручення відповідного пакету документі на підтвердження наведених підстав для скасування оскаржуваної постанови в частині накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення у разі вчинення відповідного адміністративного правопорушення.
Разом з тим, відповідно до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень.
Натомість, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно Указу Президента України від 22.12.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває станом на сьогодні.
З вищенаведеного в свою чергу вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на посаді водія автотранспортних засобі спецмашин та механізмів Одеської транспортної дільниці підрозділу з експлуатації транспорту департаменту з виробничого автотранспортну в АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та систематично приймає участь у ліквідації наслідків здійснених ворожих атак на електромережі, забезпечуючи відновлення електропостачання для об'єктів критичної інфраструктури. Наведені обставини підтверджуються відповідним пакетом документів, долученим представником апелянта до матеріалів справи та які в тому числі було оглянуто безпосередньо в судовому засіданні. Відповідно, зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, в тому числі й на наявність у АТ «ДТЕК Одеські електромережі» нестачі працівників на об'єктах критичної інфраструктури, з урахуванням розумності та пропорційності щодо застосування адміністративного стягнення передбаченого положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, в тому числі й безпосередньо інтересів держави, зважаючи на продовжений воєнний стан по всій території України, апеляційний суд вважає, що застосування такого виду адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не буде в повній мірі відповідати принципу розумності в даному випадку та не відповідатиме, в першу чергу, інтересам держави. При цьому, також слід враховувати той факт, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбачених ст.. 130 КУпАП раніше не притягувався.
Таким чином, за наведених обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік, натомість в іншій частині дана постанова підлягає залишенню без змін, зважаючи на доведеність наявними матеріалами справи наявності в діях особи складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Чекмарьової Лариси Юріївни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 лютого 2024 року - скасувати в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк